Справа № 592/11055/14-к
Провадження № 1-кп/591/492/14
17 грудня 2014 року Зарічний районний суд м. Суми у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження №12014200440004029 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , уродженця м. Суми, українця, громадянина України, освіта вища, не працюючого, проживає у цивільному шлюбі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого Вироком Великописарівського районного суду Сумської області від 29.07.2014р. за ч.1 ст.309, ч.1 ст.263, ст.ст.70, 75, 76 КК України до покарання строком 4 роки позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на два роки, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, -
Наприкінці жовтня 2013 року ОСОБА_4 , знаходився біля лісу поблизу с. Стінка, Сумського району в Сумської області, де знайшов одну рослину конопель і достовірно знаючи, що дана рослина є наркотичним засобом, яку він періодично вживає та знає її фізичні властивості, вирішив забрати собі, для власного вживання без мети збуту. Після чого, зірваний кущ коноплі обвинувачений висушив та подрібнив, а потім сховав у лісі для власного вживання без мети збуту.
На початку літа 2014 року ОСОБА_4 висушену наркотичну речовину розмістив у п'яти прозорих поліетиленових пакетиках, які поклав до своєї дорожньої спортивної сумки чорного кольору, у такий спосіб продовжив незаконне зберігання наркотичного засобу для власного вживання не маючи при цьому мети збуту, а також із с. Стінки Сумського р-ну Сумської області незаконно перевіз вказану наркотичну речовину на громадському транспорті, а саме автобусі, який рухався в м. Суми.
03.08.2014 року близько 14:10 год. при проведенні працівниками міліції огляду місця події в приміщенні ПАБ «Піщера», розташованого по вул. Соборна, 29Б у м. Суми у дорожній спортивній сумці чорного кольору, яка належить гр. ОСОБА_4 , було виявлено та вилучено п'ять прозорих поліетиленовий пакетів з речовиною рослинного походження, зеленого кольору у подрібненому стані, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом «канабісом» масою в перерахунку на висушену речовину становить 94,77 г:, яку ОСОБА_4 повторно незаконно придбав, перевіз, виготовив та зберігав для власного вживання без мети збуту.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що дійсно наприкінці жовтня 2013 року знаходився біля лісу поблизу с. Стінка, Сумського району в Сумської області, де знайшов одну рослину конопель. Він розумів, що дана рослина є наркотичним засобом, оскільки періодично вживає її. Тому, він вирішив забрати собі дану рослину, зірвав кущ коноплі, висушив та подрібнив, а потім сховав у лісі для власного вживання.
На початку літа 2014 року він розфасував висушену коноплю у п'ять прозорих поліетиленових пакетиків та поклав їх до своєї дорожньої спортивної сумки чорного кольору.
Потім, обвинувачений перевіз вказану наркотичну речовину на автобусі до м. Суми.
На початку серпня 2014 року в приміщенні ПАБ «Піщера» у обвинуваченого працівники міліції вилучили наркотичний засіб.
Мотивами вчинення злочину стала потреба у вживанні наркотичних засобів, конфлікт в сім'ї.
Обвинувачений винним себе визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненному, просив суворо його не карати.
Судом також встановлено, що обвинувачений засуджений Вироком Великописарівського районного суду Сумської області від 29.07.2014р. (а.с.68-70) за ч.1 ст.309, ч.1 ст.263, ст.ст.70, 75, 76 КК України до покарання строком на 4 роки позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки.
Злочин, пов'язаний із зберіганням наркотичних засобів було вчинено (згідно даного вироку) у листопаді 2013 року.
Дослідження інших доказів у кримінальному провадженні, щодо обставин, які ніким не оспорюються, за згодою всіх учасників судового провадження та на підставі ухвали суду визнано недоцільним, положення ч.3 ст.349 КПК України та передбачені законом наслідки учасникам судового провадження роз'яснено.
Таким чином, суд кваліфікує умисні дії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразились у повторному незаконному придбанні, перевезенні, виготовленні та зберіганні, без мети збуту особливо- небезпечного наркотичного засобу «канабісу», загальною вагою 94,77 г. за ст.309 ч.2 КК України - повторне незаконне придбання, перевезення, виготовлення та зберігання наркотичних засобів, без мети збуту.
Докази вчинення злочину в стані неосудності або обмеженої осудності суду не надано, тому обвинувачений підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення.
Прокурор в судовому засіданні не наполягала на суворому покаранні, з урахуванням пом'якшуючих обставин та відомостей про особу, просила визнати обвинуваченого винуватим та призначити покарання із застосування ст.69 КК України у виді штрафу, покарання за попереднім вироком - виконувати самостійно.
Матеріальної шкоди не завдано, потерпілі від злочину відсутні.
