Справа № 761/8119/13-ц
Провадження №2/761/226/2014
іменем України
20 жовтня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Гуменюк А.І.
при секретарях Пироговській-Харітоновій Я.О., Туровській О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія», Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_2, про відшкодування страхового відшкодування, матеріальної та моральної шкоди, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач), в особі свого представника, 28 березня 2013 року, звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач № 3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Моторне (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.
Позовні вимоги, обґрунтовує тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 03 жовтня 2011 року за участю та з вини ОСОБА_2, належному Позивачеві автомобілю марки «КІА ЧЕРАТО», державний номерний знак НОМЕР_1, було завдано матеріальної шкоди на суму 83 391 грн. 32 коп., що підтверджується звітом про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 03 листопада 2011 року. Зауважує, що за проведення оцінки розміру матеріального збитку ним було сплачено 800 грн., що підтверджується відповідною квитанцією. Крім того також зазначив, що в результаті описаної вище дорожньо-транспортної пригоди йому були спричинені легкі тілесні ушкодження і, що він пережив тяжкий шок та стрес, оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди його життя та здоров'я були під загрозою, а належний йому автомобіль - вщент розбито, через що він перебуває в постійному пригніченому стані та змушений повністю змінити звичний стан життя, оскільки позбавлений можливості користуватися своїм автомобілем. Таким чином, моральну шкоду оцінив у 10 000 грн. та зазначив, що вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2012 року Відповідача № 3 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України. Просив суд, ухвалити судове рішення, яким стягнути із Відповідача на його користь матеріальну шкоду у розмірі 83 391 грн. 32 коп., понесені ним збитки у зв'язку із проведенням автотоварознавчого дослідження у розмірі 800 грн. та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
В ході судового розгляду справи, Позивач уточнив позовні вимоги, притягнувши до участі у справі у якості відповідачів Приватне акціонерне товариство «Українська екологічна страхова компанія» (далі - Відповідач № 1), у якому була застрахована цивільно-правова відповідальність Відповідача № 3, як власника транспортного засобу, та Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - Відповідач № 2). Крім того, згідно уточнень до позову, просить суд ухвалити судове рішення, яким відшкодувати із Відповідачів № 1 та № 2 у солідарному порядку, страхове відшкодування у розмірі 50 000 грн., моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. та стягнути із Відповідача № 3 на його користь матеріальну шкоду у розмірі 23 391 грн. 32 коп., моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., заподіяну дорожньо-транспортною пригодою та присудити на його користь 800 грн., понесених у зв'язку із проведенням оцінки завданої йому матеріальної шкоди.
У судовому засіданні представник Позивача, з урахуванням уточнень до позову, позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник Відповідача № 1 у судове засідання не з'явився. Про місце, день та час судового розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Про причину неявки суд не повідомив. Клопотання про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність, як і заперечень на позов, до суду не подавав.
У судовому засіданні представник Відповідача № 2 позов не визнав, у задоволенні позовних вимог щодо Відповідача № 2 просив відмовити в повному обсязі. Зауважив на тому, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Відповідач № 1 перебуває в стані припинення. Зазначив, що відповідно до діючого законодавства, незадовільне фінансове становище страховика не є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування, у разі ліквідації страховика, його обов'язки виконує ліквідаційна комісія. Зауважив також, що на момент судового розгляду справи Відповідач № 1 остаточно не ліквідований, у зв'язку з чим, на його думку, у Відповідача № 2 відсутні правові підстави для відшкодування шкоди Позивачеві замість Відповідача № 1.
Відповідач № 3 у судовому засіданні позов визнав частково. Проти відшкодування Позивачеві матеріальної шкоди не заперечував, однак, не визнав позовні вимоги останнього щодо відшкодування моральної шкоди. Зазначив, що Позивач не звертався до нього з питань відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої Позивачеві внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, зауважив на тому, що відсутні жодні відомості, які б свідчили про наявність та ступінь тілесних ушкоджень, завданих Позивачеві в результаті дорожньо-транспортної пригоди, оскільки у вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2012 року, яким Відповідача № 3 було визнано винним у вчиненні злочину передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України, не зазначено, що Позивач є потерпілою особою.
