Справа: № 826/18162/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Шостак О.О.
Іменем України
02 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Шостака О.О.,
суддів: Мамчура Я.С., Бистрик Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від « 10» січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва до Приватного підприємства «Сігма» про стягнення заборгованості,-
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства «Сігма» про стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій та пені за несвоєчасне перерахування страхувальником страхових внесків.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.01.2014 року в задоволені позову було відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 10.01.2014 року та прийняте нове рішення, яким задовольнити позов. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.01.2014 року - без змін, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як було встановлено судом першої інстанції УПФУ в Голосіївському районі міста Києва вказало, що відповідач має заборгованість із сплати штрафних санкцій та пені згідно рішення № 217 від 02.02.2011 року; на підставі п. 2 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІV за несвоєчасне перерахування страхувальником страхових внесків за період з 30.05.2008року по 10.01.2011року було застосовано фінансові санкції в загальній сумі 31 207,50 грн., та згідно Рішення № 601 від 23.07.2013 року, на підставі п. 2 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІV за несвоєчасне перерахування страхувальником страхових внесків за період з 22.11.2010 року по 13.09.2011 року було застосовано фінансові санкції в загальній сумі 3 950,00 грн. Таким чином залишок несплаченої заборгованості складає 35 157,50 грн.
На підставі вищевикладених обставин позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність відмовити в задоволені позову.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
02.02.2011 року та 23.07.2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва на підставі п. 2, ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до відповідача застосовано фінансові санкції та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, про що були винесені рішення № 217 та № 601 відповідно.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В період до 01.01.2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зазначеним Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Згідно з пунктом 4 статті 17 Закону, пунктом 5.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19 грудня 2003 року № 21-1 платники подають до органу Пенсійного фонду для реєстрації протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, розрахунок зобов'язань зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, в якому вказуються самостійно обчислені суми зобов'язань.
Статтею 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено порядок обчислення та сплати страхових внесків.
В абзаці 1 частини 6 вказаної статті зазначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Частинами 1, 2, 5, 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачалось, що у разі виявлення своєчасно несплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Відповідно до пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до п. 3 ч. 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу).
Згідно з п. 4 ст. 9 статті 106 Закону за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.
Згідно з пунктом 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів ПФУ накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визнано такими, що втратили чинність, частини 1 - 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Абзацом 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що набрав чинності з 1 січня 2011 року, встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01. 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01. 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.2011 року. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Органи пенсійного фонду з 01.01.2011 року не вправі за порушення, вчинені до та після 01.01.2011 року, нараховувати фінансові санкції та пеню, визначені статтею 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.2011 року суперечить статті 58 Конституції України, незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Таким чином, пункти 2, 3, 4, 5 частини 9 статті 106 Закону втратили чинність з 01.01.2011 року згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і не діяли на дату прийняття відповідачем оскаржуваних рішень. Крім того, не оскарження відповідачем вказаних рішень ПФ України не змінює змісту зазначених положень Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та не надає органам ПФ України права на звернення до суду із позовом про стягнення нарахованих після 01.01.2011 року штрафу та пені.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від « 10» січня 2014 року, та не можуть бути підставами для її скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.01.2014 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
В задоволені апеляційної скарги Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва - відмовити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 січня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Шостак О.О.,
Судді: Мамчур Я.С.,
Бистрик Г.М.
.
Головуючий суддя Шостак О.О.
Судді: Мамчур Я.С
Бистрик Г.М.