09 грудня 2014 р.Справа № 431/3078/14-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.
за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області на постанову Старобільського районного суду Луганської області від 29.10.2014р. по справі № 431/3078/14-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області
про визнання незаконними дій та зобов'язання проведення перерахунку пенсії,
Позивач - ОСОБА_1, звернулась до Старобільського районного суду Луганської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області, в якому просила суд: визнати дії відповідача по визначенню розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника незаконними; зобов'язати відповідача провести перерахунок призначеної пенсії у зв'язку з втратою годувальника у відповідності до розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці, отримуваного ОСОБА_2 на час смерті, починаючи з часу звернення, тобто з 26.05.2014 року.
Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 29.10.2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано дії посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області по визначенню ОСОБА_1 розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника незаконними.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника у відповідності до розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці, отримуваного ОСОБА_2 на час смерті, починаючи з часу звернення, тобто з 26 травня 2014 року.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки до суду не повідомили.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що позивач - ОСОБА_1, знаходилась в шлюбі з ОСОБА_2 з 9 березня 1957 року. Шлюб було зареєстровано Кіровським міськбюро ЗАГС, актовий запис № 208.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, чоловік позивача, помер.
На час смерті, ОСОБА_2 отримував щомісячне довічне грошове утримання, як суддя у відставці, відповідно до п. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" в розмірі 90% довічного грошового утримання судді у відставці у відповідності до заробітної плати діючого судді на аналогічній посаді. При цьому, відповідач відмовлявся в добровільному порядку нарахувати вказане грошове утримання у відповідності до діючого законодавства, а тому він був вимушений звернутись за судовим захистом з адміністративним позовом, і постановою Старобільського районного суду від 20 вересня 2013 року по справі № 2а/431/88/2013 р. його позов було задоволено.
У відповідності до вказаної постанови Старобільського районного суду від 20 вересня 2013 року по справі № 2а/431/88/2013 р., відповідач був зобов'язаний провести перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання ОСОБА_2 в розмірі 90 % заробітної плати діючого судді на аналогічній посаді з 03 червня 2013 року без обмеження максимальним розміром пенсії та в подальшому при зміні розміру заробітної плати діючого судді на відповідній посаді проводити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці.
Згідно довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, станом на 1 липня 2013 року, сума суддівської винагороди, судді, працюючого, на аналогічній посаді, становило 19499 гривень.
Вказана постанова набрала чинності та виконувалась відповідачем.
Після смерті чоловіка, позивач - ОСОБА_1, звернулась до відповідача із заявою про нарахування їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Позивачу була призначена пенсія у зв'язку з втратою годувальника, виходячи з довідки про заробітну плату судді на відповідній посаді станом на 2007 рік в розмірі 5028,88 грн.
10 липня 2014 року позивач звернулась із заявою про перегляд призначеної пенсії у відповідності до розміру довічного утримання чоловіка на час смерті, але відповідачем в задоволенні заяви було відмовлено листом від 22 липня 2014 року. В якості підстави для відмові в задоволенні заяви вказано, що рішення суду від 20 вересня 2013 року про обчислення щомісячного грошового утримання ОСОБА_2, стосувалось виключно його особисто і не може бути застосовано для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім того перерахунок довічного утримання судді у відставці не передбачено діючим положенням.
Не погодившись з діями відповідача щодо відмови нарахуванні пенсії у належному розмірі, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на отримання державної пенсії, у зв'язку з втратою годувальника у відповідності до розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці, отримуваного ОСОБА_2 на час смерті, починаючи з часу звернення.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Згідно з статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 126 Основного Закону України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.
Правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів урегульовані Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07 2010 року.
Реалізуючи свої повноваження визначати в законах України додаткові до конституційних гарантії незалежності суддів, Верховна Рада України в Законі № 2453 установила, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання, і така незалежність судді забезпечується, зокрема, його належним матеріальним та соціальним забезпеченням. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї (частина п'ята); при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (частина шоста).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Отже, положення статті 47 Закону № 2453 узгоджуються з вимогами міжнародних актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, які є необхідною умовою здійснення правосуддя, а також гарантією поваги до гідності людини‚ її прав та основоположних свобод.
Для окремих категорій осіб передбачено особливий порядок пенсійного забезпечення з урахуванням їх правового статусу, професійних обов'язків, підвищених вимог до дисципліни, обмежень та інших особливостей, пов'язаних з ризиком для життя та здоров'я, що й зумовило встановлення додаткових гарантій соціального забезпечення таких осіб. Обмеження цих гарантій не відповідає статтям 3, 22, 48 Конституції України.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що пенсія по втраті годувальника - судді у відставці нерозривно пов'язана зі статусом померлого годувальника.
Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги доводи відповідача про те, що пенсія у зв'язку із втратою годувальника повинна обчислюватись із суми станом на 25.07.2007 року, оскільки постановою суду, яка набрала чинності, встановлено неправомірність такого обчислення, та було встановлено розмір довічного утримання у відповідності до довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, станом на 1 липня 2013 року.
Положеннями частини 1 статті 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.
При цьому визначення розміру пенсії в зв'язку з втратою годувальника проводиться від розміру пенсії, яку отримувала померла особа.
Виходячи зі змісту вищенаведеної законодавчої норми, отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника безпосередньо залежить від виду та розміру пенсійного забезпечення, що отримувала померла особа, тобто, обрахування пенсії відбувається з фактичного її розміру.
З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 та наявності підстав для їх задоволення.
У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Старобільського районного суду Луганської області від 29.10.2014 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області залишити без задоволення.
Постанову Старобільського районного суду Луганської області від 29.10.2014р. по справі № 431/3078/14-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.
Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.
Повний текст ухвали виготовлений 15.12.2014 р.