15 грудня 2014 року м. Чернівці справа № 824/3097/14-а
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Анісімова О.В.
за участю:
секретаря судового засідання - Кордобан А.В.,
представників позивача - Григорчука В.В., Охримчука В.О.,
представника відповідача - Лещенка Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Чернівецький деревообробний комбінат ЛТД" до управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Чернівецький деревообробний комбінат ЛТД" (далі - позивач або ТОВ ВКФ " ЧДК ЛТД ") звернулось до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях (далі - відповідач або УПФУ) про визнання протиправними дії щодо щомісячного нарахування після 16.02.2014 р. позивачу зобов'язання за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2014 р. з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії призначеної на пільгових умовах громадянці ОСОБА_4 та зобов'язання утриматися від вчинення протиправних дій з нарахування після 16.02.2014 р. позивачеві зобов'язання з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії призначеної на пільгових умовах громадянці ОСОБА_4
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ ВКФ "ЧДК ЛТД" перебуває на обліку в УПФУ та є платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Позивач використовував працю найманих працівників, у тому числі за професіями, стаж роботи за якими зараховується до спеціального стажу, що надає право на призначення пенсії на пільгових умовах. У позивача працювала громадянка ОСОБА_4, якій призначена пенсія на пільгових умовах і ТОВ ВКФ "ЧДК ЛТД" здійснювало відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку їй пільгової пенсії до досягнення нею загального пенсійного віку, який настав 16.02.2014 р.
Однак з березня 2014 р. до моменту звернення до суду, УПФУ направляє позивачу розрахунки фактичних витрат, в які включено ОСОБА_4, оскільки в графі дата досягнення ОСОБА_4 загальновстановленого пенсійного віку вказана дата - 16.08.2016 р., хоча в розрахунках до 2014 року вказувалась інша дата досягнення пенсійного віку, а саме 16.02.2014 р. Зазначені дії, ну думку позивача, порушують його права, оскільки створюють незаконні зобов'язання щодо відшкодування пільгової пенсії.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, суду пояснили наступне.
Так, громадянка ОСОБА_4 є колишньою працівницею ТОВ ВКФ "ЧДК ЛТД" і була залучена до робіт із шкідливим умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України. 25.05.2009 р. ОСОБА_4 досягла віку 50 років і мала 20 років трудового стажу, а тому, відповідно до ст.12,13 Закону " Про пенсійне забезпечення " вийшла на пенсію на пільгових умовах (на 5 років раніше загального пенсійного віку на той час).
Позивач зобов'язувався відшкодовувати витрати УПФУ на виплату та доставку пільгових пенсій ОСОБА_4 з моменту виходу на пенсію до досягнення нею загального пенсійного віку 55 років, що відбулося 16.02.2014 р.
З 25.05.2009 р. по 16.02.2014 р., ТОВ ВКФ "ЧДК ЛТД" належно відшкодовувало витрати УПФУ на виплату та доставку ОСОБА_4 пенсії на пільгових умовах, у позивача відсутня заборгованість за цей період перед УПФУ. Після 16.02.2014 р., у зв'язку з досягненням ОСОБА_4 55-річного віку, позивач припинив відшкодовувати УПФУ витрати на виплату та доставку пенсії даній громадянці.
Однак з березня 2014 р. до моменту звернення до суду, УПФУ направляє позивачу розрахунки суми боргу по відшкодуванню витрат до УПФУ, в які включено ОСОБА_4, оскільки в графі дата досягнення ОСОБА_4 загальновстановленого пенсійного віку вказана дата 16.08.2016 р., хоча в розрахунках до 2014 р. вказувалась інша дата досягнення пенсійного віку, а саме 16.02.2014 р.
Підставами для збільшення строку відшкодування пільгової пенсії ОСОБА_4, на думку УПФУ, став Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011, №3668-VI (далі - Закон №3668), яким збільшено пенсійний вік для жінок, що зобов'язує позивача відшкодувати пільгову пенсію протягом строку, на який збільшений пенсійний вік.
Позивач вважає такі дії УПФУ протиправними, оскільки вони суперечать положенням ст.58 Конституції України.
