73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
16 грудня 2014 р. Справа № 923/1458/14
Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Ковтун В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Управління Державної служби охорони при Управлінні міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, м. Херсон
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Нова Каховка
про стягнення 3248 грн. 90 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
Управління Державної служби охорони при Управлінні міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (позивач) звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 3248 грн. 90 коп.
Відповідач своїм правом на судовий захист та участь представника у судовому засіданні не скористався, в засідання суду не з'явився. Із наданого відзиву витікає, що відповідач позовні вимоги не визнає та пояснює, що на сьогодні він не використовує приміщення, де розміщено обладнання спостереження сигналізації.
Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою (тобто повідомленою судом стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом. Так як ухвала про порушення справи та призначення її до розгляду судом направлена кожному із сторін за належною адресою, то суд вважає, що сторони у справі повідомлені належним чином. Справа розглядається у відповідності до ст.75 ГПК України за наявними матеріалами.
Після вивчення матеріалів справи, суд -
01.01.2013 між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області було укладено договір № 616Нк "Про спостереження за об'єктом з використанням засобів сигналізації". За даним договором позивач здійснював оперативне реагування НМО на об'єкти відповідача, обслуговування сигналізації. Відповідач відповідно до п. 3.3. розділу 3 договору повинен був оплачувати надані послуги один раз на місяць згідно акту виконаних робіт.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору чи вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За час дії договору позивач виконував свої обов'язки в інтересах відповідача, але останнім в супереч умовам договору не здійснювалась своєчасна оплата наданих послуг. Позивач неодноразово в усній формі та письмово звертався до відповідача з вимогою щодо їх оплати. Станом на 29.09.2014р. сума боргу не зменшилась та становить 2700,00 грн. за період з квітня по травень 2014 року. Надання послуг відповідачу підтверджується Актами прийому здачі виконаних робіт/послуг .
На день розгляду справи, відповідач не надав доказів добровільного виконання договірних зобов'язань.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що позивач довів свої вимоги у повному обсязі в цій частині позовних вимог і вони підлягають задоволенню.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до приписів частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня виконання, або в кратному розмір до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до Постанови Національного банку України "Про затвердження Положення про процентну політику Національного банку України" від 18.08.2004 N 389 облікова ставка Національного банку - один з монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк установлює для суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів на відповідний період і є основною процентною ставкою, яка залежить від процесів, що відбуваються в макроекономічній, бюджетній сферах та на грошово-кредитному ринку. Виходячи з викладеного законодавством передбачено застосування облікової ставки НБУ у якості орієнтира визначення вартості грошових коштів, а отже її застосування при визначенні розміру нені є законним та правомірним.
У відповідності до пункту 7.2.3. договору передбачена відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату послуг - сплата пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої оплати за кожний день прострочення. Відповідач на протязі тривалого часу порушує строки оплати, тому позивач прийняв рішення про нарахування пені.
Позивач нарахував пеню за умовами договору у сумі 220 грн.22 коп. за 145 днів за період з 06.05.2014р. по 29.09.2014р.
Суд задовольняє позовні вимоги у цій частині, як такі, що доведені позивачем.
Суд встановив, що 01.02.2013р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області було укладено договір № 246Нк "Про спостереження за сигналізацією термінового виклику наряду міліції охорони". За даним договором позивач здійснював в інтересах відповідача спостереження сигналізації, встановленої на об'єктах останнього, забезпечував терміновий виїзд наряду міліції охорони на об'єкт у випадку надходження на ПЦС сигналу про спрацювання сигналізації. Відповідач відповідно до п. 3.3. розділу 3 договору повинен був оплачувати надані послуги щомісячно до 5-го числа місяця, в якому здійснюється заходи спостереження, шляхом перерахування коштів на рахунок позивача на підставі додатку № 2 до договору.
За час дії договору управління позивач виконував свої обов'язки в інтересах відповідача у відповідності до норм, передбачених вище, але останнім в супереч умовам договору не здійснювалась своєчасна оплата наданих послуг. Позивач неодноразово в усній формі та письмово звертався до відповідача з вимогою щодо їх оплати. Станом на 29.09.2014р. сума боргу не зменшилась та становить 300,00 грн., яка склалася за період з квітня по травень 2014 року. Надання послуг відповідачу підтверджується Актами прийому здачі виконаних робіт/послуг.
У відповідності до пункту 6.2. договору передбачена відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату послуг - сплата пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої оплати за кожний день прострочення.
Позивач у відповідності до умов договору та вищенаведених норм провів нарахування пені у сумі 13 грн. 35 коп. за період з 08.04.2014р. по 29.09.2014р. за 175 днів.
Суд зазначені вимоги задовольняє у повному обсязі, як такі, що доведені у повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Управління Державної служби охорони при Управлінні міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (73022, м. Херсон, вул. Молодіжна, 6, р/р 2600802695499, у філії АТ "Укрексімбанк" в м. Херсоні, МФО 352639) - 3248 грн. 90 коп., з якої: 3000 грн. - основного боргу; 248 грн. 90 коп. - пені та 1827 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 19.12.2014р.
Суддя Л.М. Немченко