15 грудня 2014 р. Справа № 876/9824/14
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Виконавчого комітету Луцької міської ради на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання рішення суб'єкта владних повноважень протиправним,-
22.07.2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування пункту 5 рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №414-1 від 17.08.2006 року «Про заселення вільних квартир та виведення житлових приміщень зі складу службових» щодо надання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 двокімнатної квартири площею 28,9 кв.м. АДРЕСА_1.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення в частині надання їй та її дочці квартири, не відповідає вимогам законодавства, зокрема, державним будівельним нормам, а тому просить його скасувати.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 5 рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 414-1 від 17 серпня 2006 року «Про заселення вільних квартир та виведення житлових приміщень зі складу службових» щодо надання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 двокімнатної квартири площею 28,9 кв.м. АДРЕСА_1.
Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
В апеляційній скарзі покликається на те, що житловий будинок на АДРЕСА_1 був введений в експлуатацію ще у 2006 році без зауважень з боку приймальною комісії.
Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що pгідно ч.2 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не підлягають приватизації квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей).
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що п.5 рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №414-1 від 17.08.2006 року «Про заселення вільних квартир та виведення житлових приміщень зі складу службових», їй та дочці була надана двохкімнатна квартира площею 28,9 кв.м. АДРЕСА_1. Надання такої квартири відбулось зі зняттям її з квартирного обліку, на якому вона перебувала з 29.01.2002 року в списку сімей, в складі яких є діти-інваліди, інвалідність яких пов'язана з наслідками аварії на ЧАЕС.
На підставі даного рішення, 14.05.2009 року відділом реєстру житлового фонду Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради було видано розпорядження №885-р «Про приватизацію квартир державного житлового фонду» і дана квартира була приватизована.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.08.2013 року задоволено частково адміністратиний позов ОСОБА_1 до Відділу реєстру житлового фонду Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Комунальне підприємство «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», про визнання протиправним та скасування розпорядження, скасування свідоцтва про право власності на житло, зобов'язання вчинити певні дії. Визнано нечинним та скасовано розпорядження Відділу реєстру житлового фонду Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради № 855-р від 14.05.2009 року «Про приватизацію квартир державного житлового фонду» в частині передачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.5, 6).
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 року апеляційну скаргу Відділу реєстру житлового фонду Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради залишено без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.08.2013 року в адміністративній справі №0308/1813/2012 залишено без розгляду. (а.с.7, 8)
Ухвалою апеляційної інстанції встановлено, що згідно висновку №О-77 від 17.06.2013 року судової будівельно-технічної експертизи, квартира АДРЕСА_2 не відповідає вимогам ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», в тому числі по санітарно-гігієнічним вимогам та інженерному обладнанню, а також вимогам ДБН В.2.5-20-2001 «Газопостачання», СНіП 2.04.05-91 «Опалення, вентиляція і кондиціонування» за наявністю димовентиляційного каналу котла опалення, який не забезпечує відвід продуктів згорання від опалювальних пристроїв квартири як станом на травень 2009 року, так і на час проведення експертизи. Пунктом 2 експертного висновку встановлено, що вказана квартира по наявності димовентиляційного каналу, який не забезпечує відводу згорання від опалювального котла, не придатна для проживання в зимовий період через неможливість здійснювати опалення квартири в зимовий період. У пункті 3 висновку вказано, що згідно проектної документації житловий будинок, у якому розміщена вказана квартира, обладнаний поквартирним опаленням від двоконтурного котла КС-ГВ-10, продуктивністю 10,15 кВт. (а.с.7.8)
Відповідно до ч.1 ст.50 Житлового кодексу Української PCP, жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічних вимогам.
Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) заселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Керуючись вищенаведеним колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в частині надання позивачці та її дочці квартири, не відповідає вимогам законодавства, зокрема, державним будівельним нормам, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з ст.86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У відповідності до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.
За таких обставин справи колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку, відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Луцької міської ради залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня 2014 року у справі №161/11934/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.М.Ліщинський
Судді О.І.Довга
І.І.Запотічний