20 листопада 2014 рокусправа № П/811/618/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,
суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
за участю представників:
позивача: - не з'явився,
відповідача: - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року
у справі № П/811/618/14
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СОНЕК»
до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
У лютому 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «СОНЕК» звернулося у Кіровоградський окружний адміністративний суд з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 лютого 2014 року № 0000102205, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5309,00 грн.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на підставі наказу від 20 січня 2014 року № 84 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «СОНЕК» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з приватним підприємством «ВАП-БУД» за листопад 2012 року, за результатами якої складено акт від 27 січня 2014 року № 7/11-23-22-05/33520384.
Перевіркою встановлено порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в частині включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 5309,00 грн. за листопад 2012 року.
На підставі акту перевірки від 27 січня 2014 року Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області прийнято податкове повідомлення-рішення рішення від 06 лютого 2014 року № 0000102205, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2012 року на загальну суму 5309,00 грн.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «СОНЕК» та приватним підприємством «ВАП-БУД» укладено договір поставки від 25 жовтня 2012 року № 25/10/12, за умовами якого позивачем придбано запасні частини (гідромотор приводу вентилятора). На підтвердження реальності господарських взаємовідносин надано видаткову накладну, податкову накладну, подорожній лист службового легкового автомобіля, рахунок-фактуру, платіжне доручення. Отриманий товар використано позивачем у власній господарській діяльності в якості запасної частини, що вийшла з ладу до гусеничного екскаватора, який знаходиться у власності позивача. Сума, в розмірі 5309,00 грн., включена до складу податкового кредиту у листопаді 2012 року
Відповідно до підпунктів 14.1.179, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
При цьому, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
При цьому, згідно з статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Як вбачається з матеріалів справи, товариством з обмеженою відповідальністю «СОНЕК» надано первинні документи, якими оформлено господарську операцію та дійсно підтверджується реальність вчиненого правочину з контрагентом, що відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України (в тому числі договори, податкові накладні, видаткові накладні).
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області не надано належних доказів, які б підтверджували висновки щодо нікчемності правочинів, а тому твердження відповідача в даному випадку є лише його припущенням.
Згідно з частиною 1 статті 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.
У відповідності до статті 228 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент проведення перевірки), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.
Таким чином, відповідно до презумпції правомірності правочину укладені позивачем правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочинів має бути встановлено судом.
Судом встановлено, що договір, укладений товариством з обмеженою відповідальністю «СОНЕК» з приватним підприємством «ВАП-БУД», не визнаний судом недійсними і його недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочину, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за таким договором. До того ж, матеріалами справи підтверджено виконання сторонами умов договору.
Крім того, за умови фактичного виконання операції з поставки товару (робіт, послуг), навіть незнаходження постачальника за місцем реєстрації та порушення ним податкової дисципліни, не може бути підставою позбавлення покупця права на податкову вигоду за умови відсутності доказів недобросовісності покупця як платника.
Оскільки, факт придбання позивачем у приватного підприємства «ВАП-БУД» товару, підтверджується первинними бухгалтерськими документами, то у позивача є законні підстави для віднесення суми сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту за листопад 2012 року у сумі 5309,00 грн.
Відповідачем не доведено правомірність зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2012 року на загальну суму 5309,00 грн., у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 06 лютого 2014 року № 0000102205 є протиправним.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «СОНЕК».
Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: І.Ю. Богданенко
Суддя: С.А. Уханенко
Суддя: Ю.М. Дадим