Відповідно до ст.65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання, суд приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, конкретні обставини справи, дані про його особу, а саме: є молодою людиною, посередньо характеризується, не працює, перебуває на обліку у лікаря-психіатра з 2006 року, проходить курс добровільного лікування від наркоманії, за місцем проживання скарг та нарікань не надходило, проживає у цивільному шлюбі, має утриманців - двох малолітніх дітей, злочин вчинено повторно.
Суд визнає пом'якшуючими обставинами визнання вини, щире каяття обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обтяжуючих обставин судом не встановлено.
Суд вважає, що пом'якшуючі обставини, дані про особу, значно знижують тяжкість вчиненого злочину, оскільки обвинувачений став на шлях виправлення, припинив вживання наркотичних засобів, примирився зі своєю сім'ю, має малолітніх дітей, яких утримує та дружину, яка не має місця роботи.
Суд враховує, що Згідно принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонічного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю. Відповідно до статті 51 Конституції України, статті 5 Сімейного кодексу України держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини. Згідно зі статтею 9 Конвенції ООН про права дитини держава має забезпечити, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню.
Тому, призначення до відбування реальної міри покарання не відповідатиме визначеній ч.2 ст.50 КК України меті притягнення до кримінальної відповідальності, негативно вплине на майновий та емоційний стан малолітніх дітей обвинуваченого.
Враховуючи наявність кількох пом'якшуючих обставин, які нівелюють тяжкість вчиненого злочину, позитивні характеристики особи, факт відсутності потепілих, негативних наслідків вчинення злочину, суд вважає за можливе призначити покарання за цей злочин, застосувавши положення ч.1 ст.69 КК України, перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин, та визначити покарання у виді штрафу.
При визначенні остаточного покарання суд виходить з того, що підстави для застосування положень ч.3 ст.78 КК України, ст.ст.71, 72 КК України виникають у випадку вчинення злочину в період дії іспитового строку, визначеного на підставі ст.75 КК України.
При вирішенні питання щодо можливості застосування ч.3 ст.78 КК України та визначенні покарання за сукупністю вироків суд враховує положення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 24 жовтня 2003 р. "Про практику призначення судами кримінального покарання", згідно якого іспитовий строк обчислюється з дня постановлення вироку незалежно від того, судом якої інстанції застосовано ст. 75 КК України.
Тобто, з моменту проголошення 29.07.2014р. вироку Великописарівським районним судом Сумської області почався перебіг іспитового строку за попереднім вироком.
Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26 квітня 2002 року N 4 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів», злочини, передбачені статтями 307, 309 або 311 КК, визнаються закінченими з моменту вчинення однієї із зазначених у диспозиціях цих статей альтернативних дій. У випадках, коли винна особа вчинила одну або декілька зазначених дій, але не встигла вчинити іншу дію із тих, які охоплювались її умислом, скоєне слід розглядати як закінчений злочин за виконаними діями, а незавершена дія окремої кваліфікації як готування до злочину або як замах на злочин не потребує.
Оскільки, ОСОБА_4 , виготовив, придбав, розпочав зберігання наркотичного засобу у жовтні 2013 року, перевозив його на початку літа 2014 року, то злочин, передбачений ч.2 ст.309 КК України, було завершено до початку перебігу іспитового строку (29.07.2014 року), що унеможливлює застосування ч.3 ст.78 КК України.
Тому, покарання, призначене за цим та попереднім вироком слід виконувати самостійно.
Запобіжні заходи відносно обвинуваченого в рамках кримінального провадження не застосовувались, прокурором клопотань з приводу застосування запобіжних заходів не заявлено.
Питання про розподіл процесуальних витрат необхідно вирішити у відповідності до ст.ст. 118, 124, 126 КПК України - стягнувши з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів. Питання про долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст.100 КПК України - наркотичні засоби знищити.
Керуючись ст.ст. 368-371, 374-376 КПК України, суд -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України та призначити йому покарання із застосування ч.1 ст.69 КК України: перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.2 ст.309 КК України, та призначити покарання у виді штрафу на користь держави в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00грн. (одна тисяча сімсот гривень).
Покарання за вироком Великописарівського районного суду Сумської області від 29.07.2014р., відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виконувати самостійно.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувати.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані з залученням експерта, в сумі 368,94грн.
Речові докази - п'ять прозорих пакетів, заповнених речовиною рослинного походження зеленого кольору у подрібненому стані та особливо небезпечний наркотичний засіб «канабіс» масою в перерахунку на висушену речовину - 94,77 г: (об'єкти №1-5), які зберігаються в камері схову речових доказів СМВ УМВС України в Сумській області за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, 21- знищити.
Вирок суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, що не була присутня під час його проголошення - з дня отримання копії судового рішення.
Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Обвинуваченим та прокурору копію вироку вручити негайно.
Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, копію вироку надіслати не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя ОСОБА_1