31 січня 2007 року м. Київ
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Лященко Н.П.,
Прокопчука Ю.В.,
Панталієнка П.В.,
Шабуніна В.М., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа - ОСОБА_3, про усунення перешкод у користуванні власністю,
У травні 2004 року ОСОБА_1 пред'явила в суді позов до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення.
Зазначала, що вона є власником 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1. Співвласником іншої половини будинку є її син - ОСОБА_3.
Без її згоди та відома син вселив у спірний будинок свою співмешканку, відповідачку в справі, разом з двома неповнолітніми дітьми: дочкою ОСОБА_4, 1996 року народження, і сином ОСОБА_5, 2002 року народження.
Відповідачка створює неможливі умови для проживання - збирає в будинку сторонніх осіб, зловживає спиртними напоями, вчиняє сварки та скандали, б'є її.
Позивачка не раз зверталась у лікарню з приводу нанесення їй тілесних ушкоджень, а в органи міліції та прокуратури з приводу поведінки відповідачки.
ОСОБА_1 просила позов задовольнити - усунути їй перешкоди в користуванні власністю шляхом виселення відповідачки разом із двома неповнолітніми дітьми зі спірною будинку.
Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 30 червня 2004 року позов задоволено частково: зобов'язано ОСОБА_2 усунути позивачці перешкоди в користуванні власністю, її виселено з будинку АДРЕСА_1 разом із неповнолітнім сином ОСОБА_5.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 13 вересня 2004 року вищезазначене рішення суду першої інстанції скасовано і постановлено нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального закону, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове рішення про відмову в задоволенні вимог, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_3. як власник 1/2 частини будинку вправі відповідно до Закону України “Про власність» на свій розсуд володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю, а відтак мав право вселити до себе членів своєї сім'ї: співмешканку та двох дітей - без згоди інших осіб.
Проте погодитись з такими висновками суду не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального й процесуального права.
Як установлено судом і вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 та її син, ОСОБА_3., є співвласниками будинку АДРЕСА_1 в рівних частках - кожному з них належить по 1/2 його частини. Будинок перебуває в їхньому спільному користуванні.
Відповідно до ст. 358 ЦК України володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності провадиться за згодою всіх учасників.
Отже, у зв'язку з тим, що кожному учаснику спільної власності належить обмежене право власності на спільну річ, змістом внутрішніх правовідносин спільної власності є право і обов'язок кожного співвласника узгоджувати свою поведінку щодо володіння, користування і розпорядження спільним майном з іншими власниками.
Тому висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_3. мав право без згоди позивачки вселити членів своєї сім'ї, є хибним.
Крім того, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 316 ЦПК України - у ньому не зазначені норми матеріального права, на підставі яких судом вирішено спір.
За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції не може вважатися законним і обґрунтованим, у зв'язку із чим підлягає скасуванню.
Не може залишатись у силі й рішення суду першої інстанції, оскільки всупереч вимогам ст. ст. 202, 202-1, 203 ЦПК України (1963 року) суд не зазначив норм матеріального права, на підставі яких ним вирішено спір у частині виселення відповідачки з неповнолітнім сином, і не навів будь-яких висновків щодо часткового задоволення вимог.
Висновок суду про батьківство ОСОБА_3 щодо неповнолітніх дітей відповідачки взагалі не підтверджений належними доказами.
Керуючись ст. ст. 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 30 червня 2004 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 13 вересня 2004 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Патрюк
Судді: Н.П. Лященко
П.В. Панталієнко
Ю.В. Прокопчук
В.М. Шабунін