Справа № 686/20806/14-а
Головуючий у 1-й інстанції: Салоїд Н.М.
Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.
10 грудня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії ,
ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України м.Хмельницькому про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсії .
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 серпня 2014 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову місцевого суду та у задоволені позову відмовити в повному обсязі, вважаючи, що суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача включити в перерерахунок пенсії позивача заробітню плату, з врахуванням матеріальних допомог та індексації заробітньої плати.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час і місце судового засідання.Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
За приписами п.1 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково із наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи позивач з 02.12.2009 року знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Хмельницькому і отримує пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" в розмірі 90 відсотків суми її посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених Законом "Про державну службу". 11.09.2014 року вона звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії державного службовця, з урахуванням довідки про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", форма якої затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 14.02.2011 року № 5-1.
Однак, відповідач відмовив в перерахунку пенсії позивачу згідно поданої нею заяви на тій підставі, що такі види виплат, як матеріальна допомога та індексація, не входять до складових заробітної плати.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що пенсія позивачу повинна бути перерахована, виходячи із сум заробітної плати, на які нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Колегія суддів погоджується за такими висновками суду першої інстанції, проте вважає, що постанову слід змінити, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу", №3723-XII (в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу), на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років. Зазначеним особам призначаються пенсії в розмірі 80 відсотків суми їх посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії.
Пенсія державному службовцю виплачується у повному розмірі незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію.
За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії.
З 1 жовтня 2011 року вступив у силу Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року N 3668-VI, яким внесено зміни до Закону №3723-XII зокрема до статті 37, відповідно до яких пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII, внесено зміни до ст.37 Закону № 3723-ХІІ і відповідно до цих змін пенсія державним службовцям призначається в розмірі 70 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, положення частини третьої ст.37 Закону №3723-XII щодо призначення державним службовцям пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків посадового окладу, втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668-VІ, а з моменту вступу в законну силу Закону № 1166-VII втратили чинність положення ст.37 Закону №3723-XII, щодо призначення пенсії державним службовцям в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено страхові внески.
Разом з тим підстави та порядок перерахунку пенсії державним слубовцям регулює ст. 37-1 Закону №3723-XII, положення якої щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ не зазнали змін.
Згідно ст.37-1 Закону №3723-XII, у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку з набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Таким, чином, з 01 жовтня 2011 року у позивача виникло право на перерахунок пенсії відповідно до ст.37-1 Закону №3723-XII, з застосовуванням норми, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, тобто ст.37 Закону №3723-XII в редакції до внесення змін Законом N 3668-VI.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 року №108/95-ВР (далі Закон №108/95-ВР) встановлено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 Закону №108/95-ВР визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною другою статті 33 Закону №3723-XII передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Статтею 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі Закон №1788-XII) врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій. Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Статтею 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV) визначено, що виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії.
Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
З наданої позивачем довідки (а.с.4) вбачається, що на всі виплати включені в довідку тому числі: на матеріальну допомогу та індексацію заробітної плати нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 04.03.2014 року у справі № 21-3а14, на яку також посилається суд першої інстанції.
У відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у відповідача обов'язку включити в перерерахунок пенсії позивача заробітню плату, з врахуванням всіх видів оплати праці які позивач отримувала перед виходом на пенсію і на які нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Однак, при винесенні рішення, суд першої інстанції невірно визначився з початком періоду, з якого порушене право позивача підлягає захисту, оскільки, як видно із матеріалав справи, вона звернулась до відповідача з заявою про перерахунок пенсії 11.09.2014 року, а відповідно до вимог ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається (перераховується) з дня звернення за пенсією.
Таким чином, право позивача підлягає захисту з моменту її звернення до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, оскільки відповідач не мав відповідних даних про складові заробітної плати, а отримав їх тільки 11.09.2014 року, разом з відповідною заявою.
Відповідно до ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема змінити постанову суду.
За ч.1 ст.201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції по суті правильно вирішив справу, однак із помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому постанова суду першої інстанції підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргууправління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому задовольнити повністю .
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії змінити
Абзац 1 постанови викласти наступним чином:
"Позов задовольнити частково" .
Абзац 3 постанови викласти наступним чином:
"Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Хмельницькому здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії державного службовця, з розміру пенсії у відсотках встановленому ст.37 Закону України "Про державну службу" (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії позивачу), з врахуванням всіх видів оплати праці на які відповідно до Законів України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховувалися внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, починаючи з 11.09.2014 року".
Доповнити постанову абзацом 4:
"В решті позову відмовити".
Абзац 4 вважати абзацом 5.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Біла Л.М.
Гонтарук В. М.