Україна
16 грудня 2014 року Справа № 174/1119/14-ц
п/с № 2/174/536/2014
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області,
в складі: головуючого судді Шаповала Г.І.
при секретарі Пелипас Н.І.
з участю: позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Вільногірську, Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини,
Згідно позову, що надійшов до суду 19.11.2014 р., позивач зазначив, що 03.10.2000 року він зареєстрував шлюб з відповідачкою, ОСОБА_2, у Дмитрівській сільській раді Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, актовий запис № 8.
У шлюбі з відповідачкою народилася дочка, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
З квітня 2001 року він та відповідачка фактично сумісного господарство не ведуть і сумісно не проживають, оскільки їхня сім'я фактично розпалася. Підставою розпаду сім'ї стало те, що відповідачка під час їхнього сумісного проживання мало приділяла йому уваги як чоловіку, усі сімейні питання вона вирішувала не згідно їхньої сумісної думки, а виключно вирішувала ці питання на свій розсуд, при цьому не цікавлячись його думкою. Тобто відповідачка не поважала його як свого чоловіка. Відповідачка під час їхнього сумісного проживання свої особисті інтереси ставила вище спільних інтересів їхньої сім'ї, зловживала спиртними напоями, зраджувала йому з іншими чоловіками, що змусило його покинути відповідачку.
На підставі стосунків, які склалися у нього з відповідачкою, він втратив до відповідачки почуття любові та поваги, яке було у нього на час укладення шлюбу. Крім цього вже майже п'ять років він проживає однією сім'єю без реєстрації шлюбу з громадянкою ОСОБА_4, яка під час їхнього спільного проживання народила дочку, Альону, та сина, Івана. Тобто збереження шлюбу між ним та відповідачкою не можливе.
Відповідачка порушила ч. 1 ст.55 СК України, відповідно до якої дружина зобов'язана піклуватися про побудову сімейних відносин з чоловіком на почуттях взаємної любові, та поваги.
Таким чином він вважає, що шлюб з відповідачкою фактично розпався та формальне збереження шлюбу суперечить його інтересам, оскільки він не має наміру бути в зареєстрованому шлюбі з особою, з якою він не має наміру проживати спільно у подальшому.
Згідно ч.3 ст. 105 та ст.110 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Спору про поділ майна, яке є їхньою спільною сумісною власністю з відповідачкою, на цей час не існує.
Оскільки їхня з відповідачкою дочка проживає з ним та знаходиться на його утриманні, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради № 419 від 13.11.2014 року, і буде проживати з ним і після розірвання шлюбу, та знаходиться на його повному утриманні, він вважає за потрібне стягнути з відповідачки аліменти на його користь на утримання дитини, оскільки відповідачка добровільно допомогу на утримання дитини йому взагалі не надає.
Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення дитиною віку повноліття.
Дочка потребує матеріальної допомоги з боку відповідачки, оскільки він не може забезпечувати дочку всім необхідним самотужки, тому як прожитковий мінімум на одну дитину віком до 18 років складає на цей час 1286 гривен, а він не має постійного джерела доходу і щомісячно отримує дохід близько 2000 гривень.
Оскільки свідоцтва про укладення шлюбу з відповідачем у нього немає, доказом його знаходження у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою є відмітка про шлюб, зроблена на сторінці №10 його паспорту громадянина України, з зазначенням дати реєстрації шлюбу, органу реєстрації, та актового запису.
Згідно пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України, сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів.
Згідно ч. 4 п. 7 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.
Де працює відповідач і який він має щомісячний дохід, йому не відомо.
Відповідачка фізично здорова, других непрацездатних осіб на своєму утриманні не має, стягування з доходів відповідачки, згідно виконавчих документів, не проводиться. Згідно ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, одним зі способів виконання батьками обов'язку утримання дитини, є рішення суду про присудження аліментів в частці від доходу його батька.
Він вважає, що відповідачка у змозі сплачувати аліменти на його користь на утримання їхньої дочки у розміру ? частини свого щомісячного заробітку (доходу). Тобто розмір аліментів буде дорівнювати менше 50 % доходу відповідача, що в свою чергу дозволяється, виходячи з пункту 17 постанови Пленуму ВСУ від 15.05.06 р. № 3 "Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", згідно до якого - максимальний розмір аліментів, які стягуються з боржника, не повинен згідно ч.3 ст.70 ЗУ „Про виконавче провадження", перевищувати 50 % заробітної плати цієї особи.
Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя», у випадку коли при розірванні шлюбу в судовому порядку встановлено, що подружжя не досягло згоди про порядок та розмір виплати коштів на утримання дітей, суд вирішує зазначене питання по суті одночасно з вимогою про розірвання шлюбу з дотриманням закону, якій регулює ці правовідносини.
