Справа: № 826/13041/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
Іменем України
17 грудня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого суддіПетрика І.Й.
СуддівКлючковича В.Ю.,
Собківа Я.М.,
При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Будпостач» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Приватне підприємство «Будпостач» пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, у якому, з урахування уточнених позовних вимог, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.08.2014 №0002682205, №0002642205, №0000851702.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПП «Будпостач» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 07.08.2014 №1930/26-53-22-05- 21/24267110.
Згідно висновків вказаного акта, відповідач встановив порушення позивачем вимог законодавства, а саме: пунктів 138.1, 138.2, підпункту 138.10.2, 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 13 480 660,00 грн.; пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 10 538 682,00 грн.; підпунків14.1.54, 14.1.56 пункту 14.1 статті 14, підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 171.2 статті 171, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 3 417 642,53 грн.
На підставі акта перевірки від 07.08.2014 №1930/26-53-22-05-21/24267110 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення форми «Р»:
від 21.08.2014 №0002682205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 15 808 025,00 грн., в т.ч. основний платіж - 10 538 683,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 5 269 342,00 грн.;
від 21.08.2014 №0002642205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 20 220 990,00 грн., в т.ч. основний платіж - 13 480 660,00грн. та штрафні (фінансові) санкції 6 740 330,00 грн.;
від 21.08.2014 №0000851702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на загальну суму 5 972 855,00 грн., в т.ч. основний платіж - 3 417 642,53 грн. та штрафні (фінансові) санкції 2 555 212,00 грн.
Позивач не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття рішень відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.
Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Водночас витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК).
Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.
При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).
Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункти 14.1.156, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України)
Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.
Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у періоді, який перевірявся відповідачем, ПП «Будпостач» здійснював господарську діяльність із контрагентами-постачальниками TOB «Сістем Енержди Нью», TOB «Меркурій Трейд Нью» та TOB «Інвестенергія Нью», здійснював страхування фінансових ризиків у страховиків ПрАТ «Страхова компанія «Автоексімстрах», ТДВ «Велика Страхова Компанія», TOB «Страхова компанія «Свростандарт», а також здійснював фінансово-господарську діяльність з фізичними особами-підприємцями.
Між ПП «Будпостач» (Покупець) та TOB «Інвестенергія Нью» (Продавець) укладено угоду поставки №03/12 від 03.12.2012, згідно якої здійснювалась поставка рекламної продукції (а.с. 173-175 Додаток №1 до справи). Згідно додатку №1 до угоди поставки №03/12 від 03.12.2012, перелік продукції та її ціна узгоджуються сторонами та вказуються у рахунках-фактурах на кожну окрему партію. Доставка продукції здійснюється власним транспортом покупця, (а.с. 5 Т. II).
На підтвердження виконання вказаної угоди позивачем надано копії видаткових накладних та рахунків-фактур. Транспортування товару позивач здійснював власними силами, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних. Також позивач надав суду зразки рекламної продукції, придбаної у TOB «Інвестенергія Нью» (а.с. 187-195 Т. 5).
TOB «Інвестенергія Нью» виписало на адресу позивача податкові накладні, на підставі яких позивач включив до складу податкового кредиту суму сплаченого в ціні товару податку на додану вартість на загальну суму 1 473 032,60 грн. Також, за результатами здійснення вказаних господарських операцій, позивач включив до складу валових витрат суму понесених витрат у розмірі 7 365 163,00 грн.
Між ПП «Будпостач» (Покупець) та TOB «Сістем Енерджи Нью» (Продавець) укладено угоду поставки №03/12 від 03.12.2012, згідно якої здійснювалась поставка будівельних матеріалів (а.с. Ю7-199 Додаток №1 до справи). Згідно додатку №1 до угоди поставки №03/12 від 03.12.2012, перелік продукції та її ціна узгоджуються сторонами та вказуються у рахунках-фактурах на кожну окрему партію. Доставка продукції здійснюється власним транспортом покупця, (а.с. 6 Т. II).
На підтвердження виконання вказаної угоди позивач надав суду копії видаткових накладних та рахунків-фактур. Транспортування товару позивач здійснював власними силами, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних.
TOB «Сістем Енерджи Нью» виписало на адресу позивача податкові накладні, на підставі яких позивач включив до складу податкового кредиту суму сплаченого в ціні товару податку на додану вартість на загальну суму 4 753 103,37 грн. Також, за результатами здійснення вказаних господарських операцій, позивач включив до складу валових витрат суму понесених витрат у розмірі 23 765 516,63 грн.
