Верховного Суду України у складі:
головуючого, судді
Короткевича М.Є.,
суддів за участю прокурора
Пошви Б.М. і Нікітіна Ю.І., Кравченко Є.С.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 1 серпня 2005 року, яким
ОСОБА_1, 1965 р. народження,
громадянина України, судимого 27.11.2003 р.
Старокостянтинівським районним судом Хмельницької
області за ст.185 ч.1 КК України на 3 роки позбавлення
волі з іспитовим строком 1 рік,
засуджено за ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на 4 роки, а на підставі ст.71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно призначено покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі;
ОСОБА_2, 1976 р. народження,
громадянина України, судимого цим же судом 4.12.03 р.
за ст.186 ч.1 КК України на 4 роки позбавлення волі
з іспитовим строком 3 роки,
засуджено за ст.185 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі, а на підставі ст.71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно призначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
З обох засуджених стягнуто судові витрати, вирішене питання про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_3
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області від 21 грудня 2005 року вирок залишено без зміни.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 засуджено за те, що вони з вересня 2004 року по 11 березня 2005 року по АДРЕСА_1 вчинили крадіжки майна потерпілого ОСОБА_4 за попередньою змовою між собою з проникненням у житло на загальну суму 1130 грн., а ОСОБА_1 ще й самостійно викрав майно ОСОБА_4 (пилосос вартістю 700 грн.) і ОСОБА_3 на суму 774 грн. також з проникненням у приміщення.
У касаційних скаргах засуджені посилаються на те, що справу сфабриковано працівниками міліції, на те, що на досудовому слідстві було порушено їх право на захист. Обидва засуджені зазначають, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, посилаються на неповноту, однобічність і необ'єктивність досудового і судового слідства, неправильне визначення вартості викраденого майна. ОСОБА_2 за змістом скарги просить скасувати вирок та закрити справу щодо нього за недоведеністю винності, а ОСОБА_1 просить пом'якшити призначене йому покарання із застосуванням ст.69 КК України.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора Кравченко Є.С., яка вважає судові рішення законними і обґрунтованими, перевіривши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 362, 365 КПК України суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити всі доводи апеляцій, в тому числі, і шляхом проведення судового слідства.
Згідно зі ст. 377 КПК України у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобов'язаний навести докладні мотиви прийнятого рішення і, якщо апеляції залишаються без задоволення, зазначити підстави, через які вони визнані необґрунтованими.
Ці вимоги закону суд апеляційної інстанції не виконав.
У апеляціях засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ставилось питання про необґрунтованість їх засудження у зв'язку із неправильним встановленням кількості і вартості викраденого ними майна, що є обставинами, які підлягають доказуванню в кримінальній справі.
Так, Законом України від 2 червня 2005 року »Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення», який набрав чинності 30 червня 2005 року, диспозицію ст. 51 КпАП України викладено у новій редакції, згідно з якою, дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки тягне за собою адміністративну відповідальність, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом Закону дрібним викраденням чужого майна вважається і те, яке вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло, якщо вартість викраденого чужого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, для відмежування інкримінованих засудженим злочинів від адміністративних правопорушень і для правильного застосування кримінального закону щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є необхідним належне з'ясування судом вартості викраденого майна.
Залишаючи апеляції засуджених без задоволення, апеляційний суд не перевірив і належним чином не проаналізував ці доводи засуджених, та доказів, якими вони спростовуються, в ухвалі не навів.
За таких обставин ухвала, що не містить обґрунтованих висновків з питань про доведеність або недоведеність обвинувачення та про правильне застосування кримінального закону, не може визнаватись такою, що відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Таким чином, судом при розгляді й вирішенні справи щодо
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в апеляційному порядку було істотно порушено вимоги кримінально-процесуального законодавства, у зв'язку з чим ухвала підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.
При новому апеляційному розгляді належить виконати всі вимоги закону, ретельно перевірити всі доводи апеляцій і постановити обґрунтоване й законне рішення.
Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області від 21 грудня 2005 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Короткевич М.Є. Пошва Б.М. Нікітін Ю.І.