Справа № 761/24238/13-ц
Провадження №2/761/593/2014
25 листопада 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Кравець Д.І.,
при секретарі Костюковій М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа: Орган опіки і піклування в особі Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації, -
Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа: Орган опіки і піклування в особі Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 27 листопада 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та кредит», правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_1 укладено Кредитним договір № 15-06-И/27 (надалі - Кредитний договір). Предметом Кредитного договору є надання позичальнику на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів в сумі 170 600 доларів 00 центів США для придбання 2-кімнатної квартири, строком до 26 листопада 2026 року та з оплатою відсотків за користування кредитними ресурсами по ставці 12 процентів річних.
При цьому, відповідно до умов Кредитного договору в забезпечення належного виконання своїх зобов'язань ОСОБА_1 27 листопада 2006 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір, згідно якого останньою було передано позивачу в іпотеку нерухоме майно, яке належить їй на праві власності, а самеАДРЕСА_2 у місті Києві (надалі - квартира).
Разом з тим, через неналежне виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за Кредитним договором позивачем було подано до суду позовну заяву про стягнення боргу за Кредитним договором та 15 лютого 2011 року Шевченківським районним судом м. Києва було ухвалено рішення про стягнення солідарно із позичальника ОСОБА_1 та ОСОБА_5, ОСОБА_6, як її поручителів по Кредитному договору, боргу у розмірі 1 181 344 грн. 41 коп. Після чого, з метою примусового виконання рішення суду, позивачем було подано відповідні заяви до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, у зв'язку з чим міським відділом ДВС Білоцерківського МРУЮ було відкрито виконавче провадження про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вказаної заборгованості. Проте, не зважаючи на всі зазначені дії, до цього часу заборгованість по Кредитному договору не погашена боржниками навіть частково та 19 червня 2014 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, на підставі відсутності майна, на яке може бути звернуто стягнення. Таким чином, станом на 16 липня 2013 року загальна сума заборгованості відповідачів перед позивачем складає 3 280 000 грн. 71 коп.
На підставі зазначеного позивач просить суд, в рахунок погашення заборгованості по Кредитному договору, звернути стягнення на користь позивача на предмет іпотеки - квартиру, шляхом її продажу із прилюдних торгів.
Крім того, позивач зазначив, що не зважаючи на вимоги п.п. 8.1.10 Іпотечного договору відповідачем ОСОБА_1 було без згоди позивача зареєстровано у квартирі ОСОБА_2 і малолітніх - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 При цьому, вимоги позивача про виселення відповідачів з квартири залишені останніми без належної уваги. Таким чином, позивач також просив при задоволенні позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки прийняти рішення і щодо виселення та зняття з реєстраційного обліку у квартирі відповідачів по справі.
Представник позивача Доценко О.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та зазначив, що оскільки 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», то при ухваленні позитивного рішення суд може відстрочити його виконання на період дії вказаного Закону.
Відповідачі у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи в розумінні положень ч. 5 ст. 74 та/або ч. 8 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Представник третьої особи Скопич Д.І. в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечувала та наголосила, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. При цьому, відповідно до чинного законодавства України не припустимо зменшення або обмеження прав та охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Таким чином, виселення малолітніх дітей без надання їм іншого жилого приміщення є порушенням прав цих дітей на житло.
Враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 169 ЦПК України, керуючись положеннями ч. 4 ст. 169 ЦПК України, суд постановив ухвалу про розгляд справи за відсутності відповідачів по справі.
Вислухавши пояснення представника позивача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У судовому засіданні достовірно встановлено, що 27 листопада 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 15-06-И/27 (т. 1 а.с. 14-15). Згідно п.п. 2.1, 2.3, 3.2, 4.1 Кредитного договору ОСОБА_1 надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 170 600 доларів 00 центів США, для придбання квартири, а відповідач зобов'язалась повернути отримані кошти до 26 листопада 2026 року та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 12 % річних.
Відповідно до п.п. 3.2 Кредитного договору ОСОБА_1 зобов'язалась щомісяця, в термін з « 26» по останнє число (включно) кожного місяця, здійснювати погашення позичкової заборгованості за виданими кредитними ресурсами у розмірі 711 доларів 00 центів США, згідно Графіка зниження розміру заборгованості (Додаток № 1 до цього Договору) (т. 1 а.с. 16).
Крім того, відповідно до Додаткових угод № 1 від 11 серпня 2008 року та № 2 від 13 серпня 2009 року сторони Кредитного договору погодили внести певні зміни у п.п. 3.2 та 4.3 Кредитного договору та встановити, що ОСОБА_1 зобов'язується щомісяця, в термін з « 01» по « 10» число (включно) кожного місяця, здійснювати погашення заборгованості по кредитним ресурсах та сплачувати проценти у складі щомісячного ануїтетного платежу, розмір якого за цим договором становить 1 408 доларів 00 центів США, згідно Додатку № 1 до Додаткової угоди № 2 (т. 1 а.с. 17-20).
При цьому, в забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за Кредитним договором Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» укладено Договір поруки № 15-06-П1/27 від 27 листопада 2006 року з ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 28-29) та Договір поруки № 15-06-П2/27 від 27 листопада 2006 року з ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 31-32).
