02 грудня 2014 року Справа № 876/14739/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,
з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,
представника позивача Навроцького А.І.,
представника відповідача Вітовської О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Тернопіль Мостобуд" до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
23 жовтня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Тернопіль Мостобуд" звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі - Тернопільська ОДПІ), в якому просило визнати протиправними дії посадових осіб відповідача щодо проведення 25.09.2013 року документальної позапланової невиїзної перевірки; визнати протиправним та скасувати наказ керівника Тернопільської ОДПІ № 693 від 20.09.2013 року про проведення перевірки; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Тернопільська ОДПІ за № 0006892203 від 16.10.2013 року.
Постановою від 31 жовтня 2013 року Тернопільський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив частково та ухвалив скасувати податкове повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області від 16.10.2013 року №0006892203. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Тернопільська ОДПІ подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи податкового органу про неможливість реального здійснення товариством позивача господарських операцій з ПП ,,Один два три", ТзОВ ,,Гарант-Буд-Сервіс", ТзОВ ,,Будівельна компанія АТР Груп", ТзОВ ,,Інтеграл Ай Ті" з огляду на відсутність у вказаних контрагентів власних основних фондів, виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, що виключає можливість виконання взятих на себе зобов'язань згідно укладених з позивачем договорів.
Податковий орган вважає, що господарські операції, які відображені ТзОВ ,,Тернопіль Мостобуд" в досліджених документах, не мають достатньої доказовості, оскільки фактичного здійснення господарських операцій не було, а тому така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту та валових витрат.
За таких обставин, податковий орган вважає правомірним податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що на підставі висновків позапланової невиїзної ї перевірки ТзОВ ,,Тернопіль Мостобуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.07.2010 року по 30.07.2013 року, оформленої актом за № 934/22-03/36404316 від 25.09.2013 року, Тернопільська ОДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення за № 0006892203 від 16.10.2013 року, яким визначила позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 224486,50 грн., в т.ч. 168403,00 грн. основного платежу та 56083,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Висновки податкового органу базуються на тому, що підприємство позивача на порушення вимог підпункту 7.4.5, пункту 7.4 статті 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість" допустило заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2010 року в розмірі 18083,00 грн.
Крім того, на порушення вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України позивач допустив заниження податку на додану вартість на суму 168673,00 грн., в тому числі за червень 2011 року на суму 56238,00 грн., за серпень 2011 року на суму 66402,00 грн., за листопад 2011 року на суму 46033,00 грн.
Таких висновків податковий орган дійшов на основі актів ДПІ у Печерському районі за № 1689/22-8/33499358 від 16.05.2013 року, № 1690/22-8/34029127 від 16.05.2013 року, № 1691/22.8/37635291 від 17.05.2013 року, № 1707/22.8/37241554 від 17.05.2013 року, № 1788/22.8/37403533 від 23.05.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки відповідно ТзОВ ,,Будівельно-торгова компанія ,,Євробуд", ПП ,,Один два три", ТзОВ ,,Гарант-Буд-Сервіс", ТзОВ ,,Будівельна компанія АТР Груп", ТзОВ,,Інтеграл Ай Ті" .
Вказаними актами встановлено відсутність виробничих потужностей, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, відсутність в достатній кількості штатних працівників та фахівців, які приймали б участь у здійсненні господарських операцій, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даним підприємством та підприємствами - постачальниками і підприємствами - покупцями товарів (робіт, послуг).
Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржені податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що операції з придбання підприємством позивача у вказаних вище контрагентів товарів мали реальний характер, а тому позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по цих господарських операціях.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.
Так, з матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що 26.08.2010 року ТзОВ ,,Тернопіль Мостобуд" (покупець) та ПП ,,Один два три" (продавець) уклали договір поставки, згідно якого продавець продає, а покупець купує непродовольчі товари в асортименті.
На підтвердження факту виконання умов договору позивач надав видаткову накладну на відпуск палебійного агрегату за № 26/08-02 від 26.08.2010 р. за довіреністю № 476 від 26.08.10 р., акт приймання - передачі, довідку - рахунок.
Агрегат доставлений власним транспортом позивача, що підтверджується подорожнім листом та товарно-транспортною накладною. Згідно наказу №111/2 від 31.08.2010 року та акту введення в експлуатацію , основний засіб введений в експлуатацію за інвентарним номером Ф000015 на бух. рахунок 10.4.1 та використовується у процесі виробництва (зведення мостів ) на будівельних майданчиках.
Оплату позивач провів шляхом безготівкового перерахунку коштів, що підтверджується платіжними дорученнями за №186 від 08.09.2010р. на суму гідно платівки в сумі 108500.00 грн.
