ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/22071/14 08.12.14
За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи-підприємця Савчук Георгія Володимировича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор-Інвест"
про зобов'язання вчинити дії
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
від позивача: Шерстюк П.І. - по дов. № б/н від 23.05.2013.
від відповідача: Гамкрелідзе К.Ю. - по дов. №2305/1 від 23.05.2014
Обставини справи :
Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа-підприємець Савчук Георгій Володимирович звернувся до Господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор-Інвест" про виселення з нежилого приміщення №1 (група приміщень №7), площею 49, 9 кв.м. в м. Києві по вул. Саксаганського, 119 та зобов'язання відповідача передати по акту приймання-передачі позивачу нежиле приміщення №1 (група приміщень №7), площею 49, 9 кв.м. в м. Києві по вул. Саксаганського, 119.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір оренди №01/10/13 від 28.10.2013 є розірваним в односторонньому порядку за ініціативи орендаря, однак відповідач в порушення умов договору оренди не повернув приміщення позивачу за актом прийому-передачі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 порушено провадження у справі № 910/22071/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 29.10.2014 за участю представників сторін.
27.10.2014 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи на вимогу ухвали суду.
29.10.2014 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник відповідача подав письмовий відзив, в якому проти позову заперечував, зазначаючи про те, що відповідачем вчинені всі дії на виконання свого обов'язку щодо передачі майна з оренди позивачу, однак останній ухиляється від прийняття майна з оренди.
24.11.2014 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення у справі №910/13778/14 за позовом фізичної особи-підприємця Савчук Георгія Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор-Інвест" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.
Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що розгляд даної справи неможливий до вирішення справи №910/13778/14 за позовом фізичної особи-підприємця Савчук Георгія Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор-Інвест" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.
В судовому засіданні 24.11.2014 представник відповідача подав додаткові пояснення до відзиву, в яких зазначив про відсутність порушеного права позивача, оскільки відповідач не займає приміщення позивача з березня 2014 року та ним вчинено всі необхідні дії для передачі майна з оренди та підписання акту щодо повернення приміщення.
В судових засіданнях з 29.10.2014 до 24.11.2014, з 24.11.2014 до 08.12.2014 відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви.
В судовому засіданні 08.12.2014 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 08.12.2014 проти задоволення позову заперечував, зазначаючи про безпідставність позовних вимог.
В судовому засіданні 08.12.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд:
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
Між Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою-підприємцем Савчук Георгієм Володимировичем (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Навігатор-Інвест" (далі відповідач) 28.10.2013 укладено договір №01/10/13 оренди приміщення, відповідно до умов договору позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення №1 (групи приміщень №7), площею 49,9 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 119 (літера А) з метою розміщення офісу для здійснення статутної діяльності орендаря.
Факт передачі позивачем та отримання відповідачем приміщення підтверджується актом прийому-передачі приміщення по вул. Саксаганського, 119 в м. Києві від 28.10.2003.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Статтею 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно п. 6.1 договору строк дії даного договору оренди становить 1 рік з моменту підписання. Строк оренди обраховується з моменту передачі до моменту повернення приміщення згідно умов даного договору.
Пунктом 6.2. договору передбачено, що даний договір може бути розірваний сторонами до закінчення строку його дії у наступних випадках: за угодою сторін, яка належним чином оформлена (пп. 6.2.1); згідно рішення суду (пп. 6.2.2.); в інших випадках, передбачених законодавством України і даним договором (пп. 6.2.3.).
Згідно п.6.3. договору, даний договір може бути розірваний сторонами в односторонньому порядку з обов'язковим повідомленням іншої сторони не менше, ніж за місяць.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач листом вих. № 2703/1 від 27.03.2014 звертався до позивача з повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку.
Факт розірвання договору оренди № 01/10/13 від 28.10.2013 в односторонньому порядку за ініціативи орендаря з 01.05.2014 у відповідності до п. 6.3 вказаного договору встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 у справі № 910/7413/14.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач орендоване приміщення за актом прийому-передачі не повернув та продовжує ним користуватися.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 4-2 ГПК України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).
Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
З матеріалів справи вбачається, що 19.08.2014 позивач звертався до відповідача з заявою про розірвання договору оренди № 01/10/13 та передачу майна по акту, яку останній відмовився отримати, про що зафіксовано в акті від 19.08.2014.
В подальшому, 12.09.2014 позивачем було надіслано заяву про розірвання договору оренди №01/10/13, відповідно до якої позивач повторно вимагав повернути орендоване майно по акту приймання-передачі та повідомити письмово про дату передачі майна.