Також, у зв'язку з внесеними змінами до Кредитного договору, між банком та поручителями були укладенні відповідні Додаткові угоди № 1 від 13 серпня 2009 року до вищезазначених Договорів поруки (т. 1 а.с. 30, 32 - зворотна сторінка).
Окрім того, відповідно до п. 5.1 Кредитного договору 27 листопада 2006 року в якості забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань передбачених Кредитним договором між позивачем та відповідачем - ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір (т. 1 а.с. 21-22).
На даний час Відкрите акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» перейменовано в Публічне акціонерне товариства «Банк «Фінанси та Кредит», що підтверджується копією Статуту (т. 1 а.с. 86-87).
Як встановлено в судовому засіданні, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором. Проте, після отримання кредитних коштів відповідачами не виконано зобов'язань визначених Кредитним договором і Договорами поруки та порушено їх умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування. У зв'язку з вказаним, позивач був вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав.
Так, 15 лютого 2011 року Шевченківським районним судом м. Києва було ухвалено рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено та солідарно стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_5 на користь позивача заборгованість по кредиту в сумі 1 179 524 грн. 41 коп. та судові витрати в сумі 1 820 грн. 00 коп., а всього 1 181 344 грн. 41 коп. (т. 1 а.с. 40-41). На даний час зазначене рішення набрало законної сили.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та наданих пояснень представника позивача, заборгованість по Кредитному договору не погашена боржниками навіть частково і станом на 16 липня 2013 року загальна сума заборгованості по Кредитному договору становить 3 280 000 грн. 71 коп. та складається з: заборгованості по строковому кредиту - 125 899 доларів 20 центів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ становить 1 006 312 грн. 31 коп.; заборгованості по простроченому кредиту - 4 014 доларів 30 центів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ становить 32 086 грн. 30 коп.; суми заборгованості по строковим процентам - 692 доларів 87 центів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ становить 5 538 грн. 11 коп.; суми заборгованості по простроченим процентам - 56 529 доларів 70 центів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ становить 451 841 грн. 89 коп.; суми простроченої заборгованості по комісії - 70 158 грн. 75 коп., що підтверджується наданими позивачем розрахунками (т. 1 а.с. 44-50), перевіреними в судовому засіданні.
На підставі зазначеного, звертаючись з позовом до суду, позивач просить в рахунок погашення заборгованості по Кредитному договору звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 у місті Києві, шляхом її продажу із прилюдних торгів.
Так, відповідно до п.п. 1, 2 Іпотечного договору та Договору про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору від 13 серпня 2009 року (т. 1 а.с. 23), в якості забезпечення повернення кредитних коштів, виданих за Кредитним договором та належного виконання інших його умов, ОСОБА_1 передано в іпотеку позивачу квартиру АДРЕСА_2 у місті Києві, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності (т. 1 а.с. 24).
Крім того, п.п. 8.4.8 Іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі неналежного виконання іпотекодавцем будь-яких умов Кредитного договору, у тому числі, але не обмежуючись переліченим нижче, уразі несвоєчасної чи неповної сплати ануїтетних платежів, несвоєчасного повернення сум зобов'язань за Кредитним договором, в т.ч. кредиту, процентів, комісійної винагороди, неустойки. Право звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель набуває також, якщо іпотекодержатель, відповідно до п. 3.4 Кредитного договору, заявить іпотекодавцю вимогу повернути кредит та сплатити проценти до настання строку, зазначеного у п. 3.2 Кредитного договору, а іпотекодавець не виконає зазначене зобов'язання.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання божником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Разом з тим, відповідно до п.п. 1 п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набрав чинності 07 червня 2014 року, протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку.
На підставі зазначеного, враховуючи відсутність згоди власника та те, що у квартирі, загальною площею 52,90 кв.м., яка є предметом іпотеки та виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника) за споживчим кредитом, наданим йому кредитною установою - резидентом України в іноземній валюті, постійно проживають відповідачі по справі - ОСОБА_1, ОСОБА_2 та її діти: ОСОБА_3 і ОСОБА_4, про що свідчить Довідка Товариства з обмеженою відповідальністю «Київжитлосвіт» № 880 (форма № 3) від 05 червня 2013 року (т. 1 а.с. 140), суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки слід відмовити.
Разом з тим, жодних доказів, які б вказували, що у позичальника у власності знаходиться інше нерухоме житлове майно, представником позивача до суду не надано, не встановлено наявності таких доказів і під час розгляду справи в суді, клопотань з даного приводу в судовому засіданні представник позивача не заявляв.
Крім того, судом не беруться до уваги посилання представника позивача про можливість суду відстрочити виконання ухваленого рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки на період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки з системного аналізу його положень вбачається, що цей закон встановлює як заборону ухвалення рішення про звернення стягнення на житлове майно, яке є предметом іпотеки, так і заборону відчуження такого майна за рішенням суду, яке було ухвалено до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Таким чином, оскільки позов в частині вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню, у задоволенні позовних вимог про виселення відповідачів з квартири та зняття їх з реєстраційного обліку також слід відмовити.
Враховуючи викладене, на підставі п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ст.ст. 33, 40 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 525, 526, 629, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 74, 76, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 292, 294 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа: Орган опіки і піклування в особі Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасували, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.