ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/25337/14 10.12.14
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської
ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні,
утриманню та експлуатації земель водного фонду м Києва"Плесо"
до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМП Планета -
Міст»
про стягнення 18 517,42 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
Від позивача: Осіпчук Ю.В. - по дов. №б/н від 11.09.2014р.
Від відповідача: не з'явився
Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради(Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м Києва"Плесо" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю " БМП Планета - Міст" про стягнення 18 517,42 грн., із яких: 13517,42 грн. основного боргу, 5000грн. - штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку оплати наданих послуг за Договором №416/е від 07.05.2012, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "БМР Планета- Міст" утворилась сума заборгованості за період з 01.18.2013 по 28.02.2014 у розмірі 13 517,42 грн. За неналежне виконання зобов'язання за договором позивач заявляє до стягнення також штраф в сумі 5000 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.12.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило, про причини неможливості його явки суд не повідомив, вимог ухвали про порушення провадження у справі не виконав, відзив на позов та витребувані судом документи не надав. Про час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення (ухвалу суду представник відповідача отримав 26.11.2014р.)
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
В судовому засіданні 10.12.2014 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
07.05.2012 між власником мереж комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва "Плесо", що виступає у договорі Абонентом (далі - позивач) та вторинним споживачем Товариством з обмеженою відповідальністю «БМП ПЛАНЕТА _ МІСТ», що виступає у договорі Субабонентом (далі - відповідач) було укладено договір № 416/е "Про відшкодування вартості електричної енергії" (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору Позивач на підставі ч. 3 статті 277 ГК України передає електричну енергію відповідачу, а відповідач відшкодовує вартість електричної енергії позивачу та здійснює інші платежі, в тому числі з компенсації вартості перетікання реактивної електричної енергії на пляжному господарстві "Наталка".
У відповідності до ч. 3 ст. 277 ГКУ Абонент має право відпускати енергію приєднаним до його мереж вторинним споживачам (субабонентам). У цьому випадку Субабоненти укладають договір енергопостачання з абонентом і мають права та несуть обов'язки абонента, а абонент має права та несе обов'язки енергопостачальника.
За договором енергопостачання енєргопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ст. 275 ГКУ).
Відповідно до п. 10.2. Правил користування електричною енергією, затвердженого Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 споживач електричної енергії зобов'язаний, зокрема, оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.
У відповідності до умов договору позивач за весь період дії договору забезпечує відпуск електроенергії відповідачу в межах наданого АК "Київенерго" ліміту енергопостачання позивачу.
Кількість переданої позивачем та спожитої відповідачем електричної енергії підтверджуються актами приймання-передачі товарної продукції за відповідні місяці, підписані як з боку позивача так і з боку відповідача.
Відповідно до п. 5.1. договору відповідач відшкодовує позивачу вартість електроенергії згідно з рахунком-фактурою, наданому позивачем в термін 3-х діб, але не пізніше 15 числа кожного місяця.
Відшкодування вартості електроенергії здійснюється за встановленими АК "Київенерго" тарифами, згідно з показниками електролічильника.
Відповідно до п. 3.1.1. Договору позивач має право одержувати від відповідача відшкодування вартості електричної енергії за тарифами АК "Київенерго" за показниками електролічильника.
Як свідчать матеріали справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по відшкодуванню вартості електричної енергії позивачу, та інших платежів, в тому числі з компенсації вартості перетікання реактивної електричної енергії виконує неналежним чином.
Так, в період з 01.01.2013р. по 2802.2014р. оплата за Договором здійснювалася з порушенням строків оплати за електричну енергію та не у повному обсязі, що була передбачена в Договорі, що підтверджуються актами звірки взаєморозрахунків (акти в матеріалах справи).
Таким чином, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за весь період дії Договору складає на момент розгляду справи 13 517,42 грн.
08.10.2014 відповідачу було направлено вимогу №2907 відповідно з вимогою погасити наявну заборгованість.
Відповідач дану вимогу залишив без відповіді та задоволення.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".
Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.
Виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу.
Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.
Згідно ст.. 276 ГК України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди.
Пропозиції абонента щодо кількості та видів енергії, строків її відпуску є пріоритетними за наявності виробничих можливостей у енергопостачальника.
Показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі державних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язком для сторін договору.
Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Основним обліковим періодом енергопостачання є декада, з коригуванням обсягів протягом доби. Сторони можуть погоджувати постачання енергії протягом доби за годинами, а також час і тривалість максимальних та мінімальних навантажень.
Кількість енергії, недоодержаної у попередні періоди з вини енергопостачальника, підлягає поповненню на вимогу абонента. Якщо енергію не вибрано абонентом або недоодержано ним для обігрівання у зв'язку зі сприятливими погодними умовами, поповнення недоодержаної енергії здійснюється за погодженням сторін.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
У разі якщо абонент має власне енергоджерело і відпускає енергію в мережі енергопостачальника, допускаються розрахунки за сальдо взаємно одержаної енергії.
Відповідно до ст. 277 ГК України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду. Правила користування енергією, якщо інше не передбачено законом, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Правилами можуть бути передбачені типові договори постачання окремих видів енергії.
Абонент має право відпускати енергію приєднаним до його мереж вторинним споживачам (субабонентам). У цьому випадку субабоненти укладають договір енергопостачання з абонентом і мають права та несуть обов'язки абонента, а абонент має права та несе обов'язки енергопостачальника.
Абонент зобов'язаний повідомити перелік субабонентів енергопостачальнику, який має право контролю енергомереж і приладів субабонентів та право контролю за додержанням субабонентами правил користування енергією.
Відповідальність за порушення правил користування енергією встановлюється законом
Отже, факт несплати відповідачем позивачу заборгованості за спожиту електронергію належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу заборгованість за спожиту електронергію, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 13 517,42грн.
Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача передбаченої договором пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу та штрафу у відповідності з п. 4.2.2. договору та штрафу у розмірі 5000,00 грн., що передбачений п. 4.2.2. договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного Банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Оскільки відповідач не погасив заборгованість, яка у нього утворилась перед позивачем за поставлений товар, останній нарахував відповідачеві штраф в сумі 5000,00 грн.
Отже, згідно з розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача на користь позивача штраф в сумі 5000,00 грн. З цими сумами суд погоджується, так як позивачем вони розраховані арифметично вірно.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради(Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м Києва"Плесо" задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМП Планета -Міст» (01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 31Б, код ЄДРПОУ 33167472) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради(Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м Києва"Плесо" (02660, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 7, код ЄДРПОУ 23505151) основний борг в розмірі 13 517 грн. 42 коп., штраф в сумі 5000 грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 1827 грн. 00 коп.
Після набрання рішенням законної всили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Повне рішення складено 15.12.2014р.
СуддяТрофименко Т.Ю.