31 січня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Яреми А.Г.,
суддів:
Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними заповіту та свідоцтва про право на спадщину,
У грудні 2004 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання заповітів та свідоцтва про право на спадщину недійсними.
Зазначала, що її мати - ОСОБА_3, взяла на себе зобов'язання з утримання та догляду ОСОБА_4
Відповідно до домовленості між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, остання, 15 листопада 2000 року склала заповіт, яким заповіла все належне їй майно їй та ОСОБА_5
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.
Оформляючи спадщину, вона дізналася, що секретар сільської ради, 19 березня 2001 року посвідчив новий заповіт, яким ОСОБА_4 заповідала свій земельний пай їй та ОСОБА_5, а все інше майно - ОСОБА_2 . 29 березня 2001 року секретар сільської ради посвідчила новий заповіт, яким ОСОБА_4 заповіла все належне їй майно лише ОСОБА_2 Посилаючись на те, що останні два заповіти не підписувалися ОСОБА_4 та були складені і посвідчені секретарем сільської ради з порушенням вимог закону, просила визнати заповіти, складені від імені ОСОБА_4 19 та 29 березня 2001 року і видане на ім'я ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом недійсними.
Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 18 березня 2005 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.
Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 23 червня 2005 року рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 18 березня 2005 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оспорювані заповіти не порушують право позивачки, так як право на спадщину вона не набула, оскільки заповіт складений 19 березня 2001 року припинив дію заповіту від 15 листопада 2000 року, з яким позивачка пов'язує набуття права на спадщину.
Проте погодились з такими висновками апеляційного суду не можна.
Судами встановлено, що 15 листопада 2000 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла все належне їй майно ОСОБА_5 та ОСОБА_1 Зазначений заповіт посвідчений секретарем Первозванівської сільської ради Кіровоградської області.
19 березня 2001 року, ОСОБА_4 був складений новий заповіт, яким все належне їй майно вона заповіла ОСОБА_2, а земельну частку (пай) - ОСОБА_5 та ОСОБА_1
29 березня 2001 року, ОСОБА_4 склала новий заповіт, яким все належне їй майно заповіла ОСОБА_2 Відповідно до вимог статей 541 та 543 ЦК України (1963 року) заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.
Якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням у його присутності і в присутності нотаріуса або посадової особи, яка посвідчує заповіти, прирівнювані до нотаріально посвідчених (стаття 542 цього Кодексу), заповіт може підписати інший громадянин. При цьому зазначаються причини, з яких заповідач не міг підписати заповіт власноручно. Заповіт не може підписувати особа, на користь якої його зроблено.
Встановивши, що заповіт складений від імені ОСОБА_4 19 березня 2001 року, підписаний ОСОБА_6, дружиною ОСОБА_2, на користь якого складено заповіт, про причини, з яких громадянин, заінтересований у вчиненні нотаріальної дії, не міг підписати документ, не зазначено у посвідчувальному написі, а заповіт, складений 29 березня 2001 року, ОСОБА_4 не підписувався, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що зазначені заповіти є недійсними, оскільки вчинені з порушенням вимог статей 541, 543 ЦК України (1963 року) та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України.
Висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи та вимогам матеріального закону.
Скасовуючи зазначене рішення та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, апеляційний суд помилково виходив з того, що оспорювані заповіти не порушують права та законні інтереси позивачки, оскільки вони скасували попередній заповіт та не врахував, що ОСОБА_4 15 листопада 2000 року склала заповіт, яким заповіла все належне їй майно позивачці та ОСОБА_5
Скасовуючи законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд порушив норми процесуального закону, у зв'язку з чим рішення апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі ст. 339 ЦПК України.
Керуючись статтями 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 23 червня 2005 року скасувати, а рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 18 березня 2005 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
А.Г. Ярема
Судді:
Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Л.І. Охрімчук
Ю.Л. Сенін