Справа №592/9882/14 Головуючий у суді у 1 інстанції - Литовченко О.В.
Номер провадження 22-ц/788/2216/14 Суддя-доповідач - Сибільова Л. О.
Категорія - 48
11 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Сибільової Л. О.,
суддів - Дубровної В. В. , Криворотенка В. І.
за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 листопада 2014 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: служба у справах дітей Сумської міської ради, про визначення способів участі у вихованні малолітньої дитини та усунення перешкод у спілкуванні з дитиною,
16 вересня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що з 26 травня 2007 року по 26 січня 2014 року з ОСОБА_4 вони перебували у шлюбі, від якого мають неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Після розлучення ОСОБА_4 перешкоджає йому у спілкуванні та побаченнях з дитиною, а саме: не дає з ним спілкуватися, побачення дозволяє не більше трьох годин на тиждень лише в її присутності і в тих місцях, де вона вважає за потрібне, не дозволяє приводити дитину додому та ігнорує бажання його батьків бачити дитину.
Аліменти він сплачує постійно та без перешкод, при коротких побаченнях з дитиною його поведінка щодо дитини адекватна. Він має рішення служби у справах дітей про побачення з дитиною кожної суботи з 10.00 год. до 17.00 год., звертався до вказаної служби з скаргою з вищезазначеного приводу, яка розглянута.
Просив зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди в побаченнях з сином та встановити час побачення та вільне спілкування для виховання дитини: регулярні самостійні побачення кожної суботи з 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. без присутності ОСОБА_4; дозволити залишати на ніч дитину за її бажанням; дозволити провідувати дитину за місцем її проживання, коли немає можливості самостійних побачень (коли дитина хворіє, дуже погана погода, тощо).
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 листопада 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково.
Зобов'язано ОСОБА_4 не перешкоджати ОСОБА_3 в спілкуванні з дитиною, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Визначено спосіб участі ОСОБА_3 у вихованні сина ОСОБА_6, у формі систематичних побачень кожної суботи з 10.00 год. до 17.00 год., обумовивши побачення батька з дитиною в присутності матері, не порушуючи режиму дня, харчування та інших обставин, що мають істотне значення.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення в частині часткового задоволення позовних вимог та в частині відмови у задоволенні позовних вимог, яким позов задовольнити і визначити спосіб його участі у вихованні сина ОСОБА_6 у формі систематичних побачень кожної суботи з 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., не порушуючи режиму дня, харчування та інших обставин, що мають істотне значення, дозволити залишати сина на ніч за його бажанням, провідувати сина за місцем його проживання, коли немає можливості самостійних побачень.
Зазначає, зокрема, що при визначенні способу його участі у вихованні сина у формі систематичних побачень кожної суботи з 10 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. в присутності матері дитини, не порушуючи режиму дня, харчування та інших обставин, не були враховані інтереси та вік дитини, що може призвести до простудних захворювань дитини, оскільки спілкуватися з дитиною доведеться на вулиці з 10 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. Якщо на вулиці буде дощ, мороз чи інші погані погодні умови, його спілкування з дитиною взагалі не відбудеться, що може продовжуватися до весни, доки погода на вулиці не стане теплою.
При цьому його права на участь у вихованні будуть обмежені та порушені.
При визначенні способу його участі у вихованні орган опіки та піклування і суд першої інстанції не взяли до уваги, що відповідачка переїхала з м. Суми на постійне місце проживання до своїх батьків у сільську місцевість. В результаті цього кількість місць, де він може гуляти з дитиною у селі, обмежена, їх, на його думку, там просто немає, а тому він не може повести дитину в парк та інші місця в силу їх відсутності.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, які підтримали скаргу з мотивів, в ній викладених, відповідача, яка заперечує проти скарги та вважає рішення суду вірним, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржуване рішення суду не повністю відповідає вказаним вимогам процесуального закону.
Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у висновку служби у справах дітей Сумської міської ради врахований вік та стан здоров'я дитини, коли рекомендовано визначити часи спілкування ОСОБА_3 з малолітнім сином ОСОБА_6 кожної суботи з 10-00 до 17-00 години у присутності матері ОСОБА_4, не порушуючи режиму дня, харчування та інших обставин, що мають істотне значення.