По бухгалтерському обліку ТзОВ ,,Тернопіль Мостобуд" зазначену операцію проведено згідно рахунків Дт 15.2.1-Кт 63.1.1 прихідні накладні,Дт 63.1.1 - Кт 31.1 оплата, Дт 10.4.1 - Кт 15.2.1 - ввод в експлуатацію, Дт91 - Кт 13.1 - амортизація.
На підставі виданої ПП ,,Один два три" податкової накладної № 333 від 26.08.2010 р. позивач відніс до складу податкового кредиту серпня 2010 року ПДВ в сумі 18083,00 грн.
02 червня 2011 року ТзОВ ,,Тернопіль Мостобуд" (покупець) та ТзОВ ,,Будівельна компанія АТР Груп" (продавець) уклали договір за № 02/06-4 на поставку товарів.
На підтвердження факту виконання умов договору позивач надав видаткову накладну на відпуск автозапчастин за № 2/06-05 від 02.06.2011 року за довіреністю № 834 від 02.06.11 року та видаткову накладну на відпуск інших товарів (каток, електродвигуни, господарські блоки) за № 30/06-23 від 30.06.2011 року за довіреністю № 890 від 30.06.11 року.
Отримані товари доставлені власним транспортом позивача, що підтверджується подорожніми листами та товарно-транспортними накладними. Згідно наказу № 55/1 від 30.06.2011 р. та актів введення в експлуатацію основні засоби введені в експлуатацію. У складському обліку придбані основні засоби оприбутковані на 10.4.1 paxунку бухгалтерського обліку.
Придбані товари використанні позивачем у власній господарській діяльності та проведені по бухгалтерському обліку. Зокрема, запчастини використані для капітального ремонту автомобіля ,,КАМАЗ 5511", номерний знак ВО 94-06АН.
Оплату позивач провів шляхом безготівкового перерахунку коштів, що підтверджується платіжними дорученнями за № 495 від 02.06.2011 року на суму 61528,00 грн., № 651 від 12.07.2011 року на суму 82770,00 грн., № 722 від 03.08.2011 року на суму 20000,00 грн., № 825 від 08.09.2011 року на суму 173129,99 грн.
На підставі виданих ТзОВ ,,Будівельна компанія АТР Груп" податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту червня 2011 року ПДВ на загальну суму 56238,00 грн.
02 серпня 2011 року ТзОВ ,,Тернопіль Мостобуд" та ТзОВ ,,Будівельно-торгова компанія ,,Євробуд" уклали договори за № 02/08-5 та № 02/08-6 на поставку товарів та виконання робіт.
На підтвердження факту виконання умов договору позивач надав видаткові накладні на відпуск автозапчастин та будівельних матеріалів за № 15/08-19 від 15.08.2011 р., № 17/08-18 від 17.08.2011 р., № 22/08-19 від 22.08.2012 р. Вказані в накладних товари отримані представником позивача на підставі довіреності за № 959 від 15.08.2011 р.. Виконання робіт ( послуги автокрану, автовишки, зварювання арматури) оформлене актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за № 31/08-23 від 31.08.2011 р., № 3009-108 від 30.09.2011 р. та № 3009-107 від 30.09.2011 р.
Отримані товари оприбутковані позивачем по складському обліку, були доставлені власним транспортом на будівельні майданчики с. Березівка Житомирської області на автодорозі Київ - Чоп, а також на територію підприємств, згідно подорожніх листів та товарно-транспортних накладних.
Придбані товари використанні позивачем у власній господарській діяльності та списані згідно актів. Зокрема, будівельні матеріали використані для влаштування тимчасових огороджень та влаштування будівельних площадок, для зведення мостів, а запчастини використані для капітального ремонту автомобіля ,,КАМАЗ 5410", номерний знак 060-05 ТЕ.
Оплату позивач провів шляхом безготівкового перерахунку коштів, що підтверджується платіжними дорученнями за № 897 від 06.10.10.2011 року на суму 11000,00 грн., № 923 від 12.10.2011 року на суму 32000,00 грн., 1114 від 29.11.2011 року на суму 80000,00 грн., а також банківськими виписками.
По бухгалтерському обліку ,,Тернопіль Мостобуд" зазначені операції проведено згідно рахунків Дт 20.5 - Кт 63.1.1 прихід буд. Матеріалів, Дт 20.7 - Кт 63.1.1 прихід запчастин, Дт 15.2.2 - Кт 20.7 списані запчастини на кап. ремонт автомобіля, Дт 10.4 - КТ 15.2.2 збільшення балансової вартості автомобіля, Дт 23.1 - Кт 20.5 списання матеріалів після підписання акту.