Однак, у подальшому, у судове засідання, що відбулося 20 жовтня 2014 року, належним чином повідомлений Відповідач № 3 не з'явився. Про причину неявки суд не повідомив, представника з належними повноваженнями до суду не направив. Клопотання про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність до суду не подавав.
Суд знаходить можливим розгляд справи у відсутність представника Відповідача № 1 та Відповідача № 3, на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що представник Позивача та представник Відповідача № 2 не заперечували проти розгляду справи у відсутність сторін вказаних осіб.
Заслухавши пояснення Позивача та його представника, представника Відповідача № 2, Відповідача № 3 та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню частково, з таких підстав.
Судом встановлено, що Відповідач № 3, керуючи автомобілем марки «Деу-Ланос», державний номерний знак НОМЕР_2, порушивши вимоги пунктів 12.4., 2.3. «Б», 8.10. Правил дорожнього руху України, як наслідок зіткнення із автомобілем «Форд-Фієста», здійснив наїзд, у тому числі, на нерухомий автомобіль «Кіа-Черато», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 (а.с., а.с. 4-6).
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю Позивача завдані механічні пошкодження.
За змістом частини 4 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Згідно вироку Шевченківського районного суду України від 28 лютого 2012 року, за вказаною дорожньо-транспортною пригодою ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України (а.с., а.с. 4-6).
Вказане судове рішення є чинним.
Судом встановлено, що 29 жовтня 2010 року між Відповідачем № 1 та Відповідачем № 3 було укладено договір про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується Полісом № ВЕ/3216035 (а.с. 111).
Судом також встановлено, що із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування Позивач звернувся до Відповідача № 1 04 жовтня 2011 року.
Відповідно до Звіту № 1403 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного 03 листопада 2011 року та проведеного, згідно заяви Позивача, суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4, вартість матеріального збитку складає 83 391 грн. 32 коп. (а.с., а.с. 10-15).
Крім того, за проведення вказаної оцінки вартості матеріального збитку, Позивачем було сплачено суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_4 800 грн., що підтверджується Квитанцією № 105006 від 03 листопада 2011 року (а.с. 43).
За змістом статті 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).
За змістом пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
За змістом пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Як вбачається із матеріалів справи, постановою Господарського суду м. Києва про визнання боржника банкрутом від 11 листопада 2013 року, Приватне акціонерне товариство «Українська екологічна страхова компанія» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру щодо вказаного товариства (а.с., а.с. 103-107).
Вказане судове рішення є чинним та внесеним до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень», суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до
Реєстру.
За змістом частини третьої статті 61 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до пункту 37.3. статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» незадовільне фінансове становище страховика не є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Положеннями підпункту 39.2.1. пункту 39.2. статті 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що завданням Моторного (транспортного) страхового бюро України є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах передбачених цим Законом.
За змістом підпункту ґ) пункту 41.1. статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне) страхове бюро України, за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика-учасника Моторного (транспортного) страхового бюро України, що визнаний банкрутом та/або ліквідований для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до підпункту а) пункту 41.2. статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння у разі недостатності коштів та майна страховика - повного члена МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
З огляду на викладене, аналізуючи вищевказані норми Закону, суд критично оцінює правову позицію представника Відповідача № 2 та приходить до висновку, що із Відповідача № 1 та Відповідача № 2 підлягає стягненню солідарно на користь Позивача 50 800 грн. де 50 000 грн. - сума страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності, встановленого Полісом № ВЕ/3216035, а 800 грн. - відшкодування вартості оцінки матеріального збитку, завданого Позивачеві внаслідок пошкодження належного йому автомобіля в результаті дорожньо-транспортної пригоди, оскільки згідно діючого законодавства України, визначення вартості матеріального збитку, завданого колісному транспортному засобу в результаті дорожньо-транспортної пригоди, відноситься до господарської діяльності страховика і здійснюється за його рахунок.
