11 грудня 2014 року Справа № 915/1687/14
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Елікон"
55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, пр. Леніна, 26, кв.44
Відповідач 1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг Групп"
01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 11
Відповідач 2: Відділ Державної виконавчої служби Южноукраїнського
міського управління юстиції
55002, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, бульвар
Цвіточний, 4
Відповідач 3: Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції
54030, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 19-А
про витребування безпідставно отриманих грошей в розмірі 808000,00 грн.
Суддя Смородінова О.Г.
Від позивача: Рибакова Л.А, за довіреністю;
Бірюков Ю.А., за довіреністю;
Від 1-відповідача: не з'явився;
Від 2-відповідача: Сазонов Д.К., за довіреністю;
Від 3-відповідача: Терзієв М.Г., за довіреністю.
Позивач 16.10.14 р. звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідачів безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 808 000,00 грн. солідарно.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі платіжних доручень: № 1 від 17.10.13 р., № 3 від 22.11.13 р., № 4 від 22.11.13 р., № 5 від 22.11.13 р. - на загальну суму 808 000,00 грн.; рішення господарського суду Миколаївської області по справі № 915/2166/13 від 19.02.14 р.; постанови Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 р. та постанови Вищого господарського суду України від 28.08.2014 р. по справі 915/2166/13; генерального договору № 3 від 06.01.12 р. щодо реалізації арештованого майна на прилюдних торгах; протоколу № 15-0356/13 (Н) проведення прилюдних торгів по реалізації магазину «Зустріч» від 22.11.13 р.; норм ст. ст. 1212 (ч. 1,2), 625 (ч. 2), 1166 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що оскільки рішенням суду прилюдні торги з реалізації приміщення магазину «Зустріч» визнані недійсними, та відповідачі, які отримали за сплачене приміщення магазину «Зустріч» грошові кошти в сумі 808000,00 грн. повинні їх повернути позивачу, то підстава на якій ці гроші були отримані, відпала.
Відповідач -1, ТОВ «Укрспецторг Групп», двічі в судове засідання свого представника з невідомих причин не направив, вимоги ухвали суду не виконав, відзив по суті спору не надав.
Відповідач-2 у своєму відзиві повністю заперечує на позов, посилаючись на наступне: відділ ДВС Южноукраїнського міського управління юстиції має відповідний рахунок в органах Державної казначейської служби України для обліку сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам, тобто грошові кошти, які надходять на депозитний рахунок не є власністю відділу та розподіляються відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».Таким чином відділ ДВС Южноукраїнського міського управління юстиції не є прибутковою організацією та не має власних грошових коштів.
Також, відповідач звернув увагу суду на те, що відповідно до п. 7.4 Генерального договору № 3 від 06.01.2012 р. про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень укладеними між Державною виконавчою службою України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Групп», саме ТОВ «Укрспецторг Групп» несе повну матеріальну відповідальність за порушення нею встановленого законодавством порядку реалізації арештованого майна.
Відповідач-3 у відзиві просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовної заяви, мотивуючи тим, що по-перше, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не був стороною правочинів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, по-друге, на рахунок банку від ВДВС надійшло 620371,00 грн., як виконання судового рішення.
Водночас, у своєму письмовому клопотанні до суду ( вих. № 140-7-0-00-1300 від 04.11.14 р.) банківська установа не заперечує проти повернення позивачу коштів в розмірі 620371,00 грн.
11.12.2014 року суд, за результатами розгляду даної справи, оголосив учасникам вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд
встановив:
Як було встановлено судами по господарській справі № 915/2166/13, рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.12.2011 у справі № 5016/3996/2011(12/227) задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Миколаївської обласної дирекції, присуджено до стягнення солідарно з ФОП Вєтєр О.Ф. та ПП «Укрсервіс» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 1158400 грн. боргу, 194602,16 грн. відсотки з користування кредитом, 53412,65 грн. - пені, всього 1406414,81 грн., а також 28128,30 грн. судового збору.
На підставі наказу господарського суду Миколаївської області від 04.01.2012 року по справі № 5016/3996/2011(12/227) Відділом державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження № 36309536.
26.06.13 р. між Відділом ДВС та ТОВ «Укрспецторг Групп» було укладено договір «про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого майна» № 15-0356/13, а саме: нежитлового приміщення магазину «Зустріч», загальною площею 769,9 кв. м., що належить ПП «Укрсервіс».
Матеріали справи свідчать, що 22.11.13 р. Миколаївською філією ТОВ «Укрспецторг Групп» були проведені прилюдні торги та затверджено Протокол № 15-0356/13 (Н) -1 по реалізації майна - магазину «Зустріч», яке належить ПП «Укрсервіс», згідно з яким переможцем торгів було визнано ТОВ «Торговий дім Елікон».
22.11.2013 р. старшим державним виконавцем було складено та затверджено акт «державного виконавця про реалізацію майна», в якому зазначено, що кошти за придбане арештоване майно ПП «Укрсервіс» нежитлове приміщення - магазин «Зустріч» загальною площею 769,9 кв. м., що знаходиться за адресою м. Южноукраїнськ, пр. Леніна, 11 покупцем сплачені в повному обсязі згідно платіжного доручення № 1 від 17.10.13 р, № 5 від 22.11.13 р. № 3 від 22.11.13 р., № 4 від 22.11.13 р., тому ТОВ «Торговий дім Елікон» було визнано власником вказаного нежитлового приміщення.
