Номер провадження: 22-ц/785/9934/14
Головуючий у першій інстанції Бондаренко Н. В.
Доповідач Сегеда С. М.
04.12.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Виноградової Л.Є.,
Гайворонського С.П.,
за участю секретаря Феленко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 17 липня 2014 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановила:
13 травня 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі -ПАТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду з позовом, в якому ставило питання про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором у розмірі 83407, 36 грн., з яких 4 580,12 грн. - заборгованість за кредитом, 28 256,15 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 471,04 грн. - заборгованість з комісії, та 50 100,05 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту.
Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_3 08 липня 2005 року було укладено договір №ODKTSE00000383, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_3 кредит у сумі 15000,00 грн. до 06 липня 2007 року (далі - Кредитний договір). В свою чергу, ОСОБА_3 зобов'язався у встановлені Кредитним договором строки повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Посилаючись на те, що ОСОБА_3 умови договору належним чином не виконував, ПАТ КБ «Приватбанк» просило суд його позовні вимоги задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що строк дії договору закінчився і він його виконав у повному обсязі, про що надав суду відповідні письмові заперечення, однак в яких не ставив питання про застосування строку позовної давності (а.с 22-23).
Справа була заслухана за відсутності сторін.
Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 17 липня 2014 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» було відмовлено через пропуск строку позовної давності для захисту позивачем своїх прав.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач пропустив трирічний строк позовної давності для звернення до суду для захисту своїх прав.
Однак, з таким висновком суду погодитись не можна, з огляду на наступне.
Ті обставини, що між сторонами 08.07.2005 року був укладений Кредитний договір, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 15000,00 грн. до 06 липня 2007 року, а відповідач ОСОБА_3 зобов'язався у встановлені Кредитним договором строки повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, підтверджені матеріалами справи, визнані сторонами, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України не підлягають доказуванню.
В даному випадку спірним є питання стосовно того, чи виконав умови Кредитного договору відповідач ОСОБА_3 та чи дотримані позивачем ПАТ КБ «Приватбанк» строки звернення за захистом свого права до суду.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається із розрахунку, наданого позивачем до суду, відповідач ОСОБА_3 порушив умови Кредитного договору, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 26.12.2013 року у загальній сумі 83407,36 грн. (а.с.5-6).
Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи і крім того були встановлені оскаржуваним судовим рішенням, оскільки застосування строків позовної давності можливе лише за обґрунтованістю і доведеністю позовних вимог. В іншому випадку суд мав відмовити у задоволенні позову через безпідставність позовних вимог.
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 не оскаржив рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку про те, що він також визнав зазначені обставини.
Вирішуючи питання про те, чи обгрунтовано суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин строк позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Згідно до ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Однак, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ОСОБА_3 надав суду заяву про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, що у тому числі підтверджується його письмовими запереченнями проти позовних вимог (а.с.22-23).
За таких обставин у суду не було правових підстав для застосування строку позовної давності.
Посилання суду першої інстанції на п. 31 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», згідно якого у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, є помилковим, з огляду на наступне.
Пункт 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку з самою ч. 11 ст. 11 зазначеного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.
Таким чином, за змістом ст. 267 ЦК України для застосування строку позовної давності при вирішенні спорів про стягнення кредитної заборгованості по споживчим кредитам, надання заяви про застосування строку позовної давності до винесення судового рішення, є обов'язковим.
Судом зазначених обставин не було враховано, що призвело до необґрунтованого застосування строку позовної давності при вирішенні даного спору.
Крім того, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Як вбачається із розрахунку кредитної заборгованості відповідача ОСОБА_3, 25.08.2001 року ним було сплачено заборгованість у сумі 200 грн., та 05.10.2011 року - у сумі 300 грн., у зв'язку з чим сума кредитної заборгованості зменшилась, відповідно з 5080,12 грн. до 4880,12 грн., потім до 4580,12 грн. (а.с.6).
Таким чином, в даному випадку мало місце переривання строку позовної давності у відповідності із ст. 264 ПК України, а тому позовна давність почала свій перебіг з дати останнього погашення заборгованості, а саме з 05.10.2011 року, та мала закінчитись 07.10.2014 року.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 22.01.2014 року, то трирічний строк позовної давності ним не пропущений, що не було враховано судом при ухваленні оскаржуваного судового рішення.
Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог та доводів апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, колегія судів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його повністю спростовують, рішення ухвалено не у відповідності до вимог матеріального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду скасувати і ухвалити у справі нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк».
Щодо часткового задоволення позовних вимог, то колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається із розрахунку кредитної заборгованості відповідача перед позивачем, остання складає 4580,12 грн. Разом з тим, сума пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за Кредитним договором складає 50 100,05 грн.
Так, у відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зменшити суму пені, оскільки вона майже в 11 разів перевищує суму заборгованості по тілу кредиту.
При цьому колегія суддів також враховує інші обставини, які мають істотне значення, а саме.
Як вбачається з матеріалів справи, сума пені значно перевищує суму заборгованості по тілу кредиту, у тому числі через те, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав через 6,5 років після спливу строку дії Кредитного договору.
Крім того, згідно письмових заперечень відповідача проти позовних вимог, на даний час він не працює, а тому не має можливості погасити кредитну заборгованість через її надмірно велику суму, враховуючи, що сума кредиту складала 15000 грн.
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне зменшити суму пені до 5 000 грн., що буде відповідати таким засадам цивільного судочинства, як справедливість, добросовісність та розумність, як то передбачено ст. 3 ЦК України.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 17 липня 2014 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3, ІПН: НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 38307 грн. 31 коп. (тридцять вісім тисяч триста сім гривень тридцять одну копійку), з яких:
4 580 грн. 12 коп. (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят гривень дванадцять копійок) - заборгованість за кредитом,
28 256 грн. 15 коп. (двадцять вісім тисяч двісті п'ятдесят шість гривень п'ятнадцять копійок) - заборгованість по процентам за користування кредитом,
471 грн. 04 коп. (чотириста сімдесят одну гривню чотири копійки)- заборгованість з комісії,
5 000 грн. 00 коп. (п'ять тисяч гривень) - пеня за несвоєчасне погашення кредиту.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда
Л.Є. Виноградова
С.П. Гайворонський