25 жовтня 2006 року м. Київ
суддів: Бутенка В.І.,
Сороки М.О. (доповідача),
Гончар Л.Я.,
Лиски Т.О.,
Панченка О.І.
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 на дії Іваничівського відділення Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області (далі - ОДПІ),
встановила:
У лютому 2004 року ОСОБА_1 подала скаргу на неправомірну бездіяльність посадових осіб ОДПІ, посилаючись на те, що вона звернулась із заявою до суб'єкта оскарження, у якій зазначала, що згідно своїх релігійних переконань і на підставі ст. 1 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" відмовляється від присвоєного їй проти волі ідентифікаційного номера та просила ліквідувати цей номер і залишити за нею раніше встановлену форму обліку платників податків та обов'язкових платежів, але в задоволенні її заяви було відмовлено. Вважаючи зазначені дії суб'єкта оскарження незаконними, такими, що порушують її конституційні права, просила задовольнити скаргу.
Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 17 березня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 20 травня 2004 року, скаргу задоволено.
У касаційній скарзі ОДПІ, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить судові рішення скасувати.
Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України підстави для їх обов'язкового скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 17 березня 2004 року і ухвалу апеляційного суду Волинської області від 20 травня 2004 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді _________________ Бутенко В.І.
_________________ Сорока М.О.
_________________ Лиска Т.О.
_________________ Панченко О.І.