Крім того, відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Судом встановлено, що фактичний розмір шкоди, завданої Позивачеві у результаті неправомірних дій Відповідача № 3, складає 83 391 грн. 32 коп. Ліміт страхового відшкодування, згідно Договору про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між Відповідачем № 1 та Відповідачем № 3 29 жовтня 2010 року, становить 50 000 грн.
Таким чином, виходячи із вимог статті 1194 Цивільного кодексу України, із Відповідача № 3 на користь Позивача підлягає стягненню 23 391 грн. 32 коп., як різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Крім того, у позовній заяві Позивач, посилаючись, у тому числі, на статтю 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», просив суд ухвалити рішення, яким стягнути із Відповідача № 1 та Відповідача № 2, солідарно на його користь моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., а також стягнути із Відповідача № 3 на користь Позивача моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.
Позов у цій частині підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
За змістом частини першої, пунктів першого, другого та третього частини другої та частини четвертої статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Крім того, за змістом статті 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Згідно з частинами 1-3 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин 1-3 статті 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Беручи до уваги ту обставину, що у вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2012 року ОСОБА_1 потерпілою особою не визнано та про заподіяння йому будь-якого ступеня тяжкості тілесних ушкоджень не зазначено, враховуючи той факт, що Позивачем не надано суду будь-яких інших доказів, які б свідчили про спричинення останньому тілесних ушкоджень в результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо стягнення із Відповідачів № 1 та № 2 на користь Позивача моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. є необґрунтованою, безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.
Однак, за змістом частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Беручи до уваги ті факти, що автомобіль Позивача було значно пошкоджено у результаті дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої є Відповідач № 3, що встановлено вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2012 року, суд приходить до висновку, що із Відповідача № 3 підлягає стягненню на користь Позивача 5 000 грн. у якості відшкодування моральної шкоди.
А всього, із Відповідача № 3 підлягає стягненню на користь Позивача 28 391 грн. 32 коп.
Крім того, у відповідності до вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, із Відповідачів № 1 та № 2, солідарно на користь держави підлягають стягненню судові витрати, пов'язані із розглядом справи, а саме судовий збір у розмірі 508 грн., а із Відповідача № 3 на користь держави підлягають стягненню судові витрати, пов'язані із розглядом справи у розмірі 487 грн. 20 коп., із яких 243 грн. 60 коп. - судовий збір за розгляд позовних вимог майнового характеру та 243 грн. 60 коп. - розгляд позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
З урахуванням викладеного, на підставі статей 23, 526, 979, 988, 1167, 1194 Цивільного кодексу України, статті 6, пункту 22.1. статті 22, статей 26-1, 29, пункту 36.5. статті 36, пункту 37.3. статті 37, підпункту 39.2.1. пункту 39.2. статті 39 та підпункту ґ) пункту 41.1. та підпункту а) пункту 41.2. статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись статтями 10, 11, 13, 56, 60, 61, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія», Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_2, про відшкодування страхового відшкодування, матеріальної та моральної шкоди - з а д о в о л ь н и т и частково.
Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» (Код ЄДРПОУ 30729278), Моторного (транспортного) страхового бюро України (Код ЄДРПОУ 21647131), солідарно, на користь ОСОБА_1 (НОМЕР_3, виданий Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві 03.11.1999 року) кошти у розмірі 50 800 (п'ятдесят тисяч вісімсот) гривень.
Стягнути із ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) на користь ОСОБА_1 (НОМЕР_3, виданий Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві 03.11.1999 року) кошти у розмірі 28 391 (двадцять вісім тисяч триста дев'яносто один) гривню 32 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - в і д м о в и т и.
Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» (Код ЄДРПОУ 30729278), Моторного (транспортного) страхового бюро України (Код ЄДРПОУ 21647131), солідарно, на користь держави судовий збір у розмір 508 (п'ятсот вісім) гривень.
Стягнути із ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) на користь держави судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.