15 грудня 2014 р. Справа № 876/15554/13
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.
при секретарі судового засідання: Керод Х.І.
з участю представника позивача: Грунського В.О.
та представника відповідача: Рибака Н.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс» до Львівської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, стягнення надміру сплачених коштів,-
30.09.2013 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування рішення про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900081/2 від 30.08.2013 року та картки відмови №209120000/2013/00414, стягнення надміру сплачених коштів в сумі 155124,71 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що спірна Картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та Рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки застосування відомостей митного органу щодо вартості товару є неправомірним, а декларантом представлено всі необхідні документи, що дають можливість відповідачу визначити митну вартість товарів за ціною договору (за основним методом), що передбачена ст.57 Митного кодексу України.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов.
В апеляційній скарзі покликається на те, що відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України передбачений перелік обов'язкових документів, якими декларант при поданні митної декларації підтверджує митну вартість товару, серед яких містяться банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару - у випадку якщо рахунок за товар сплачено. На підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №209120000/2013/832094 було подано документи згідно переліку, передбаченого ч.2 ст.53 Митного кодексу України, серед яких містились платіжне доручення в іноземній валюті №19 від 01.04.2013 року, платіжне доручення в іноземній валюті №33 від 23.05.2013 року та платіжне доручення в іноземній валюті №4 від 22.02.2013 року.
У ході апеляційного розгляду представник апелянта Грунський В.О. надав пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.
Представник відповідача Рибак Н.Я. у ході апеляційного розгляду надав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.
Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що Львівська митниця Міндоходів мала передбачені законом підстави для перевірки правильності визначення митної вартості товару декларантом та застосування при цьому резервного методу визначення митної вартості, оскільки застосувати інші методи виявилось неможливим. Митна вартість, визначена за резервним методом, ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях, а саме митній вартості товару відповідно до митної декларації № 500060001/2013/26179 від 28.06.2013 року.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.
Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що ТзОВ «ТМ-Сервіс» зареєстроване 15.02.2002 року, що підтверджено Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія ААВ № 219183 від 11.06.2012 року.
14.12.2012 року між компанією HANDAN YONGQIANG FASTENER CO., LТD, LTD., CHINA та ТзОВ «ТМ-Сервіс» було укладено контракт № YQ020, відповідно до якого продавець (компанія HANDAN YONGQIANG FASTENER CO., LTD, LTD., CHINA) виробляє та продає, а покупець (ТзОВ «ТМ- Сервіс») купує метричну продукцію, надалі товар на умовах FOB порт Китаю (відповідно INKOTERMS 2000), згідно додатків, які є невід'ємною частиною даного контракту.
Згідно з п. 2.1. Контракту вартість Товару по даному Контракту встановлюється к доларах США і включає до складу вартість Товару, пакування, витрати по завантаженню товару до транспортного засобу Покупця, виконанню всіх формальностей по передачі Товару, зокрема отримання експортних ліцензій, митної реєстрації та інших дозволів, необхідних для продукування та експорту і перевозки Товару до України.
Відповідно до п. 2.3. Контракту сума Товару, що може бути поставлена по даному Сонтракту, складає 300000,00 доларів США, проте у будь-якому випадку визначається вартістю здійснених за даним Контрактом поставок.
Згідно з п. 5.1. Контракту Покупець зобов'язаний заплатити Продавцю аванс, та/або за кожен отриманий вантаж безготівковим банківським переказом в доларах СІІІА на вказаний у Договорі рахунок.
19.02.2013 року між сторонами укладено додаток № 1.3. до контракту № VQ020 від 14.12.2012 року, відповідно до якого Продавець виробляє і постачає, а покупець купує Товар згідно цін, наведених у додатку, на загальну суму 42904,50 доларів США. Сторони погодили, що Покупець зобов'язується здійснити оплату в розмірі 16904,50 доларів СІІІА до 28.02.2013 року.