Між ПП «Будпостач» (Покупець) та TOB «Меркурій Трейд Нью» (Продавець) укладено угоду поставки №30/07 від 30.07.2013, згідно якої здійснювалась поставка будівельних матеріалів (а.с. 210-212 Додаток №2 до справи). Згідно додатку №1 до угоди поставки №30/07 від 30.07.2013, перелік продукції та її ціна узгоджуються сторонами та вказуються у рахунках-фактурах на кожну окрему партію. Доставка продукції здійснюється власним транспортом покупця, (а.с. 7 Т. II).
На підтвердження виконання вказаної угоди позивач надав суду копії видаткових накладних та рахунків-фактур. Транспортування товару позивач здійснював власними силами, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних.
TOB «Сістем Енерджи Нью» виписало на адресу позивача податкові накладні, на підставі яких позивач включив до складу податкового кредиту суму сплаченого в ціні товару податку на додану вартість на загальну суму 4 312 545,90 грн. Також, за результатами здійснення вказаних господарських операцій, позивач включив до складу валових витрат суму понесених витрат у розмірі 21 562 729,15 грн.
Товари від вказаних контрагентів-постачальників були отримані на підставі виданих довіреностей, на підтвердження чого позивач надав суду копію журналу реєстрації довіреностей (а.с. 61-91 Т. V).
Позивач, на підтвердження наявності у нього вантажного транспорту, надав суду копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, згідно якого у власності ПП «Будпостач» перебуває вантажний фургон IVECO 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 8 Т. II).
Згідно наявних в матеріалах справи копій товарно-транспортних накладних, транспортування продукції від постачальників TOB «Сістем Енержди Нью», TOB «Меркурій Трейд Нью» та TOB «Інвестенергія Нью» здійснювалось саме вказаним вантажним транспортним засобом.
Також судом встановлено, що зберігання придбаних у даних контрагентів товарів, здійснювалось у складських приміщеннях, які перебувають у користуванні ПП «Будпостач» на підставі договору оренди №59-Ар від 01.12.2011, укладеного з TOB «Адоніс Проект», строк дії якого продовжувався шляхом укладання додаткових угод (а.с. 9-20 Т. II).
Рух придбаного у TOB «Сістем Енержди Нью», TOB «Меркурій Трейд Нью» та TOB «Інвестенергія Нью» товару позивач відобразив у звіті по постачальникам в розрізі документів за 17.09.2013-31.12.2013 (а.с. 3-175 Т. IV). Станом на 31.12.2013 на складі позивача залишались залишки нереалізованого товару, на підтвердження чого позивачем надано інвентаризаційну відомість товарно- матеріальних цінностей (а.с. 155-222 Т. III).
Розрахунки з вказаними контрагентами здійснювались позивачем у безготівковій формі, що підтверджується копіями банківських виписок (а.с. 98-186 Т. V).
Судом встановлено, що придбані у TOB «Сістем Енержди Нью», TOB «Меркурій Трейд Нью» та TOB «Інвестенергія Нью» були використані у господарській діяльності, а також реалізовані контрагентам-покупцям, а саме: TOB «Епіцентр К», TOB «Нова Лінія», ФОП ОСОБА_7, СТК Добрострой, TOB «Спец.Инструмент», ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, TOB Монтаж-Агрострой», ФОП ОСОБА_10, TOB «Торговельний простір», TOB «Метро Кеш Енд Кері Україна» та інші.
Колегія суддів також зазначає, що первинні документи стосовно фінансово-господарських взаємовідносин позивача з TOB «Сістем Енержди Нью», TOB «Меркурій Трейд Нью» та TOB «Інвестенергія Нью» були надані в ході перевірки посадовим особам відповідача, що підтверджується копіями письмових запитів та розписками про надання документів на них (а.с. 93-96 T. II).
Крім того, апелянт вказує, що зі складених даними товариствами податкових накладних вбачається, що деякі з них містять коди УКТ ЗЕД, тобто імпортовані товари, однак дані товариства імпорт не здійснювали, на підтвердження чого позивачем надано CD-диск з інформацією з інтегрованої автоматизованої інформаційної системи Державної фіскальної служби України «Податковий Блок» системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в імпортованого товару (а.с. 154 T. III).
Колегія суддів відхиляє вказані доводи апелянта, оскільки зазначені контрагенти позивача могли придбати імпортовані товари у інших контрагентів-продавців. Доказів зворотного відповідач суду не надав. Стосовно наявності кодів УКТ ЗЕД у податкових накладних, виданих ПП «Будпостач» контрагентам-постачальникам, представник позивача вказав на те, що підприємство самостійно здійснює імпорт деяких товарів, на підтвердження чого надав копії вантажно-митних декларацій, інвойсів, видаткових накладних, акта введення в експлуатації малоцінних та швидкозношуваних предметів (а.с. 176-221 T. IV).
