25 листопада 2014 рокусправа № 804/3765/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року у справі № 804/3765/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега СК" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Омега СК" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0000182201 від 26 лютого 2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 38333 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій на суму 19166,50 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що на момент проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега СК" суми податку, включені до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах перевіряємого періоду, були підтверджені первинними документами в повному обсязі.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись із судовим рішенням, Криворізька північна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт зазначає, що позивачем не було підтверджено реальності проведених господарських операцій із його контрагентами, як таких, що спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними. В ході перевірки було встановлено відсутність документів, які б підтверджували факт прийому/передачі товару, а відтак контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Віконні системи» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.
Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, у судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Омега СК" зареєстровано рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. У період з 17 січня 2014 р. по 23 січня 2014 р. на підставі направлення від 16 січня 2014 р. №47 головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платника податків управління податкового аудиту Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області Гетманчук О.М. згідно з п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 16 січня 2014 р. №50, та з урахуванням акта від 21 грудня 2012 р. №7212/224/33972398 про результати невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконні системи" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега СК" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Віконні системи" за період травень 2012 р., липень 2012 р., вересень 2012 р., жовтень 2012 р., за результатами якої складено акт №198/04-62-22-1/36960432 від 29 січня 2014 р. Станом на день складання акта Товариство з обмеженою відповідалністю "Віконні системи" має назву Приватне підприємство "ПАГАМЕНТ". Перевіркою встановлено порушення п. п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: перевіреним підприємством неправомірно занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 38333,00 грн., у тому числі за травень 2012 р. у сумі 38333,00 грн.; п. п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: перевіреним підприємством неправомірно завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 25946,00 грн., у тому числі за липень 2012 р. у сумі 8819,00 грн., за серпень 2012 р. у сумі 176,00 грн., за вересень 2012 р. у сумі 7836,00 грн., за жовтень 2012 р. у сумі 9115,00 грн. по операціям з придбання послуг у Приватного підприємства "ПАГАМЕНТ" та, відповідно, в порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, перевіреним підприємством неправомірно завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 26334,00 грн., у тому числі за липень 2012 р. в сумі 8995,00 грн., за вересень 2012 р. в сумі 8115,00 грн., жовтень 2012 р. в сумі 9224,00 грн. по операціям з подальшої реалізації вказаних послуг Товариством з обмеженою відповідальністю "Промкомпані". На підставі акта перевірки №198/04-62-22-1/36960432 від 29 січня 2014 р. Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головне управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000182201 від 26 січня 2014 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Омега СК" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у розмірі 57499,50 грн., з них: основний платіж - 38333,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 19166,50 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
У відповідності до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.
У відповідності до положень п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відтак, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.
З матеріалів справи вбачається, що у період, що перевірявся, Товариство з обмеженою відповідальністю "Омега СК" мало взаємовідносини із Товариством з обмеженою відповідальністю «Віконні системи» за укладеними правочинами( договір підряду № 05/06, договір підряду №010712,договір № 01/09,договір №01/09).
На підтвердження реальності проведених господарських операцій позивачем було надано копії таких первинних документів: податкові накладні, акт приймання виконаних будівельних робіт, акт здачі-прийняття робіт, податкова декларація з податку на додану вартість за травень,вересень, жовтень 2012 року.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що чинне законодавство не передбачає обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності, в даному випадку позивача, бути обізнаним із особливостями господарювання контрагентів. Так, для платника податку не передбачено обов'язку та не надано право вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в тому числі наявність основних засобів та трудових ресурсів, правильності ведення податкового обліку, сплати податків до бюджету тощо), права перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем в його первинних документах. Не передбачено також обов'язку чи права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість чи податку на прибуток іншого платника податку. Це саме стосується і перевірки замовником намірів виконавця щодо сплати ним податків в держаний бюджет. Єдині відомості, що є обов'язковими для перевірки суб'єктом підприємницької діяльності стосовно контрагента - це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та наявність свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ на час здійснення господарських операцій.
Щодо посилань відповідача на вчинення позивачем правочинів, які не спрямовані на настання реальних наслідків, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.
Так, законом не передбачена можливість визначення податковим органом правочину нікчемним під час проведення перевірки суб'єкта господарювання на підставі припущень, що відповідні господарські операції проведені з певними контрагентами було здійснено без наміру створення правових наслідків. Адже, в окремому випадку, факт недійсності правочину може бути встановлено рішенням суду. Крім того, відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому фіктивним правочином є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Натомість відповідачем не були надані відповідні судові рішення щодо визнання, укладених правочинів недійсними.
Таким чином, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про не доведення податковим органом нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, а також не доведено фіктивність первинних документів, що містяться у матеріалах справи, тому не має підстав вважати, що умови договорів сторонами не виконувались.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності спірного податкове повідомлення-рішення; доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.
Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року у справі № 804/3765/14 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: С.В. Чабаненко