Крім цього, представники позивача суду пояснили, що УПФУ з травня 2014 р. неодноразово зверталось до суду з позовом до ТОВ ВКФ "ЧДК ЛТД" щодо стягнення заборгованості по відшкодуванні фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії, однак у задоволенні цих позовів судом відмовлено, рішення суду набрали законної сили, що також, на думку позивачів свідчить про протиправність дій відповідача.
Представник відповідача суду пояснив наступне.
Так, позивач використовував працю найманих працівників, у тому числі за професіями, стаж роботи за якими зараховується до спеціального стажу, що надає право на призначення пенсії на пільгових умовах. Зокрема, на даному підприємстві на посаді оздоблювача виробів із деревини працювала ОСОБА_4, що підтверджується пільговими довідками, виданими ТОВ ВКФ "ЧДК ЛТД".
Зазначеній особі УПФУ призначена пенсія на пільгових умовах, відповідно до п. "б" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р., №1788 (далі - Закон №1788), у зв'язку із чим за березень - жовтень 2014 р. їй виплачено пільгові пенсії. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, №1058-ІV (далі - Закон №1058) та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року, №21-1 (далі - Інструкція №21-1) підприємства, що підтвердили наявність у працівника спеціального трудового стажу відповідно до записів у трудових книжках або виданих уточнюючих довідок, зобов'язані відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
У зв'язку з викладеним УПФУ на адресу відповідача направлено розрахунки сум нарахованих фактичних витрат по виплаті та доставці пенсій призначених на пільгових умовах. Разом з цим, ТОВ "Чернівецький деревообробний комбінат ЛТД" зазначені грошові кошти не сплатив, внаслідок чого у нього перед УПФУ утворилась заборгованість за березень - жовтень 2014 року.
Законом №3668 збільшено пенсійний вік для жінок, а тому позивач із врахуванням положень цього Закону зобов'язаний відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_4 до досягнення нею віку 57 років 6 місяців.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи із наступного.
Щодо визнання протиправними дії УПФУ щодо щомісячного нарахування після 16.02.2014 р. позивачу зобов'язання за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2014 р. з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії призначеної на пільгових умовах громадянці ОСОБА_4
Так, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) УПФУ є суб'єктом владних повноважень, який відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому під визначенням "на підставі" необхідно розуміти, що суб'єкт владних повноважень має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України, зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; під визначанням "у межах повноважень" необхідно розуміти, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; а під визначенням "у спосіб" необхідно розуміти, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований 12.01.1994 р. як юридична особа. З матеріалів справи вбачається, що відповідач у своїй діяльності використовує працю найманих працівників, тобто є роботодавцем, а тому в розумінні Закону №1058 та Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997, № 400/97-ВР ( далі - Закон № 400) він є страхувальником та платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Так, на ТОВ ВКФ "ЧДК ЛТД" на посаді оздоблювача виробів із деревини працювала ОСОБА_4, якій 25.05.2009 р. призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б" ч.1 ст.13 Закону №1788.
На момент призначення пенсії на пільгових умовах ОСОБА_4 (25.05.2009 р.), чинне законодавство України (Закони №№400,1058, Інструкція №21-1) зобов'язувало її колишнього роботодавця, яким є ТОВ ВКФ "ЧДК ЛТД", до досягнення нею пенсійного віку передбаченого ст.26 Закону №1058, відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058 (у редакції станом на 25.05.2009 р.) жінки мають право на призначення пенсії за віком після досягнення ними 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років. Аналогічна норма існувала і у Законі №1788 відповідно до ст.12 якого право на пенсію за віком мають жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Отже аналізуючи зазначені норми у своїй сукупності слід прийти до висновку, що станом на 25.05.2009 р. (день призначення пільгової пенсії ОСОБА_4.) ТОВ ВКФ "ЧДК ЛТД" мало відшкодовувати УПФУ фактичні витрати пов'язані із виплатою та доставкою пенсії, призначеної на пільгових умовах ОСОБА_4 до досягнення нею пенсійного віку (55 років), а саме до 16.02.2014 р.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що позивачем до 16.02.2014 р. відповідачу фактичні витрати пов'язані із виплатою та доставкою пенсії, призначеної на пільгових умовах ОСОБА_4 відшкодовувались у повному обсязі.
При цьому суд вважає за необхідним охарактеризувати правову природу пільгової пенсії призначеної відповідно до п. "б" ч.1 ст.13 Закону №1788.