22.02.2013 року між сторонами було укладено додаток №2 до контракту № YQ020 від 14.12.2012 року, відповідно до якого Продавець виробляє і постачає, а Покупець купує Товар згідно цін, наведених у додатку, на загальну суму 42979,50 доларів США. Сторони погодили, що Покупець зобов'язується здійснити оплату в розмірі 13000,00 доларів СІІІА до 28.02.2013 року.
Платіжним дорученням в іноземній валюті №4 від 22.02.2013 року ТзОВ «ТМ-Сервіс» перерахувало на користь Продавця грошові кошти в розмірі 29904,50 доларів США, що включають в себе передоплату за умовами додатку № 1.3 від 19.02.2013 року та додатку №2 від 12.02.2013 року до контракту № YQ020 від 14.12.2012 року.
22.02.2013 року Продавцем було виставлено на ім'я ТзОВ «ТМ-Сервіс» інвойс на поставку Товару відповідно до Додатку № 2 від 22.02.2013 року до контракту № YQ020 від 14.12.2012 року на загальну суму 42979,50 доларів США.
27.03.2013 року з метою встановлення домовленостей щодо оплати ТзОВ «ТМ- Сервіс» наступної частини вартості поставленого товару між сторонами було укладено додаток № 2.1 до контракту №YQ020 від 14.12.2012 року, відповідно до умов якого Покупець зобов'язується оплатити 13000,00 доларів США до 10.04.2013 року.
Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті № 19 від 01.04.2013 року ТзОВ «ТМ-Сервіс» було сплачено на користь компанії HANDAN YONGQIANG FASTENЕR CO., LTD, LTD., CHINA 13000,00 доларів США (розмір та термін обумовлені в додатку №2.1 від 27.03.2013 року) в якості оплати за кріпильні елементи відповідно до контракту № YQ020 від 14.12.2012 року.
13 травня 2013 року між сторонами було укладено додаток № 2.2 до контракту № YQ020 від 14.12.2012 року, відповідно до умов якого Покупець зобов'язується оплатити залишок неоплаченої вартості товару в розмірі 16979,50 доларів СІНА до 31.05.2013 року.
Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті № 33 від 23.05.2013 року ТзОВ «ТМ-Сервіс» було сплачено на користь компанії HANDAN YONGQIANG FASTENER CO.. LTD, LTD., CHINA 16979,50 доларів США (розмір та термін обумовлені в додатку №2.2 від 13.05.2013 року) в якості оплати за кріпильні елементи згідно контракту № YQ020 від 14.12.2012 року.
29.08.2013 року позивачем для митного оформлення товару було подано електронну митну декларацію № 209120000/2013/832094. У графі 42 митної декларації вказано сплачену суму за товар в розмірі 42979,50 доларів США, відповідно до графи 43 вартість визначено за 1 методом, відповідно до графи 45 митна вартість товару в національній валюті 363485,67 грн.
Митна вартість товару у вантажно - митній декларації вказана позивачем на підставі доданих до електронної митної декларації документів, а саме:
- іменний коносамент від 22.04.2013 року №CNTSN005615;
- платіжне доручення в іноземній валюті №19 від 01.04.2013 року;
- платіжне доручення в іноземній валюті № 33 від 23.05.2013 року;
- платіжне доручення в іноземній валюті № 4 від 22.02.2013 року;
- інвойс № YQ020 від 22.02.2012 року;
- пакувальний лист № YQ020 від 22.02.2013 року;
- додаток № 2 від 22.02.2013 року до контракту № YQ020 від 14.12.2012 року;
- додаток № 2.1 від 27.03.2013 року до контракту № YQ020 від 14.12.2012 року;
- додаток № 2.2 від 13.05.2013 року до контракту № YQ020 від 14.12.2012 року;
- контракт № YQ020 від 14.12.2012 року;
- договір №398/12 від 01.08.2012 року на надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів морським, автомобільним, авіаційним та залізничним транспортом;
- оригінал сертифікату походження № ССРІТ124217493 від 10.04.2013 року із зазначенням країни походження товару і зазначенням відправника та отримувача;
- витяг про вартість сировини від 16.08.2013 року;
- довідку про транспортні послуги № 5819 від 28.08.2013 року;
- комерційну пропозицію від 18.02.2013 року;
- прайс від 18.02.2013 року;
- митну декларацію країни відправника №0202200130520435943 від 22.04.2013 року.
