Справа № 687/1863/14-а
Головуючий у 1-й інстанції: Борсук В.О.
Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.
10 грудня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Чемеровецькому районі Хмельницької області на постанову Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Чемеровецькому районі Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії ,
Позивач звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Чемеровецькому районі Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2014 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, так і підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 01.06.1981 року прийнятий на посаду акумуляторника в колгосп «Поділля», який був реорганізований шляхом роз'єднання в колгосп «Дружба» та колгосп «Поділля», з 16.08.1990 року по 01.02.2000 року працював акумуляторником в колгоспі «Дзержинського», радгоспі «Кугаєвецький» (КСП «Кугаєвецьке»), з 01.02.2000 року переведений на роботу в ПОП «Кугаєвецьке» на посаду акумуляторника, де пропрацював до 13.12.2002 року. По досягненню п'ятдесятип'ятирічного віку, маючи достатній стаж роботи для призначення пенсії на пільгових умовах, він звернувся до управління Пенсійного фонду України в Чемеровецькому районі Хмельницької області про призначення пенсії на пільгових умовах. Але відповідач відмовив йому в призначенні пільгової пенсії в зв'язку з відсутністю первинних документівна підтвердження роботи на посаді акумуляторника.
Задовольняючи позов і визнаючи рішення відповідача неправомірним, суд першої інстанції виходив з того, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а відповідно до записів у ній позивач у спірний період працював на посаді, що відноситься до роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788-ХІІ ) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно із п. "а" ст. 100 Закону № 1788-ХІІ особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: особам, які мають на день введення в дію цього закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.
Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 18 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 р. N 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Як вбачається із копії трудової книжки, наявної в матеріалах справи, позивач з 01.06.1981 року по 13.12.2002 року працював в різних сільськогосподарських підприємствах на посаді акумуляторника.
Дана обставина також підтверджується архівними довідками, виданими Чемеровецьким районним трудовим архівом за №,№ 933, 936, 937 від 01.04.2014 року з яких вбачається, що ОСОБА_2 у період часу з 1983-1989 роки працював акумуляторником у колгоспі «Поділля» с.Зарічанка Чемеровецького району, в 1992 -2000 роках--акумуляторником у радгоспі «Кугаєвецький» с.Кугаївці Чемеровецького району, а з 1999 року--електриком -акумуляторником у КСП «Кугаєвецьке» с.Кугаївці.
Також, як вбачається із матеріалів справи, в судовому засіданні судом першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які працювали разом з позивачем в спірні періоди роботи та підтвердили, що він дійсно з 16.08.1990 року по 01.02.2000 року працював в колгоспі ім. Дзержинського с.Кугаївці, а з 01.02.2000 по 13.12.2000 року в ПОП «Кугаєвецьке» та з 01.06.1981 року по 15.08.1990 року в колгоспі «Поділля» в с.Зарічанка, в колгоспі «Дружба» в с. Почапинці Чемеровецького району, на посаді акумуляторника.
Робота акумуляторника внесена до "Списку № 2 производств, цехов, профессий и должностей с тяжелыми условиями труда, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах", затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СССР від 26.01.1991 р. №10 та Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, які діяли на період роботи позивача.
Таким чином, зважаючи на те, що професія акумуляторника включена до Списків, які дають право на пільгову пенсію, що діяли в період роботи ОСОБА_2 і ним надано дастатньо доказів, які свідчать про виконання трудових функцій на вказаній посаді то суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про наявність у позивача права на вищевказану пенсію.
Відповідач, в свою чергу, не надав суду жодного доказу, який би спростував твердження позивача.
На підставі наведеного, враховуючи положення ст.195 КАС України та беручи до уваги надане суду апеляційної інстанції право перегляду рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджено надані сторонами докази, вірно визначено юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого рішення. Воно постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Чемеровецькому районі Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Біла Л.М.
Гонтарук В. М.