Так, згідно Закону №1788 право особи на призначення пенсії за віком на пільгових умовах пов'язують із наявністю у такої особи трьох обставин у сукупності: досягнення відповідного пенсійного віку, наявність відповідного загального трудового стажу певного періоду та наявність стажу певного періоду на роботах за Списком №2. При наявності зазначених складових особа має можливість реалізувати своє право на призначення їй та відповідно отримання пільгової пенсії. Дане право, яке реалізоване особою, в силу соціальної спрямованості діяльності Держави та положень принципу верховенства права, згідно якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, не може бути обмежене або скасоване (припинене) та підставі нормативно-правових актів прийнятих після призначення такої пільгової пенсії.
У судовому засіданні встановлено, що право на призначення пільгової пенсії ОСОБА_4 реалізувала. Дана пільгова пенсія УПФУ ОСОБА_4 призначена відповідно до положень Закону №1788.
01.10.2011 р. набрав чинності Закон №3668, яким до ст.26 Закону №1058 внесено зміни.
Зокрема відповідно до ч.1 ст.26 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку:
55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;
55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;
56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;
56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;
57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;
57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;
58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;
58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;
59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;
59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;
60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
У зв'язку із зазначеними змінами до ст.26 Закону №1058, а також тим, що ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 р., позивач вважає, що вона мала право на призначення пенсії за віком після досягнення нею 57 р. 6 міс. (у даному разі не йде мова про пільгову пенсію). Тому, на думку УПФУ, відповідач зобов'язаний відшкодовувати йому фактичні витрати пов'язані із виплатою та доставкою пенсії, призначеної на пільгових умовах ОСОБА_4 до досягнення останньою 57 р. 6 міс., а саме до 16.08.2016 р., що фактично обумовило звернення до суду із цим позовом.
Суд вважає таку позицію відповідача помилковою, виходячи із наступного.
Як зазначено судом вище, ОСОБА_4 реалізувало своє право на отримання пільгової пенсії 25.05.2009 р., що нормативно породило обов'язок позивача відшкодовувати УПФУ фактичні витрати пов'язані із виплатою та доставкою пенсії, призначеної на пільгових умовах ОСОБА_4
Відповідно до загальнотеоретичних правил правозастосування, правовідносини між особами врегульовуються тієї нормою матеріального права, яка діє на момент виникнення, припинення, зміни цих правовідносин, якщо інше не передбачено законом.
Призначення 25.05.2009 р. пільгової пенсії ОСОБА_4 породило виникнення правовідносин між УПФУ та ТОВ ВКФ "ЧДК ЛТД" щодо відшкодування витрат пов'язаних із виплатою та доставкою пільгової пенсії. Дані правовідносини, на момент їх виникнення були врегульовані Законами №№1058,400 та Інструкцією №21-1, в редакціях чинних на той час.
Дані нормативно-правові акти передбачали, що позивач зобов'язаний відшкодовувати УПФУ фактичні витрати пов'язані із виплатою та доставкою пільговій пенсії ОСОБА_4 до досягнення нею 55 річного віку, а саме до 16.02.2014 р.
Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже враховуючи зазначене вище, положення Закону №3668, яким до ст.26 Закону №1058 внесено зміни, не можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли 25.05.2009 р. між ТОВ ВКФ "ЧДК ЛТД" та УПФУ щодо відшкодування витрат пов'язаних із виплатою та доставкою пільгової пенсії ОСОБА_4, оскільки на той час вони були врегульовані іншими нормативно-правовим актами (Законами №№1058,400 та Інструкцією №21-1, в редакціях чинних на той час).
Закон №3668 не містить норм, як передбачають його зворотну дію в часі (ретроактивну форму).
За таких обставин, відповідач не мав права на збільшення строку відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ОСОБА_4 до досягнення нею пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону №1058 (зі змінами та доповненнями), оскільки ОСОБА_4 вийшла на пенсію до прийняття Закону № 3668 та на неї не розповсюджується його дія. За таких обставин щомісячне нарахування УПФУ після 16.02.2014 р. позивачу зобов'язання за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2014 р. з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії призначеної на пільгових умовах громадянці ОСОБА_4 є протиправним.
