Справа №760/25784/14-к
Провадження № 1-кп/760/1029/14
15.12.2014 Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючого-судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду м. Києва кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Біла Церква Київської області, українки, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, не працюючої, заміжньої, раніше не судимої, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України,
Суд визнав доведеним, що обвинувачена ОСОБА_5 , маючи умисел на пособництво у підробленні пенсійного посвідчення, яке видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і яке надає право та звільняє від обов'язків, з метою його використання для безкоштовного проїзду в електропотягах, приблизно восени 2000 року, більш точної дати слідством встановити не представилось можливим, перебуваючи в м. Біла Церква Київської області, отримала пропозицію від невстановленої слідством особи, зробити підроблене пенсійне посвідчення за грошову винагороду, з метою використання його для безкоштовного проїзду в електропотягах. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на пособництво у підробленні пенсійного посвідчення ОСОБА_5 , погодилася на дану пропозицію, та з метою сприяння вчинення злочину, надала невстановленій особі свою фотокартку та анкетні дані, щоб невстановлена слідством особа використовуючи анкетні дані ОСОБА_6 підробила пенсійне посвідчення. В подальшому, приблизно через тиждень після першої зустрічі, ОСОБА_5 , попередньо домовившись про місце зустрічі, перебуваючи по вул. Ярослава Мудрого, м. Білої Церкви, за грошову винагороду в сумі 50 гривень, отримала від невстановленої слідством особи підроблене пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 , нібито видане 18.12.2000 року «Управлінням соціального захисту населення Білоцерківського міськвиконкому» та відтиском печатки «Виконавчий комітетом Білоцерківської міської ради», «Управлінням соціального захисту населення», як інваліду другої групи, на ім'я ОСОБА_4 , 1969 р.н,, із вклеєною її фотокарткою, з метою подальшого використання його для безкоштовного проїзду в електропотягах. Згідно відповіді з «Управління пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області» за №17913/09 від 29.10.2014 року, згідно діючої та архівної бази одержувачів пенсій, гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 на обліку не перебуває, пенсію не отримує. Надати зразки печаток, якими користувалось «Управління пенсійного фонду України у м. Біла Церква» в 2000 році немає можливості, оскільки термін зберігання журналів печаток та штампів становлять 3 роки. Функції з призначення пенсії до органів РФУ перейшли в 2001 році, тому видавати пенсійні посвідчення в 2000 році УПФУ у м. Білій Церкві не могло. Згідно відповіді з «Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області» за № 8262 від 24.10.2014 року, повідомлено, що пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 від 18.12.2000 року на ім'я ОСОБА_4 , 1969 р.н. «Управлінням соціального захисту населення Білоцерківської міської ради» не видавалось. Гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на обліку в «Управлінні соціального захисту населення Білоцерківської міської ради» не перебуває. Відповідно до висновку експерта № 488 від 20.11.2014 року в наданому на дослідження пенсійному посвідченні №169229 від 18.12.2000 року на ім'я ОСОБА_4 , 1969 р.н., яке було вилучено у громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ознак зміни первинного змісту документу - не виявлено. Відбитки круглої печатки на 1-й, 2-й та 5-й сторінках, наданого на ім'я ОСОБА_4 , 1969 р.н., яке було вилучено у громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відповідають наданим для порівняльного дослідження зразкам відбитків круглих печаток «Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області» та «Управління пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області».
Крім того, 20.10.2014, приблизно о 18 год. 15 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи на території Приміського вокзалу залізничної ст. Київ-Пасажирський, що в Солом'янському районі м. Києва, направившись до пропускних турнікетів колій № 21-22 , маючи умисел на використання завідомо підробленого документа, достовірно знаючи, що пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 , нібито видане 18.12.2000 року «Управлінням соціального захисту населення Білоцерківського міськвиконкому» та відтиском печатки «Виконавчий комітетом Білоцерківської міської ради» та «Управління соціального захисту населення», як інваліду другої групи, на її ім'я є підробленим, з метою безоплатного проїзду у громадському транспорті, при проходженні через турнікети, пред'явила перонному контролеру ОСОБА_7 указане підроблене пенсійне посвідчення. Після чого, ОСОБА_5 , у використанні підробленого посвідчення була викрита, а саме пенсійне посвідчення в присутності понятих, працівниками міліції було вилучено. Згідно відповіді з «Управління пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області» за № 17913/09 від 29.10.2014 року, згідно діючої та архівної бази одержувачів пенсій, гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 на обліку не перебуває, пенсію не отримує. Надати зразки печаток, якими користувалось «Управління пенсійного фонду України у м. Біла Церква» в 2000 році немає можливості, оскільки термін зберігання журналів печаток та штампів становлять 3 роки. Функції з призначення пенсії до органів РФУ перейшли в 2001 році, тому видавати пенсійні посвідчення в 2000 році УПФУ у м. Білій Церкві не могло. Згідно відповіді з «Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області» за № 8262 від 24.10.2014 року, повідомлено, що пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 від 18.12.2000 року на ім'я ОСОБА_4 , 1969 р.н. Управлінням соціального захисту населення Білоцерківської міської ради не видавалось. Гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на обліку в «Управлінні соціального захисту населення Білоцерківської міської ради» не перебуває. Відповідно до висновку експерта № 488 від 20.11.2014 року в наданому на дослідження пенсійному посвідченні №169229 від 18.12.2000 року на ім'я ОСОБА_4 , 1969 р.н., яке було вилучено у громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ознак зміни первинного змісту документу - не виявлено. Відбитки круглої печатки на 1-й, 2-й та 5-й сторінках, наданого на ім'я ОСОБА_4 , 1969 р.н., яке було вилучено у громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відповідають наданим для порівняльного дослідження зразкам відбитків круглих печаток «Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області» та «Управління пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області».
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України та ч. 4 ст. 358 КК України визнала повністю і показала, що вона приблизно восени 2000 року, перебуваючи в м. Біла Церква Київської області, отримала пропозицію від невстановленої особи, зробити підроблене пенсійне посвідчення за грошову винагороду, з метою використання його для безкоштовного проїзду в електропотягах. Погодившись на дану пропозицію, надала невстановленій особі свою фотокартку та анкетні дані, щоб невідома їй раніше особа використовуючи її анкетні дані, підробила пенсійне посвідчення. Приблизно через тиждень після першої зустрічі, попередньо домовившись про місце зустрічі, перебуваючи по вул. Ярослава Мудрого, м. Білої Церкви, за 50 гривень та отримала від раніше невідомої особи підроблене пенсійне посвідчення, як інваліду другої групи, на ім'я ОСОБА_4 , 1969 р.н,, із вклеєною її фотокарткою. Крім того, 20.10.2014, приблизно о 18 год. 15 хв., перебуваючи на території Приміського вокзалу залізничної ст. Київ-Пасажирський, при проходженні через турнікети, пред'явила перонному контролеру підроблене пенсійне посвідчення.
Показання обвинуваченої ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам і ніким з учасників провадження не оспорюються.
У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України при дослідженні доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння сторонами провадження змісту цих обставин, встановивши чи не має сумніву у добровільності їх позицій, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати фактичні обставини в апеляційному порядку, суд вирішив обмежитись допитом обвинуваченої та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують обвинувачену.
З урахуванням досліджених в суді доказів, які є належними і допустимими, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 358 КК України, оскільки вона своїми умисними діями вчинила пособництво у підробленні посвідчення, яке видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і яке надає право та звільняє від обов'язків, з метою його використання іншою особою.
Кваліфікуючи дії обвинуваченої ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 358 КК України, суд виходить в тому числі з вимог ч.1 ст. 5 КК України щодо зворотної дії закону про кримінальну відповідальність, відповідно до якої закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння або пом'якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.
Крім того, з урахуванням досліджених в суді доказів, які є належними і допустимими, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, оскільки вона своїми умисними діями вчинила використання завідомо підробленого документа.
Призначаючи покарання обвинуваченій суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є злочинами невеликої тяжкості, особу обвинуваченої, яка на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, не працює, заміжня, раніше не судима, обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченій є щире каяття, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої не встановлено, і тому суд вважає за необхідне призначити необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень покарання у виді штрафу.
Разом з цим, ОСОБА_4 підлягає звільненню від покарання, призначеного за ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 358 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, виходячи з наступного.
Так, злочин, передбачений ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 358 КК України ОСОБА_4 вчинила у 2000 році, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, за який передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі, при цьому з моменту його вчинення минуло більше, ніж три роки, а перебіг давності не зупинявся та не переривався.
За таких обставин, згідно п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_4 підлягає звільненню від покарання, призначеного за ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 358 КК України.
Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_4 підлягає звільненню від покарання, призначеного за ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 358 КК України, судом не застосовуються положення ст. 70 КК України при призначенні покарання останній.
Запобіжний захід обвинуваченій не обирався. Питання з речовими доказами у провадженні суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 та ч. 2 ст. 124 КПК України, процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта слід покласти на обвинувачену.
Керуючись ст.ст. 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України, призначивши їй покарання:
- за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі 40 (сорока) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень, звільнивши її від цього покарання відповідно до ч.5 ст.74 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності;
- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесяти) гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави вартість проведеної експертизи в розмірі 589 (п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 68 коп.
Речові докази - пенсійне посвідченні №169229 від 18.12.2000 року на ім'я ОСОБА_4 , 1969 р.н., залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Головуючий ОСОБА_1