Справа: № 751/8092/14 Головуючий у 1-й інстанції: Овсієнко Ю.К.
Суддя-доповідач: Аліменко В.О.
Іменем України
11 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Аліменка В.О.
суддів Безименної Н.В., Карпушової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на Постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
У серпні 2014 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Новозаводського районного суду м. Чернігова з адміністративним до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просила суд визнати неправомірною відмову відповідача включити до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір її пенсії, суми щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачувалась їй на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 (із подальшими змінами) та зобов'язати відповідача призначити їй з 25.02.2014 року пенсію за вислугу років з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачувалась їй на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 (із подальшими змінами).
Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 вересня 2014 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 вересня 2014 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка виплачується відповідно до Постанови, за своєю правовою природою та юридичними ознаками в розумінні статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ є додатковим видом грошового забезпечення (підвищення), а тому підлягає обов'язковому включенню до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії за вислугою років.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (м. Чернігів) на посаді технік відділення АСУ. Наказом Командувача військ оперативного командування «Північ» від 06 лютого 2014 року №4-ПМ її було звільнено з військової служби у відставку за пуктом «в» (за віком) та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2014 року № 34 виключено зі списків особового складу, всіх видів забезпечення та направлена для зарахування на військовий облік до Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 18.12.2013 року № 7/704 та довідки військової частини НОМЕР_3 від 09.01.2014 року № 132/258 починаючи з квітня 2013 року вона отримувала щомісячну додаткову грошову винагороду відповідно до Постанови КМУ від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» зі змінами відповідно до постанови КМУ від 13 березня 2013 року № 161, та наказу Міністра оборони України від 15.11.2010 року № 595 ( зі змінами), з якої щомісячно утримувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 2.6%.
25.02.2014 року відповідачем їй було призначено пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року в розмірі 55% грошового забезпечення без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди.
16.06.2014 року вона звернулась до Головного управління ПФУ в Чернігівській області з письмовою заявою про неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди при призначенні мені пенсії і згідно відповіді відповідача від 19.06.2014 року їй було відмовлено з тих підстав, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка виплачувалася мені на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889, в розумінні статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не є ані основним, ані додатковим видом грошового забезпечення, а тому не підлягає врахуванню до складу грошового забезпечення для обчислення пенсії за вислугою років.
Вирішуючи даний спір колегія суддів зважає на таке.
Відповідно до ч.3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 року №161 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", якими установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. Зазначеною постановою встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
При цьому п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 встановлено, що граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
На виконання зазначеної постанови Міністром оборони України виданий наказ від 15 листопада 2010 року №595 «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати військовослужбовцям, які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил України, щомісячної додаткової грошової винагороди».
У пункті 5 зазначеної Інструкції визначено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Пункт 9 Інструкції визначає, що розміри винагороди встановлюються наказами Міністра оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.
Відповідно до Наказу Міністра Оборони України від 15.11.2010 р. №595 щомісячна додаткова грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, зазначена виплата є винагородою, підставою для видання якої є наказ командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника), таким чином щомісячна додаткова грошова винагорода не є додатковим видом грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.
Виходячи зі змісту зазначених норм права колегія суддів доходить висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника), її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не може бути підставою для перерахунку пенсії військовослужбовцям.
Дана думка судової колегії кореспондується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року №21-368а13, рішення якого, відповідно до ст.244-2 КАС України є обов'язковим до виконання усіма судами України.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження, а Постанова Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 вересня 2014 року прийнята за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Згідно зі ст.ст. 198, 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 2, 41, 71, 160, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на Постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 вересня 2014 року - задовольнити.
Постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 вересня 2014 року - скасувати.
Ухвалити по справі нову постанову, якою задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
В.О. Карпушова
Головуючий суддя Аліменко В.О.
Судді: Безименна Н.В.
Карпушова О.В.