На підставі виданих ТзОВ ,,Будівельно-торгова компанія ,,Євробуд" податкових накладних №279 від 15.08.2011 р., №355 від 17.08.2011р., №400 від 22.08.2011р., №408 від 31.08.2011р., №917 від 30.09.2011р., №916 від 30.09.2011р. позивач відніс до складу податкового кредиту серпня 2011 року ПДВ на загальну суму 66402,00 грн.
15 листопада 2011 року ТзОВ ,,Тернопіль Мостобуд" (покупець) та ТзОВ,,Інтеграл Ай Ті" (продавець) уклали договір за № 15/11-1 на поставку товарів.
На підтвердження факту виконання умов договору позивач надав видаткову накладну на відпуск двох вагон-будинків за № 19/11-01 від 19.11.2011 року за довіреністю № 138 від 20.11.11 року. Отримані товари доставлені власним транспортом позивача, що підтверджується подорожніми листами та товарно-транспортними накладними. Згідно наказу № 113/1 від 30.11.11 року та актів введення в експлуатацію основні засоби введені в експлуатацію, у складському обліку придбані основні засоби оприбутковані на 10.4.1рахунку бухгалтерського обліку. Основні засоби знаходяться у процесі виробництва (зведення мостів ) на будівельних майданчиках.
Оплату позивач провів шляхом безготівкового перерахунку коштів, що підтверджується платіжними дорученнями та договором переведення боргу № 28/3-2 від 28.03.2012 року.
На підставі виданої ТзОВ,,Інтеграл Ай Ті" податкової накладної № 41 від 19.11.2011 року позивач відніс до складу податкового кредиту листопада 2011 року ПДВ на загальну суму 19800,00 грн.
30 листопада 2011 року ТзОВ ,,Тернопіль Мостобуд"(замовник) та ТзОВ ,,Гарант-Буд-Сервіс" (виконавець) уклали договір про надання послуг гідромолота.
На підтвердження факту виконання умов договору позивач надав акт здачі-приймання робіт (надання послуг) за № 30/11-19 від 30.11.2011 р., платіжне доручення за № 1225 від 12.12.2011 року на суму 81600,37 грн., податкову накладну № 1110 від 30.11.2011 року, на підставі якої товариство позивача віднесло до складу податкового кредиту листопада 2011 року ПДВ на суму 13600,00 грн.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).
Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Аналогічні приписи містили пп.7.2.1, пп. 7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1, пп. 7.4.4, пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України ,,Про податок па додану вартість", чинного до 01.01.2011 року.
Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.
Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка призводить до руху активів (майна, коштів тощо) платників податків у процесі її здійснення.
Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що господарські операції підприємства позивача з ТзОВ ,,Будівельно-торгова компанія ,,Євробуд", ПП ,,Один два три", ТзОВ ,,Гарант-Буд-Сервіс", ТзОВ ,,Будівельна компанія АТР Груп", ТзОВ,,Інтеграл Ай Ті" з придбання товарів та послуг мали реальний характер, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку: договорами, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, шляховими листами, податковими накладними, платіжними документами, бухгалтерськими проведеннями.
Відповідність вказаних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкових накладних - вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України податковим органом не спростовується.
Придбані товари та послуги відображені позивачем у бухгалтерському обліку та використані у власній господарській діяльності, що підтверджується відповідними доказами (актами введення в експлуатацію, актами списання, фотоматеріалами і т.п.).
На час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали свідоцтва платників ПДВ.
За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів сум ПДВ, сплачених позивачем в ціні придбаних товарів та послуг по господарських операціях з вказаними контрагентами.
Суд першої інстанції також вірно зазначив, що акти перевірок контрагентів позивача " не є беззаперечним доказом відсутності господарських операцій, оскільки в ході перевірок цих товариств податковий орган будь-яких первинних документів не досліджував, а висновки проведених перевірок базуються лише на проведеному аналізі податкової звітності цих платників податків та бази даних автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.
В листі від 29.09.2010 р. за № 20289/7/16-1617 Державна податкова адміністрація України роз'яснила, що наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.
Крім того, апеляційний суд акцентує увагу на тих обставинах, що актом позапланової виїзної перевірки ТзОВ ,,Тернопіль Мостобуд" від 27.05.2013 року № 3256/22-50/36404316 встановлено реальність господарських операцій товариства позивача з його контрагентами, в тому числі і з ТзОВ ,,Будівельно-торгова компанія ,,Євробуд", ПП ,,Один два три", ТзОВ ,,Гарант-Буд-Сервіс", ТзОВ ,,Будівельна компанія АТР Груп", ТзОВ,,Інтеграл Ай Ті" за період з 01.07.2010 року по 28.02.2013 року.
Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги,.
Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ч.3 ст.160 ст.195, ст. 196, п.1 ч. 1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року у справі № 819/2452/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Ухвала в повному обсязі складена 08 грудня 2014 року.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді Л.Я. Гудим
О.М. Довгополов