У подальшому, судовими рішеннями по господарській справі № 915/2166/13 - Постанова Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.14 р., яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.08.14 р., прилюдні торги, оформлені протоколом № 15-0356/13 (Н) -1 від 22.11.13 р. були визнані недійсними.
Предметом даного спору виступає майнова вимога про стягнення в солідарному порядку з відповідачів безпідставно отриманих грошових коштів.
Дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновків про відмову в задоволені заявлених вимог виходячи з наступного:
Так, загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами ст. 83 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що зобов'язаною повернути майно є особа, яка отримала кошти за рахунок іншої особи.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач-3 - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не набував спірних коштів за рахунок саме позивача, оскільки встановлено і позивачем в судовому засіданні підтверджено, що грошові кошти в розмірі 62371,00 грн. перераховані за платіжним дорученням № 5377 від 25.05.14 р. даному відповідачу Відділом ДВС Южноукраїнського міського управління юстиції як кошти боржника, за рахунок яких відбулось виконання виконавчих дій в погашення заборгованості за судовим рішенням.
Таким чином, відповідач-3 - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не є особою, яка набула коштів за рахунок позивача, а отже відносно цього відповідача відсутні підстави для задоволення заявлених позивачем вимог, враховуючи, що відповідач не є особою, яка має відповідати за заявленим позовом.
Матеріали справи свідчать, що грошові кошти в загальній сумі 808000,00 грн. за платіжними дорученнями: № 1 від 17.10.13 р. на 120189,58 грн. (отримувач - ТОВ «Укрспецторг Групп»); № 3 від 22.11.13 р. на 600000,00 грн. (отримувач - ВДВС Южноукраїнського МУЮ); № 4 від 22.11.13 р. на 87608,00 грн. (отримувач - ВДВС Южноукраїнського МУЮ); № 5 від 22.11.13 р. на 202,42 грн (отримувач - ТОВ «Укрспецторг Групп) були перераховані позивачем в процедурі реалізації майна на прилюдних торгах, які у подальшому були визначені судом недійсними.
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.
Отже, за таких обставин позовні вимоги мають розглядатися в контексті з ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України - як повернення виконаного за недійсним правочином.
При витребувані майна у особи, якій воно було передане, на виконання правочину, що визнаний судом недійсним, слід також посилатися на ст. 216 Цивільного кодексу та інші спеціальні положення законів.
Пунктом 1 статті 216 Цивільного кодексу України визнано, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу. Учасниками даної угоди виступили:
- ПП «Укрсервіс» - боржник;
- Відділ ДВС Южноукраїського міського управління юстиції - продавець;
- ТОВ «Укрспецторг Групп» - організатор з реалізації майна;
- ТОВ «Торговий дім Елікон» - покупець, переможець.
Слід додати до вищенаведеного те, що відповідач-3 - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» взагалі не виступає стороною по даній угоді.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Зважаючи на факт визнання недійсними прилюдних торгів, на яких реалізовано майно, в оплату якого позивачем перераховані кошти, позивач вважає, що в силу частини 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, відповідачі мають солідарно повернути йому кошти, що надійшли від реалізації вказаного майна.
З наданих суду доказів вбачається, що позивач 15 вересня 2014 року оформив заяви (вих. № 32 та 33) до 1 та 2 відповідачів щодо повернення коштів в загальній сумі 808000,00 грн. факт отримання такої заяви представник ВДВС підтвердив в судовому засіданні.
Поняття солідарного зобов'язання визначено положеннями ст. 541 Цивільного кодексу України згідно якої, солідарний обов'язок або солідарні вимоги виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Водночас, грошове зобов'язання, що є складовою частиною зобов'язальних правовідносин з приводу купівлі-продажу неподільної речі, не є неподільним. Тому грошове зобов'язання відповідно до договору може бути і частковим і солідарним.
Дослідивши наданий відповідачем-2 договір «про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна» № 15-0356/13 від 26.06.2013 р. (строк дії договору до виконання усіх договірних зобов'язань сторонами) та генеральний договір № 3 «про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень» від 06.01.2012 року (строк дії договору до наступного визначення спеціалізованих організацій з реалізації арештованого державними виконавцями майна або до моменту його розірвання згідно з умовами цього договору), суд дійшов висновку про відсутність в зазначених угодах волевиявлення сторін щодо солідарної відповідальності.
Водночас, суд звертає увагу позивача на те, що, спірні відносини, в правилах про виникнення солідарних зобов'язань, які встановлені положеннями чинного цивільного законодавства України, також не визначені.
Отже, позовна вимога позивача про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів з відповідачів в солідарному порядку є помилковою, позаяк суперечить законодавству України, що регулює спірні відносини сторін.
Поряд з наведеним, суд також звертає увагу позивача на безпідставне посилання в позовній заяві на норми частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та необґрунтованість наведення норм статті 1166 Цивільного кодексу України.
Відповідно до приписів ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Позивач не довів суду належними доказами підстави для задоволення позову, не обґрунтував заявлені позовні вимоги згідно з нормами діючого законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають. Відтак, клопотання про залучення Головного управління Державної казначейської служби України в якості відповідача по даній справі судом не досліджувалось.
Таким чином, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Повний текст рішення складено 16 грудня 2014 року.
Суддя О.Г.Смородінова