Суд першої інстанції погодився із висновком органу опіки та піклування з посиланням на врахування роз'яснень, викладених у листі служби у справах дітей Сумської міської ради від 12 серпня 2014 року №2031, та зазначив, що, оскільки позивач без присутності матері не зможе самостійно доглянути дитину, забезпечити її відповідним харчуванням і дотриманням розпорядку дня, тому він повинен спілкуватись з дитиною з участю матері під час прогулянок. Такий спосіб визначення участі позивача у вихованні дитини, на думку суду, буде повністю відповідати інтересам самої дитини і не буде перешкоджати її нормальному розвиткові. Суд також послався на достовірне встановлення з пояснень сторін, що між батьками дитини постійно виникають конфліктні ситуації, а тому, з урахуванням інтересів дитини, не доцільно обумовлювати побачення за місцем проживання батька дитини.
Проте з такими висновками суду повністю погодитись не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам матеріального та процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином сторін ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини (а.с.4).
Шлюб між сторонами розірваний. Позивач сплачує на користь матері аліменти на утримання сина. Дитина проживає з матір'ю в с.Шевченкове Сумського району у батьків матері в належному їм будинку. Позивач проживає в м. Суми. Батьки обоє працюють в м. Суми, в тому числі мати - вчителькою в школі. Дитина відвідує дитячий садок в м. Суми.
Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 15 квітня 2014 року №170 за заявою батька дитини визначено спосіб його участі у вихованні малолітнього сина, який проживає з матір'ю, у формі систематичних побачень з дитиною, а саме: кожної суботи місяця з 10 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. з урахуванням стану здоров'я дитини та інших обставин, що мають істотне значення (а.с.4а).
6 серпня 2014 року позивач звертався до служби у справах дітей Сумської міської ради з приводу невиконання матір'ю дитини рішення органу опіки та піклування та отримав відповідь цієї служби з роз'ясненнями положень СК України щодо спірних питань (а.с.5).
Згідно наданого органом опіки та піклування висновку в даній справі, є доцільним визначити часи спілкування батька з сином кожної суботи з 10.00 до 17 год. в присутності матері, не порушуючи режиму дня, харчування та інших обставин, що мають істотне значення. (а.с.38-39).
У добровільному порядку сторони не дійшли згоди щодо визначення порядку спілкування батька з сином, обоє мають задовільні умови для виховання дитини.
Відповідно до ч. ч. 1, 4- 6 ст. 19 СК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно до ст. ст. 141, 142 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між ними, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.
Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Ч. 1 ст. 158 СК України встановлює, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.
Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
У відповідності до ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
У преамбулі Конвенції ООН про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, визначено, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється забезпеченню інтересів дитини.
У відповідності до ст. 9 вказаної Конвенції, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню.
Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я визнається природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на спілкування батьків.
Батько та мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно ч. 1 ст. 14 вказаного Закону, діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Згідно із ст. 15 цього Закону, дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини
У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені в суді у порядку, встановленому законом.
Відповідно до п. 73 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини», у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один з батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини.
Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, а у разі потреби, також з родичами дитини. До уваги береться ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші обставини, що мають істотне значення.
Після з'ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок.
Участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради з урахуванням висновку служби у справах дітей.
Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Колегія суддів вважає, що відповідач, всупереч вказаним вимогам процесуального закону, не довела наявності обставин, якими обумовлювала необхідність побачень дитини з батьком в її присутності.
Відповідач пояснила апеляційному суду, що вона, працюючи вчителем в м. Суми, часто буває зайнята на роботі в школі в м. Суми і в суботу, а тому не заперечує, що ця обставина буде перешкодою для виконання рішення суду у відповідності з законом.
Доводи відповідача про те, що в такому випадку батько з сином зможуть зустрітися з сином у неділю, але обов'язково в її присутності, є непереконливими, оскільки з цього приводу суд на такий випадок рішення не ухвалював, а відповідач таким чином перебирає на себе право встановлювати в залежності від своєї зайнятості на роботі інший графік зустрічей батька з сином, чим визначений рішенням суду, яке вона не оскаржила з врахуванням вказаних обставин.