При цьому суд зазначає, що судами адміністративної юрисдикції неодноразово приймались рішення, які набрали законної сили, у справах за позовом УПФУ до ТОВ ВКФ "ЧДК ЛТД" про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_4 Дослідженням наявних у справі рішень встановлено, що у задоволенні зазначених вище адміністративних позовів УПФУ відмовлено, у зв'язку із правовою безпідставністю їх позовних вимог.
Дані рішення по своїй природі не встановлюють протиправність дій УПФУ щодо щомісячного нарахування після 16.02.2014 р. позивачу зобов'язання за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2014 р. з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії призначеної на пільгових умовах громадянці ОСОБА_4, що призводе до правової невизначеності.
Правова визначеність є складовою частиною права особи на справедливий судовий розгляд справи, гарантований статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Рішення суду, після того, як воно набере законної сили, повинно бути остаточним, вирішувати спір по суті і встановлювати правову визначеність, з тим, щоб не повертатися до вирішення спору знову та знову. Європейський суд з прав людини вказує, що рішення національних судів є по суті формою застосування законодавства, за якої особа має право розраховувати, що діє відповідно до закону, якщо її вчинки відповідають практиці застосування судами національного законодавства.
Тому, виходячи з вищенаведеного, позивач має право розраховувати на правову визначеність й остаточне вирішення спору з приводу сплати пенсії ОСОБА_4 після 18.02.2014 р. з тим, щоб не було необхідності вирішувати одну і ту саму справу щомісяця.
За таких обставин, суд вважає за необхідним адміністративний позов в частині визнання протиправними дії УПФУ щодо щомісячного нарахування після 16.02.2014 р. позивачу зобов'язання за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2014 р. з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії призначеної на пільгових умовах громадянці ОСОБА_4 - задовольнити.
Щодо зобов'язання утриматися від вчинення протиправних дій з нарахування після 16.02.2014 р. позивачеві зобов'язання з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії призначеної на пільгових умовах громадянці ОСОБА_4, суд зазначає наступне.
Так, УПФУ в силу своєї правової природи зобов'язано діяти виключно правомірно, вчинення посадовими особами протиправних дій є підставою для притягнення їх до різного виду відповідальності.
Позивач просить суд зобов'язати УПФУ утриматися від вчинення протиправних дій у майбутньому, тобто фактично ним прогнозується вчинення таких дій.
Разом з цим, суд своїм рішенням захищає сторону у справі від протиправних діянь, які вже відбулися, а не від таких, що прогнозуються. Відповідно до положень КАС України у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право, а не право, яке можливо буде порушене у майбутньому.
Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.
Зазначена позиція суду також знайшла своє підтримання у п.10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 р., №7 «Про судове рішення в адміністративній справі».
За таких обставин, суд у задоволенні позову у цій частині відмовляє.
Відповідно до ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ст.11 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Позивач у справі частково довів суду обґрунтованість своїх позовних вимог.
Таким чином, аналізуючи викладене суд прийшов до висновку, що адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Чернівецькиий деревообробний комбінат ЛТД" до управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях про визнання протиправними дії щодо щомісячного нарахування після 16.02.2014 р. позивачу зобов'язання за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2014 р. з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії призначеної на пільгових умовах громадянці ОСОБА_4 та зобов'язання утриматися від вчинення протиправних дій з нарахування після 16.02.2014 р. позивачеві зобов'язання з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії призначеної на пільгових умовах громадянці ОСОБА_4 - підлягає задоволенню частково.
Судові витрати суд розподіляє відповідно до положень ст.94 КАС України, із врахуванням пропорційності задоволення позовних вимог.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись ст.ст.158 - 163, 167 КАС України, суд -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Чернівецький деревообробний комбінат ЛТД" до управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях щодо щомісячного нарахування після 16.02.2014 р. позивачу зобов'язання за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2014 року з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії призначеної на пільгових умовах громадянці ОСОБА_4
У частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях утриматися від вчинення протиправних дій з нарахування після 16.02.2014 р. позивачеві зобов'язання з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії призначеної на пільгових умовах громадянці ОСОБА_4 - у задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Чернівецький деревообробний комбінат ЛТД" судові витрати у вигляді судового збору сплаченого квитанцією №32356261 від 05.11.2014 р. у розмірі 36 (тридцять шість) грн. 54 коп. (пропорційно задоволеним вимогам).
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду
Суддя О.В. Анісімов
Постанову в повному обсязі буде складено 19 грудня 2014 р.