Колегія суддів також зазначає, що матеріали кримінальних проваджень, на які посилається апелянт, за відсутності обвинувального вироку, не є беззаперечним доказом протиправності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат і підлягають доведенню в межах розгляду даної справи.
Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.
Недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для такого контрагента, оскільки порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.
Така позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, викладеною, зокрема, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.
На момент здійснення господарських операцій, TOB «Сістем Енержди Нью», TOB «Меркурій Трейд Нью» та TOB «Інвестенергія Нью» були належним чином зареєстровані як суб'єкти господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та як платники ПДВ, що підтверджується інформацією з офіційного веб-сайту Державної фіскальної служби України та з веб-сайту Єдиного державного реєстру, технічним адміністратором якого є Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр» та на якому, відповідно до Наказу Міністерства юстиції України № 1846/5 від 14.12.2012 відображається інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про юридичних осіб, про органи державної влади і органи місцевого самоврядування як юридичних осіб та про фізичних осіб- підприємців.
Щодо посилання податкового органу на відсутність реального характеру зазначеного правочину через неспроможність контрагенту його виконання у зв'язку з відсутністю належних ресурсів, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено кількість працівників контрагентів та конкретно визначених ресурсів в тому числі і складських приміщень, які повинні були бути у контрагента для виконання передбачених вказаним договором операцій, а тому такі посилання податкового органу є необґрунтованими.
Відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів позивачем з TOB «Сістем Енержди Нью», TOB «Меркурій Трейд Нью» та TOB «Інвестенергія Нью», не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків не довів наявності умислу у керівників вказаних юридичних осіб на здійснення протиправної діяльності.
Відповідач не довів факту узгодженості дій позивача з недобросовісними постачальниками (на думку податкового органу) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів, яка б слугувала підставою для висновку про неправомірне формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.09.2014 К/800/64137/13.
Отже, на підтвердження виконання вказаних правочинів (договорів) надавались первинні бухгалтерські документи, які повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. Вимоги правочинів (договорів) виконані в повному обсязі, сторони претензій не мають, що відповідачем в судовому засіданні не заперечувалось.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
Також, між ПП «Будпостач» (Страхувальник) та ПрАТ «Страхова компанія «Автоексімстрах» (Страховик) (СДРПОУ 33736953) укладено договір №ФР-0152 від 01.07.2013, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з фінансовими ризиками здійсненні підприємницької діяльності (а.с. 44-46 Додаток №4 до справи). У додатку №1 до договору №ФР-0152 від 01.07.2013 сторонами були узгоджені строк страхування, страхова сума, розмір франшизи, розмір страхового тарифу, сума страхового платежу.
Між ПП «Будпостач» (Страхувальник) та TOB «Страхова компанія «Свростандарт» (СДРПОУ 35692515) укладено генеральний договір добровільного страхування фінансових ризиків №0701/34-819 від 01.07.2013, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з фінансовими ризиками здійсненні підприємницької діяльності (а.с. 224-228 Додаток №3 до справи).
Між ПП «Будпостач» (Страхувальник) та TOB «Страхова компанія «Свростандарт» (СДРПОУ 35692515) укладено генеральний договір добровільного страхування майна №0701/35-816 від 01.07.2013, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а саме: товари, що знаходяться на складах за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 232-238 Додаток №3 до справи).
У Додаткових угодах до вказаних договорів страхування, укладених з TOB «Страхова компанія «Свростандарт» були узгоджені страхові суми та страхові платежі.
Між ПП «Будпостач» (Страхувальник) та ТДВ «Велика Страхова Компанія» (СДРПОУ 37045707) укладено ряд договорів добровільного страхування фінансових ризиків, а саме: №ФР_ЕК/020.13-0030 від 03.01.2013, №ФР_ЕК/020.13-0037 від 01.04.2013; №ФР_ЕК/і20.13-0095 від 01.04.2013; №ФР_ЕК/90.13-0057 від 01.04.2013; №ФР_ЕК/а20.13- 0098 від 01.04.2013; ФР-ЕК/а20.13-0045 від 03.01.2013; №ФР-ЕІ
Предметом вказаних договорів страхування є майнові інтереси позивача, що не суперечать закону, пов'язані з фінансовим ризиком в його підприємницькій (господарській) діяльності, в цивільно-правових відносинах внаслідок втрати доходів або прибутку в результаті невиконання (неналежного виконання) його контрагентами фінансових зобов'язань у відповідності з конкретними договором поставки, реквізити яких вказані у договорах страхування.
Усі істотні умови договорів страхування (страхова сума, страховий платіж, строк дії договору, об'єкт договору страхування, страхові ризики та ін.) узгоджувались сторонами у кожному окремому договорі.