Відповідач не спростувала того, що син охоче спілкується з батьком. Враховуючи, що дитина відвідує дитячий садок в м. Суми, батьки працюють в м. Суми, позивач, для дитини, на думку колегії суддів, в змозі забезпечити звичний для дитини розпорядок дня і без присутності матері.
За умови, якщо рішення суду залишити в тому вигляді, в якому воно оскаржується, фактично воно не може бути виконане в повному обсязі, оскільки дитина з її розпорядком дня в проміжок часу, визначений судом для зустрічей батька з сином, повинна поїсти і поспати в денний час.
Доводи відповідача про те, що батькові в зв'язку з цим буде достатньо для побачення з сином часу до того, як дитині час буде обідати і спати вдень, є безпідставними.
Докази тому, що дитина після зустрічей з батьком є знервована, в справі відсутні. Посилання відповідача на те, що її намагання, щоб син зустрічався з батьком в її присутності, направлені на обмеження у формуванні батьком негативної думки у дитини про неї та її батьків, ґрунтуються на припущеннях.
Крім цього, колегія суддів враховує, що на обох батьках лежить обов'язок в інтересах належного виховання дитини формувати у сина таку думку про іншого з батьків, яка б унеможливила негативне ставлення сина до кого-небудь з них чи їх батьків - діда і баби з обох боків.
Мати дитини посилається на довідку медичного центру ТОВ «АЛТЕС-СУМИ» від 26 серпня 2014 року, згідно якої дитині встановлений діагноз: невроз нав'язливих рухів, проте не надала доказів тому, що встановлений дитині діагноз є результатом впливу поведінки батька дитини, та тому, що поведінка батька на побаченнях з сином негативно відображається на психоемоційному стані дитини (а.с.24).
Відповідач в запереченні на апеляційну скаргу посилається також на те, що у тримісячному віці синові при лікуванні в Сумській МДКЛ був поставлений діагноз гіпотоксичне перинатальне ураження ЦНС, синдром церебральної збудливості, що підтверджуться випискою - епікризом від 20 лютого 2010 року та проведеною нейросонографією, а тому вони з цього часу постійно відвідують невропатолога, проводять лікування.
Посилання матері дитини на те, що дитині потрібно періодично давати ліки, також не обумовлюють її обов'язкову присутність при зустрічах, оскільки вона сама пояснила в засіданні апеляційного суду про те, що на час розгляду справи дає дитині ліки вранці і ввечері, хоча і не зазначила, які саме та за чиїм обов'язковим призначенням, а також не надала доказів тому, що за необхідності батько не зможе бути таким же відповідальним за здоров'я дитини, як і вона.
Та обставина, що дитина, згідно консультаційного медичного висновку, має порушення мовлення у вигляді заїкання та потребує виховання та навчання за корекційною програмою спеціальних дошкільних навчальних закладів для дітей з порушенням мовлення, теж безпідставні, оскільки такий стан дитини не обумовлює обов'язковість спілкування сина з батьком в присутності матері.
Обумовивши побачення батька з дитиною, крім дотримання режиму дня, харчування та інших обставин, що мають істотне значення для дитини, в присутності матері, суд тим самим поставив зустрічі в залежність від місця проживання дитини в с. Шевченкове Сумського району, що обмежує права не лише батька, а і дитини, яка потребує більш різноманітних умов для зустрічей з батьком, в тому числі і наодинці з ним, з тією метою, щоб ці зустрічі не набрали для дитини небажаного для його розвитку та виховання одноманітного обридливого характеру.
З огляду на вказані обставини колегія суддів не погоджується як з недостатньо обгрунтованим висновком органу опіки та піклування про необхідність обумовлення побачень батька і сина в присутності матері з посиланням на те, що дитина потребує спокою, рівноваги, не повинен порушуватись його режим дня, харчування та мають значення інші істотні обставини, про що є записи в медичній карті дитини.
