Справа № 761/20861/14-ц
Провадження №2/761/6143/2014
18 листопада 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Маліновської В.М.,
при секретарі Лазоришинець К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення інфляційного збільшення боргу та трьох відсотків річних, -
В липні 2014 року ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (Відповідач), третя особа: ОСОБА_3 про стягнення інфляційного збільшення боргу та трьох відсотків річних, в якому просив стягнути з Відповідача на користь Позивача інфляційне збільшення боргу за договором позики від 15.07.2009р 269 600,98 грн. та три відсотки річних в сумі 281 020,23 грн., а також судові витрати.
В обґрунтування свої позовних вимог Позивач зазначив, що 15.07.2009р. між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 1408, за яким Відповідач отримав від Позивача 3 050 560,00 грн., що станом на 15.07.2009р. складало 400 000 доларів США, строком до 01.08.2010р. У зв'язку із відмовою ОСОБА_2 у поверненні Позивачу вищезазначених грошових коштів, рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 21.11.2012р. частково задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_2 на його користь борг за договором позики від 15.07.2009р. в сумі 3 548 767,35 грн. станом на 20.05.2011р., з яких: - 3 050 560,00 грн. борг за договором позики, - 422 437,43 грн. - сума інфляційного збільшення основного боргу, - 75 769,92 грн. - 3% річних, та судові витрати 1820,00 грн. Виконавчий лист по вказаній справі виданий 26.07.2013р., рішення боржником не виконано до цього часу. Позивач зазначив, що станом на 25.06.2014р., починаючи з 21.05.2011р. з урахуванням інфляційного збільшення суми основного боргу, а також трьох відсотків річних сума заборгованості Відповідача складає 550 621 21 грн., з них інфляційного збільшення - 269 600,98 грн., трьох відсотків річних - 281 020,23 грн. Враховуючи ту обставину, що рішення суду може вплинути на права та обов'язки дружини Відповідача - ОСОБА_3 Позивач вважає за необхідне залучити її до справи у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Маліновської В.М. від 21.08.2014р. відкрито провадження у вказаній справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 16.10.2014р. (а.с.20).
В судове засідання 16.10.2014р. прибув представник Позивача - ОСОБА_5, водночас, Відповідач ат Третя особа, будучи належним чином повідомленими про дату та місце розгляду справи (а.с.24,26) в судове засідання не з'явились, Відповідач подав до суду заяву, в якій просив відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання (а.с.27), третя особа про причини неявки в судове засідання не повідомила. В судовому засіданні 16.10.2014р. оголошено перерву до 18.11.2014р. (а.с.30).
В судовому засіданні представник Позивача - ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Разом з тим, представник Позивача уточнив позовні вимоги та зазначив, що в прохальній частині позову помилково вказано по-батькові Позивача як «Вікторович» разом з тим правильно буде «Васильович», що підтверджується довіреністю від 20.05.2014р., виданою Позивачем на свого представника та іншими матеріалами справи.
Відповідач та третя особа повторно не з'явились в судове засідання та не направили своїх представників, разом з тим, надали суду заяви, в яких просили відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю бути присутніми при розгляді справи 18.11.2014р. (а.с.36,46), будь-яких пояснень чи заперечень по суті позовних вимог не надали.
У зв'язку з повторною неявкою Відповідача та Третьої особи, суд вважає за можливе на підставі ч. 4 ст. 169 ЦПК України, розглядати справу на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до положень ч.1 ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечувала, суд, на підставі ч. 1 ст. 224 та відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Суд, заслухавши пояснення представника Позивача, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 15 липня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за погодженням з дружиною останнього - ОСОБА_3, що підтверджується заявою від 30.09.2008р., посвідченої приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області І.М. Стрельцова та зареєстрованої в реєстрі за № 2504 (а.с.13), було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 1408 (а.с.12), за яким Позичальник - ОСОБА_2 отримав у власність від Позикодавця - ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3 050 560,00 грн., що в еквіваленті по курсу Національного банку України станом на 15.07.2009р. складає 400 000,00 доларів США зі строком повернення до 01 серпня 2010 року.
У зв'язку з невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором позики від 15.07.2009р. щодо повернення суми позики в строк, передбачений договором, Позивач звернувся до Ірпінського міського суду Київської області, який своїм рішенням від 21.11.2012р., залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 01.07.2013р. (а.с.56-59) та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.10.2013р. (а.с.60-62), стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 15 липня 2009 року в сумі 3 548 767,35 грн. та судові витрати у сумі 1820,00 грн. (а.с.50-55).