Під час митного оформлення у посадових осіб відповідача - Львівської митниці Міндоходів виникли сумніви у достовірності заявленої декларантом митної вартості.
Декларанту позивача було направлено повідомлення про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МК України, а саме: транспортні (перевізні) документи (заявку на перевезення вантажу); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації. 29.08.2013 року декларантом позивача надано відповідь на повідомлення, у якій зазначено про те, що наданих до ВМД документів достатньо для визначення митної вартості і проведення митного оформлення за першим (основним) методом.
Декларанту позивача було направлено повідомлення про наявність у митного органу інформації щодо митного оформлення товарів за рівнем митної вартості, товар № 1 - 2,73 $/кг та прохання повідомити про наявність у декларанта своєї інформації. 30.08.2013 року декларантом позивача надано відповідь на повідомлення, у якій зазначено про те, що інформація, наявна у декларанта, подана до митного органу на розгляд у вигляді 12 документів, завірених печаткою і підписами; подано усі документи, що дозволяють провести митне оформлення за першим (основним) методом.
У зв'язку із неподанням декларантом позивача витребуваних документів було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/900081/2 від 30.08.2013 року, відповідно до якого сума митної вартості товару, визначена резервним методом, становить 120120 доларів США за 44000 кг шайб з чорних металів (звичайна сталь) загального призначення, оцинкованих, без різьби, в асортименті.
30.08.2013 року митним органом прийнято Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00414, у якій вказано, що митна декларація не може бути прийнята, товари не підлягають пропуску через митний кордон України у зв'язку із неможливістю завершення митного оформлення по причині внесення змін у графи ВМД № 12, 43, 44, 45 (у зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товару).
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (надалі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
Статтею 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
З аналізу наведених норм вбачається, що до компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності та обчислення декларантом митної вартості, а також самостійне її визначення у встановлених Законом випадках.
Статтею 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Приймаючи Рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом, яке є предметом спору, відповідач покликається на неможливість визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку із неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, а також на неможливість застосування попередніх методів. Перевіряючи правомірність застосування методів визначення митної вартості, Суд керується ст. 58 МК України, за якою перший метод визначення митної вартості може бути використаний лише за умови, якщо дані, заявлені декларантом, підтверджені документально та є достовірними.
Статтею 53 МК України передбачено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. У разі якщо вказані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Судом встановлено, що митним органом направлялось повідомлення декларанту позивача про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МК України, на яке декларантом позивача було надано відповідь про достатність наявних документів для визначення митної вартості і проведення митного оформлення за першим (основним) методом. Також митним органом направлялось повідомлення декларанту позивача про наявність у митного органу інформації щодо митного оформлення товарів за рівнем митної вартості та прохання повідомити про наявність у декларанта своєї інформації, на яке декларантом позивача було надано відповідь про подання для розгляду усіх документів, що дозволяють провести митне оформлення за першим (основним) методом. З огляду на наведене та виходячи зі змісту ст. 57 Митного кодексу України твердження позивача про відсутність процедури консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України є необґрунтованим та недоведеним належними доказами. Крім того, у судовому засіданні представник позивача не заперечив факту проведення процедури консультацій з метою визначення основи вартості товару, однак ствердив про порушення такої процедури.
Відмовляючи в митному оформленні товару за основним методом, митний орган покликався на ту обставину, що у документах, поданих позивачем, були виявлені розбіжності, а саме підпис відправника у сертифікаті про походження товарів відрізняється від підпису відправника у фактурі, контракті, пакувальному листі; неможливо ідентифікувати платіжні документи про оплату із даним товаром; неможливо встановити термін дії прайс-листа.