Згідно ч. 2 ст. 118 ЦПК України, позивач має право об'єднати в одної позовної заяві кілька вимог, які пов'язані між собою.
На цей час йому не відоме місце реєстрації постійного проживання відповідача, однак йому достовірно відомо, що раніше вона була зареєстрована за місцем проживання у АДРЕСА_1
Відповідно до ч.9 ст. 110 ЦПК України, позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Добровільно розірвати шлюб з відповідачкою за заявою сторін в окремому судовому провадженні він не може, оскільки відповідачка уникає контактів з ним. Згідно ч.2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило би інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Конституція України у ч. 1 ст. 55 гарантує кожному, що його права і свободи захищаються судом. Відповідно до офіційного тлумачення зазначеної норми, здійсненого Конституційним Судом України та викладеного у Рішенні від 25 грудня 1997 року № 9-зп у справі за зверненням жителів м. Жовті Води, її потрібно розуміти як гарантований кожному захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Керуючись ст.ст.3,110,118 ЦПК України, ст.ст. 105,110,113,180,181,182,183,191 СК України, позивач прохає:
1. Розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2, зареєстрований 03.10.2000 року у Дмитрівській сільської раді Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, актовий запис № 8.
2. Стягнути на його користь з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки с. Республіканець, Бериславського району, Херсонської області, аліменти у розміру 1/4 частини її щомісячного доходу, але не менш як 30% прожиткового мінімуму дітей віком до 18 років, на утримання: дочки, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з дати подачі позову, і до досягнення дочкою віку повноліття.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги та їх обґрунтування, що викладені в позовній заяві, підтримав в повному обсязі. Додатково пояснив, що він не бажає примирятися з відповідачкою, спору з відповідачкою стосовно місця проживання їх спільної дитини, стосовно поділу спільного майна немає. В даний час він має на утриманні шість дітей, із яких: троє належать його новій дружині, двоє дітей - його та нової дружини спільні діти, та одна дитина - дочка ОСОБА_5, є спільною дитиною його та відповідачки. Він не має постійного місця роботи, працює за цивільними угодами.
Відповідачка в судовому засіданні позов визнала в повному обсязі та додатково пояснила, що примирятися з позивачем не бажає, оскільки створила нову сім'ю з іншим чоловіком, спору з позивачем стосовно місця проживання дитини, стосовно поділу спільного майна немає. Вона не працевлаштована, займається домашнім господарством.
Вислухавши сторони, враховуючи обґрунтування позовних вимог, що викладені в позовній заяві, повне визнання позову відповідачкою, керуючись законом, суд доходить висновку, що шлюб між сторонами фактично розпався, подальше його збереження суперечить суттєвим інтересам позивача, позовна вимога про стягнення аліментів на утримання дитини обґрунтована і також визнана відповідачкою в повному обсязі, визнання, в цілому, позову відповідачкою не суперечить обставинам справи та закону, не порушує прав та законних інтересів інших осіб, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, керуючись ст. 88 ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір», дійшов висновку про покладення всіх судових витрат у справі на відповідачку, для чого з неї слід стягнути на користь позивача - 243.60 грн. для відшкодування судових витрат, в виді судового збору за подачу позову про розірвання шлюбу, та в дохід держави України, додатково, судовий збір - 243.60 грн., за задоволену позовну вимогу про стягнення аліментів.
На підставі викладеного та ст.ст. 110-115,180 - 183,191 СК України, керуючись ст.ст. 88, 174, 209 ч.3, 212-215, 222, 223, 292-294, 367 ч.1 п.1 ЦПК України, суд
Позов задовольнити в повному обсязі.
Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 р. н., уродженцем с. Раковка, Бериславського району, Херсонської області, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 р. н., уродженкою с. Республіканець, Бериславського району, Херсонської області, зареєстрований 03 жовтня 2000 року у Дмитрівській сільській раді Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області, актовий запис № 8, - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_3 р. н., уродженки с. Республіканець, Бериславського району, Херсонської області, і/к № НОМЕР_1, зареєстрованої за місцем проживання по АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 р. н., уродженця с. Раковка, Бериславського району, Херсонської області, і/к № НОМЕР_2, зареєстрованого за місцем проживання по АДРЕСА_3 аліменти на утримання дитини, дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., у розмірі ? частини її заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дати подачі позову до суду, тобто, з 19 листопада 2014 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 243.60 грн., для відшкодування судових витрат в виді судового збору за подачу позову про розірвання шлюбу, та в дохід держави України судовий збір - 243.60 грн., за задоволену майнову вимогу про стягнення аліментів.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається, протягом десяти днів з дня його проголошення, через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Копію рішення, протягом двох днів з часу виготовлення його в повному обсязі, надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення сторонам.
Копію рішення, після набрання ним законної сили, надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Головуючий суддя Шаповал Г.І.