Зазначена заява була направлена відповідачу цінним листом з описом вкладення від 12.09.2014 та отримана відповідачем 16.09.2014, що підтверджується долученим до матеріалів справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
26.09.2014 відповідач надіслав представнику позивача відповідь та два примірника додаткової угоди, в якій зазначив про те, що не користується приміщенням, яке було йому передано за договором оренди № 01/10/13.
Крім того, після звернення позивача до суду з даним позовом 14.10.2014 відповідач надіслав позивачу для підписання разом з супровідним листом №1410/2 акт повернення орендованого приміщення, що підтверджується копіями опису вкладення та фіскальним чеком №6750 від 14.10.2014.
Позивач, 27.10.2014 надав відповідачу відповідь, в якій зазначив про те, що фізично не може потрапити в орендоване приміщення для перевірки його стану, оскільки ключі знаходяться у ТОВ "Навігатор-Інвест", у зв'язку з чим наполягав на присутності уповноваженого представника орендаря при передачі приміщення та запропонував призначити зручний для останнього час та дату.
Однак, станом на день розгляду справи в судовому засіданні відповідач свої зобов'язання за договором оренди не виконав, орендоване приміщення за актом прийому-передачі, в порушення умов договору оренди не повернув.
Порядок передачі приміщення врегульований п. 3.2. договору, відповідно до якого приміщення повертається орендарем орендодавцю згідно умов даного договору протягом 5 календарних днів з моменту закінчення строку дії даного договору. Приміщення повинно бути передане в первинному стані з урахуванням природного зносу. Перелік майна і стан приміщення, яке передається орендодавцю, відображається в акті приймання - передачі.
Відповідач стверджує, що ним вчинено всі дії щодо повернення орендованого приміщення, в підтвердження зазначеного до письмового відзиву долучив акти обстеження офісу №7 за адресою по вул. Саксаганського, 119 в м. Києві від 28.03.2014, від 06.05.2014 та від 28.10.2014, складені ТОВ «Страхова компанія «СІЛЬВЕР», ТОВ «Інноваційна фінансова компанія» та ТОВ «Інтеграційні системи», які не можна визнати об'єктивними та як докази підтвердження факту незнаходження відповідача, а також відсутності його речей у вказаному приміщенні, оскільки судом встановлено, що позивач не був запрошений до участі при проведенні зазначених обстежень. Висновки, що відображені в зазначених актах є лише суб'єктивними міркуваннями трьох осіб, повноваження та фах яких не підтверджуються жодним доказом.
Надані відповідачем в судовому засіданні акти про неприбуття орендодавця для прийняття приміщення з оренди від 05.12.2014 та 08.12.2014, а також телеграми як доказ в підтвердження запрошення позивача для прийняття орендованого приміщення також не є належними доказами в розумінні ст. 33 ГПК України, оскільки обов'язок довести, що позивач запрошувався для прийняття зазначеного приміщення покладено саме на відповідача, а матеріали справи таких доказів не містять та суду не надано, зокрема, відсутні докази вручення позивачу телеграм.
Таким чином, дійсним обставинам та наявним доказам не відповідає твердження відповідача що ним вчинено всі необхідні дії щодо передачі орендованого приміщення позивачу за актом прийому-передачі.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.
Положеннями ст. 16 ЦК України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
В даному випадку судом встановлено, що відповідач не повернув позивачу орендоване приміщення за актом, у зв'язку з чим порушене право позивача, оскільки останній не має змоги розпоряджатися своєю власністю, тому твердження відповідача про відсутність порушеного права позивач не знайшло свого підтвердження.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд. -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Навігатор-Інвест" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 119, офіс 5, код ЄДРПОУ 25270172) з нежилого приміщення №1 (група приміщень №7), площею 49, 9 кв.м. в м. Києві по вул. Саксаганського, 119.
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Навігатор-Інвест" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 119, офіс 5, код ЄДРПОУ 25270172) передати по акту прийому-передачі Фізичній особі-підприємцю Савчук Георгію Володимировичу (03087, м. Київ, вул. Іскрівська, буд. 9, квартира 37; ідентифікаційний код 1324916439) нежиле приміщення №1 (група приміщень №7), площею 49, 9 кв.м. в м. Києві по вул. Саксаганського, 119.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор-Інвест" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 119, офіс 5, код ЄДРПОУ 25270172) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи-підприємця Савчук Георгія Володимировича (03087, м. Київ, вул. Іскрівська, буд. 9, квартира 37; ідентифікаційний код 1324916439), а у випадку відсутності коштів -з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрати по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Повне рішення складено 15.12.2014р.
Суддя Трофименко Т. Ю.