Колегія суддів зазначає, що такі вимоги до способу та умов життя характерні для кожної дитини.
Такий висновок органу опіки та піклування, який, на відміну від свого рішення від 15 квітня 2014 року, вважає необхідним обумовити зустріч позивача з сином присутністю матері, та аналогічний висновок суду у рішенні, є безпідставними.
Сам орган опіки та піклування зазначив в своєму висновку, що між батьком дитини та рідними матері дитини існують непорозуміння, а тому, на думку колегії суддів, немає необхідності обмежувати батька в спілкуванні з дитиною поза межами контролю матері чи інших осіб, в тому числі і з врахуванням стану здоров'я дитини. Така умова суттєво обмежує права дитини та батька на спілкування, оскільки ставить це спілкування від можливості чи бажання матері бути присутньою на таких зустрічах протягом, фактично, цілого дня кожної суботи.
Посилання суду в рішенні на роз'яснення, що містяться в листі органу опіки та піклування (а.с.5), є безпідставними, оскільки вказаний лист, надісланий батькові на його звернення з приводу невиконання матір'ю дитини рішення органу опіки та піклування про його участь у вихованні дитини, взагалі не містить тих висновків, які зробив суд, про те, що батько самостійно не зможе доглянути дитину, забезпечити його необхідним харчуванням та дотриматись розпорядку дня без матері. Такий висновок суду ґрунтується на припущеннях, що заборонено ч. 4 ст. 60 ЦПК України.
Пославшись на доведеність конфліктності відносин батьків дитини, суд зробив суперечливий цій обставині висновок про необхідність присутності матері на побаченнях батька і сина, не зазначивши, чим такий спосіб зустрічей може залагодити чи попередити конфлікти між батьками.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Зокрема, враховуючи, що постійним місцем проживання дитини є місце проживання матері, враховуючи звичний для дитини розпорядок дня, зокрема, ніч він проводить в присутності матері, враховуючи вік сина, для його спокою немає підстав для надання дозволу для залишення дитини на ніч за його бажанням. Таке рішення в такому віці, на думку колегії суддів, не слід залишати на вирішення дитини.
Суд в цій частині прийшов до вірного висновку про те, що вік дитини не дає підстав для надання йому права вирішувати питання місця ночівлі.
Немає підстав і для задоволення вимог про надання дозволу на більш розширений період зустрічей батька і дитини - з 9.00 год. по 18.00 год., враховуючи проживання дитини і батька в різних населених пунктах, а також те, що в суботу - вільний від відвідування дитячого садка день - дитина, враховуючи його вік, вранці не повинна примусово дотримуватись такого режиму, за якого о 9.00 годині вже повинна бути готова до зустрічі з батьком, а ввечері він повинен мати більше вільного часу для підготовки до сну у звичній для нього обстановці.
Відвідування позивачем дитини за місцем його проживання суд теж обґрунтовано в інтересах дитини визнав недоцільними, враховуючи конфліктні ситуації, що виникають між позивачем та відповідачем і її батьками, чого не заперечив і сам позивач.
Таким чином, враховуючи вік дитини, відсутність доказів негативного впливу батька дитини на сина, їх усталені позитивні відносини з сином, недоведеність відповідачем будь-яких негативних наслідків для розвитку дитини та її виховання від зустрічей батька з дитиною наодинці без матері, колегія суддів вважає необхідним виключити з резолютивної частини рішення посилання на обумовленість зустрічей батька з дитиною в присутності матері.
Згідно п. п. 3, 4 ч.1, ч. ч. 2, 3 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Позивач при зверненні з позовом до суду та при оскарженні рішення суду сплатив судовий збір, відповідно, 245 гр. і 121, 8 гр.
Враховуючи ступінь задоволення його позовних вимог, на його користь апеляційний суд на підставі ст. 88 ЦПК України вважає необхідним стягнути з відповідача судовий збір в сумі 90 гр.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 листопада 2014 року в даній справі змінити.
Виключити з резолютивної частини рішення суду вказівку на обумовлення побачення батька з дитиною в присутності матері.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Стягнути з ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 90 гр.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий -
Судді -