Стосовно твердження митного органу про те, що підпис відправника у сертифікаті про походження товарів відрізняється від підпису відправника у фактурі, контракті, пакувальному листі колегія суддів зазначає, що відповідачем не наведено нормативних положень, які б встановлювали обов'язок наявності однакового підпису службової особи контрагента на усіх первинних документах, що підтверджують здійснення господарської операції.
Відносно твердження митного органу про неможливість встановити термін дії прайс-листа слід зазначити, що контрактом № YQ020 від 14.12.2012 року не встановлено обов'язку продавця зазначати термін дії прайс-листа.
Стосовно твердження митного органу про неможливість ідентифікувати платіжні документи про оплату із даним товаром встановлено наступне.
19.02.2013 року між сторонами укладено додаток № 1.3. до контракту № VQ020 від 14.12.2012 року.
22.02.2013 року між сторонами було укладено додаток № 2 до контракту № YQ020 від 14.12.2012 року.
Платіжним дорученням в іноземній валюті № 4 від 22.02.2013 року (а. с. 32) ТзОВ «ТМ-Сервіс» перерахувало на користь Продавця грошові кошти в розмірі 29904,50 доларів США, що включають в себе також кошти за попередню партію товару за умовами додатку № 1.3 від 19.02.2013 року до контракту № YQ020 від 14.12.2012 року. Позивач також вказав на обов'язок митного органу прослідкувати сплату коштів за попередню поставку товару та ту, що подана до митного оформлення. При цьому покликався на статтю 54 Митного Кодексу України, якою контроль правильності визначення митної вартості покладається на митний орган.
Колегія суддів зазначає, що із відомостей, внесених до вказаного платіжного доручення, неможливо зробити висновок про те, що кошти сплачено відповідно до додатку № 1.3 від 19.02.2013 року та додатку № 2 від 12.02.2013 року до контракту № YQ020 від 14.12.2012 року.
Відповідно до графи 44 електронної митної декларації № 209120000/2013/832094 позивачем до декларації подано платіжне доручення № 4 від 22.02.2013 року, однак не подано додатку № 1.3. від 19.02.2013 року до контракту № VQ020 від 14.12.2012 року.
Відсутність додатку № 1.3. від 19.02.2013 року до контракту № VQ020 від 14.12.2012 року є достатньою підставою для виникнення у посадової особи митного органу сумніву стосовно відомостей щодо ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягала сплаті за товар та виникнення права у митного органу витребувати у декларанта позивача додаткові документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Оскільки декларантом позивача такі документи подані не були, у Львівської митниці Міндоходів були відсутні правові підстави для визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Декларантом не було надано також інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, оскільки суду не надано доказів, які б підтверджували, що у митного органу була інформація про ідентичні чи подібні (аналогічні) товари, їх асортимент, фізичні характеристики, якість та репутація цієї продукції на ринку, Другорядні методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не були застосовані правомірно.
Відповідач стверджує, що другорядні методи визначення митної вартості на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості (обчислена вартість) не були використані, оскільки на момент визначення митної вартості у декларанта позивача та митного органу була відсутня вартісна основа для розрахунку митної вартості товару. Доказів, які б спростовували ці твердження суду не надано, тому колегія суддів вважає, що у митного органу не було правових підстав для визначення митної вартості на основі віднімання вартості чи на основі додавання вартості (обчислена вартість).
Відповідно до положень ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Суд першої інстанції правильно зазначив з погодилась колегія суддів, з урахуванням наведених норм та фактичних обставин, Львівська митниця Міндоходів мала передбачені законом підстави для перевірки правильності визначення митної вартості товару декларантом та застосування при цьому резервного методу визначення митної вартості, оскільки застосувати інші методи виявилось неможливим. Митна вартість, визначена за резервним методом, ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях, а саме митній вартості товару відповідно до митної декларації № 500060001/2013/26179 від 28.06.2013 року.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.
За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2013 року у справі №813/7383/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.М.Ліщинський
Судді О.І.Довга
І.І.Запотічний