На підтвердження інформації про товар, який страхувався згідно вказаних договорів страхування, укладених з ТДВ «Велика Страхова Компанія» позивач надав суду реєстри страхування, у яких наявна інформація, зокрема, про назву контрагента, суму заборгованості, страхову суму, страховий платіж, дату закінчення страхування, також позивач надав копії довідок про вартість товару, яких знаходиться на складі ПП «Будпостач, копії реєстрів товарно-транспортних накладних до договорів страхування (а.с. 106-274 Т.ІІ).
В ході виконання наведених договорів страхування, укладених з ТДВ «Страхова компанія «Свростандарт», ТДВ «Велика Страхова Компанія», ПрАТ «Страхова компанія «Автоексімстрах», сторонами були складені та підписані акти виконаних робіт, акти приймання-передачі страхових послуг, заяви на добровільне страхування, копії яких наявні в матеріалах справи.
Відповідач посилався на те, що посадовими особами ПП «Будпостач» не надано, а перевіряючими під час перевірки не встановлено актів виконаних робіт, що складені ТДВ «Страхова компанія «Свростандарт», ТДВ «Велика Страхова Компанія», ПрАТ «Страхова компанія «Автоексімстрах»; будь-які інших документів щодо визначення страхової суми, з якої ПП «Будпостач» сплачувало страхові премії (та/або нараховувало витрати) за рахунок вказаних контрагентів, розрахунок страхового тарифу та його обґрунтованість - до перевірки не надано.
Колегія суддів вказані доводи до уваги не приймає, оскільки відповідач не надав доказів того, що такі документи витребовувались в ході перевірки, зокрема, в матеріалах справи наявні тільки докази витребування у позивача первинних документів стосовно взаємовідносин ПП «Будпостач» з TOB «Сістем Енержди Нью», TOB «Меркурій Трейд Нью» та TOB «Інвестенергія Нью», про що було зазначено вище. Позивач наполягав на тому, що усі первинні документи по укладеним з ТДВ «Страхова компанія «Євростандарт», ТДВ «Велика Страхова Компанія», ПрАТ «Страхова компанія «Автоексімстрах» договорам страхування були наявні під час перевірки, однак не взяті до уваги посадовими особами відповідача, які здійснювати перевірку.
Згідно з підпунктом «в» підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, встановлено, що до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, страхування майна.
Підпунктом 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України встановлено, що при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.
Таким чином, витрати на страхування фінансових ризиків та майна у відповідності до наведених норм законодавства включаються до складу інших витрат платника податків.
Стосовно взаємовідносин ПП «Будпостач» з фізичними особами-підприємцями, а саме: ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17., ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, колегія суддів зазначає наступне.
У періоді, який перевірявся відповідачем, позивач здійснював виплати вказаним працівникам, які працюють у штаті, за ознакою доходу 101 «Доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту)» та цим же самим фізичним особам виплачувались доходи від підприємницької діяльності за ознакою доходу 157 «Дохід, виплачений самозайнятій особі».
Дохід за ознакою 157 був виплачений позивачем вказаним фізичним особам як суб'єктами підприємницької діяльності, з якими позивач мав господарські взаємовідносини на підставі договорів, які були позивач уклав ряд договорів про надання послуг.
Усі зазначені особи зареєстровані як фізичні особи-підприємці, що підтверджується копіями свідоцтв про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с. 28-145 Т. III).
Судом встановлено, що вказані фізичні особи-підприємці надавали підприємству згідно укладених договорів послуги, які не входили до їхніх посадових обов'язків, зокрема, рекламні послуги, пакування, маркування товару. Дані договори були досліджені відповідачем в ході перевірки та зауважень щодо їх оформлення та реальності у акті перевірки відсутні.
Апелянт зазначає, що позивач таким чином мінімізує нарахування та сплату податку на доходи фізичних осіб та нарахування і сплату єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У відповідності до пункту 177.8 статті 177 Податкового кодексу України, під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 178.5 статті 178 Податкового кодексу України, під час виплати суб'єктами господарювання - податковими агентами, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов'язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії довідки про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно- правовим договором, відносини за яким встановлено трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Оскільки вище перелічені фізичні особи-підприємці працюють по трудовому договору і отримують від ПП «Будпостач», як від роботодавця, дохід від підприємницької діяльності не за один і той же вид діяльності, то такі доходи не підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб, виходячи із положень наведених норм Податкового кодексу України.
Крім того, суміщення трудових функцій працівників та діяльності самозайнятої особи законодавством не заборонено.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Петрик І.Й.
Судді: Ключкович В.Ю.
Собків Я.М.
.
Головуючий суддя Петрик І.Й.
Судді: Ключкович В.Ю.
Собків Я.М.