На виконання вказаного рішення Ірпінського міського суду Київської області було видано виконавчий лист № 268/2012р. від 26.07.2013р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 15 липня 2009 року в сумі 3 548 767,35 грн. та судові витрати в сумі 1820,00 грн. (а.с.11).
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Проте, у встановлений сторонами строк та по теперішній час відповідач не виконав зобов'язань та суму позики не повернув.
Згідно рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21.11.2012р., яке набрало законної сили 01.07.2013р., встановлено, що станом на 20.05.2011р. сума заборгованості Відповідача перед Позивачем за договором позики від 15.07.2009р. становила 3 548 767,35 грн., з яких 3 472 997,43 грн. сума боргу з урахуванням індексу інфляції (3 050 560,00 грн. суми основного боргу + 422 437,43 грн. сума інфляційного збільшення боргу) та 75 769,92 грн. - 3% річних від простроченої суми.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України стягнення трьох відсотків річних та суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання не є фінансовою (економічною) санкцією, а є способом захисту майнового права, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, що належать до сплати кредиторові. З огляду на викладене 3% річних та індекс інфляції нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним чи звільнення його від сплати неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Доказів того, що Відповідач виконав свій обов'язок по поверненню Позивачу грошових коштів за укладеним договором позики від 15.07.2009р. в сумі 3 050 560,00 грн. в матеріалах справи відсутні. Таким чином, Відповідач вважається таким, що прострочив зобов'язання по поверненню суми позики починаючи: - з 02.08.2010 року, тобто з наступного дня після кінцевого строку встановленого для повернення позики згідно умов договору.
Позивач зазначив, що станом на 25.06.2014р. сума інфляційного збільшення суми боргу Відповідача складає 692 038,41 грн. та 3% річних - 359 790,15 грн. за період з 02.08.2010р. по 25.06.2014р., а тому з урахуванням суми інфляційних втрат та 3% річних, які підлягають стягненню з Відповідача станом на 20.05.2011р. на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21.11.2012р. (422 437,43 грн. - інфляційні втрати, 75 769,92 грн. - 3% річних), сума інфляційних втрат до стягнення з Відповідача за період з 21.05.2011р. по 25.06.2014р. становить 269 600,98 грн. (692 038,41 грн. - 422 437,43 грн.) (а.с.6), а 3% річних - 281 020,23 грн. (359 790,15 грн. - 75 769,92 грн.) (а.с.5).
Перевіривши правильність розрахунків Позивача, судом встановлено, що при розрахунку інфляційного збільшення суми заборгованості Відповідача за період з 02.08.2010р. по 25.06.2014р. Позивачем застосовано індекс інфляції за квітень 2014р. в розмірі 103,4%. Разом з тим, за даними Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) за квітень 2014р. становить 103,3%.
Пунктом 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» визначено, що за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
З огляду на все наведене вище, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в межах заявлених позовних вимог шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача інфляційних втрат в сумі 265 981,44 грн. та 3% річних в сумі 281 020,23 грн. за період з 22.05.2011р. по 25.06.2014р. у зв'язку з порушенням Відповідачем виконання зобов'язань за договором позики від 15.07.2009р. щодо своєчасного повернення суми позики.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 10 ЦПК України).
За ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, оскільки в судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що Відповідач станом на 25.06.2014р. не виконав своїх зобов'язань за договором позики від 15.07.2009р. щодо повернення Позивачеві суми позики у розмірі 3 050 560,00 грн. в строк обумовлений сторонами, суд вважає, що заявлені Позивачем вимоги в частині стягнення на його користь з Відповідача суми інфляційного збільшення суми боргу та 3% річних є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд також присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду за час розгляду справи проте з урахуванням максимального розміру, визначеного Законом України "Про судовий збір", та пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 3 654,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 625, 631, 1049 ЦК України, та керуючись керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 224-228, 294, 296 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення інфляційного збільшення боргу та трьох відсотків річних - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) інфляційне збільшення боргу за договором позики від 15.0.2009р. за період з 22.05.2011р. по 25.06.2014р. в сумі 265 981,44 грн. та 3% річних за період з 22.05.2011р. по 25.06.2014р. в сумі 281 020,23 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 3 654,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення суду набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків або після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано.
Суддя: