Верховного Суду України у складі:
головуючого
Заголдного В.В.,
суддів
Жука В.Г., Коновалова В.М.
за участю прокурора
Сушко Т.М.
та потерпілої
ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні в м. Києві, 28 грудня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Полтавської області від 14 вересня 2006 року.
Вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 травня 2006 року
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
уродженець м. Миргорода
Полтавської області, відповідно
до ст. 89 КК України судимості не має,
засуджений за ст. 118 КК України на 3 (три) роки обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Відповідно до ст. 76 КК України ОСОБА_2 зобов'язано:
- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
- повідомляти ці органи про зміну місця проживання;
- періодично з'являтися у вищезазначені органи для реєстрації.
Вироком Апеляційного суду Полтавської області від 14 вересня 2006 року скасовано вищезазначений вирок місцевого суду та визнано ОСОБА_2 винним за ч. 1 ст. 115 КК України і призначено йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, 24 січня 2006 року, приблизно о 20 годині, за місцем свого проживання в літній кухні домогосподарства АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних стосунків, під час сварки з ОСОБА_3, з метою умисного вбивства, спочатку неодноразово наніс удари руками та цвяходером у різні частини тіла останнього, а потім ще й завдав удар ножем у шию потерпілого. Від отриманих тілесних ушкоджень смерть ОСОБА_3 настала на місці події.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить вирок апеляційного суду скасувати, залишивши без зміни вирок міськрайонного суду, посилається на те, що вбивство брата він вчинив при перевищенні меж необхідної оборони.
Заслухавши доповідача, пояснення потерпілої ОСОБА_1, яка підтримала доводи касаційної скарги засудженого, прокурора про необхідність залишення вироку без зміни, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у злочині, вчиненого за зазначених у вироку обставин, обґрунтовані об'єктивними доказами, які всебічно і повно перевірені судом з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства.
Як убачається з показань ОСОБА_2 допитаного як підозрюваного та обвинуваченого, а також під час відтворення обстановки та обставин події, після того як він побачив потерпілого з ножем, то почав наносити йому удари руками. А коли той упав на підлогу бив його цвяходером, після чого наніс ще й удар ножем.
Ці показання засудженого ОСОБА_2 об'єктивно підтверджуються висновками судово-медичних експертиз, з яких убачається, що на трупі ОСОБА_3 виявлено поранення шиї з проникненням у плевральну порожнину і праву легеню, що спричинило внутрішню кровотечу, внаслідок чого настала смерть потерпілого.
Доводи засудженого про те, що він захищався від нападу потерпілого та при цьому вбив його є безпідставними і спростовуються доказами по справі.
Так, потерпіла ОСОБА_1 показала, що 24 січня 2006 року, приблизно о 17 годині, пішла з дому ночувати до подруги, оскільки боялася синів, які перебували в нетверезому стані. Зранку наступного дня, приблизно о 730 год., поблизу домогосподарства побачила лежачого без ознак життя ОСОБА_3. Вона також ствердила, що ОСОБА_2 за характером був агресивним, неврівноваженим, а ОСОБА_3 навпаки - тихим і спокійним.
Необґрунтованість доводів у касаційній скарзі засудженого щодо вчинення на нього нападу з боку потерпілого також підтверджується і фактичними обставинами з яких видно, що після нанесення ударів руками, потерпілий упав на підлогу і будь-якої небезпеки ОСОБА_2 не представляв. Але останній, маючи умисел на умисне вбивство свого брата, дістав із шухляди стола цвяходер та став ним наносити удари в різні частини тіла, а потім, взявши ніж, наніс ним потерпілому удар у шию.
Про відсутність нападу та боротьби з боку потерпілого свідчить і висновок експерта, з якого вбачається, що при огляді ОСОБА_2 відразу ж після вчинення вбивства брата у нього (ОСОБА_2) будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено.
Про спрямованість умислу ОСОБА_2 на вчинення умисного вбивства свідчать і його наступні дії, які були направлені на приховування слідів злочину - вивезення трупу потерпілого за межі господарства, знищення слідів крові у літній кухні.
Дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковано судом за ч. 1 ст. 115 КК України.
Мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 115 КК України ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України.
Підстав для пом'якшення засудженому покарання колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів
Вирок Апеляційного суду Полтавської області від 14 вересня 2006 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.
Судді:
Заголдний В.В. Жук В.Г. Коновалов В.М.