10 грудня 2014 р. Справа № 524/5709/14-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.
суддів - Водолажської Н.С., Донець Л.О.
за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 жовтня 2014 року по справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, -
01.07.2014 року позивач Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУПФУ, пенсійний орган, позивач) звернувся до суду з позовом про скасування постанов головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Пецяк Л.В. від 16.06.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, посилаючись на необґрунтованість та незаконність цих постанов.
Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 жовтня 2014 року в задоволені позовних вимог пенсійному органу відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУПФУ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову з прийняттям нового судового рішення про задоволення заявлених позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова, відповідно до положень п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), - скасуванню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.12.2012 року, що набрала законної сили 18.03.2013 року, відповідач зобов'язаний здійснити з 01.04.2012 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, встановлених ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з врахуванням раніш виплачених сум пенсії.
16.01.2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Пецяк Л.В. відповідно до заяви ОСОБА_3 прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого на виконання вищезазначеної постанови (реєстраційний № виконавчого провадження 41500210).
В постанові від 16.01.2014 року, окрім іншого, зазначено про те, що боржнику (ГУПФУ) надається термін - 7 днів з моменту винесення постанови для добровільного виконання судового рішення. Також, боржник повідомлений про те, що у разі невиконання рішення в наданий для добровільного виконання строк буде здійснено його примусове виконання із стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій (а.с. 10 обор.).
Згідно із ч. 1 ст. 28 Закону України від 21.04.1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною 1 ст. 41 Закону № 606-XIV встановлено, що витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
16.06.2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Пецяк Л.В. прийняті постанови: про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1.360 грн., у зв'язку з невиконанням останнім судового рішення у встановлений термін (а.с. 9 обор.); про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 24,82 грн. відповідно до акту державного виконавця від 16.06.2014 року (а.с. 4 обор.).
Частиною 2 ст. 25 Закону № 606-XIV встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 27 Закону № 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
Заходами примусового виконання рішень, згідно із ч. 1 ст. 32 Закону № 606-XIV є:
1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;
2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;
4) інші заходи, передбачені рішенням.
Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення встановлені ст. 75 глави 7 Закону № 606-XIV.
Так, відповідно до ч. 1 зазначеної статті, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону (ч. 2 ст. 75).
У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав (ч. 3 ст. 75).
Колегія суддів вважає, що аналіз зазначених норм Закону № 606-XIV дає підстави дійти висновку про те, що передумовою прийняття рішення про стягнення з боржника суми виконавчого збору є встановлення фактів: по-перше, - факту невиконання боржником в добровільному порядку у встановлений термін виконавчого документу, по друге, - того факту, що виконавчий документ може бути виконане без участі боржника і державним виконавцем організоване примусове виконання цього рішення відповідно до повноважень, наданих йому законом.
При цьому, колегія суддів зазначає, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі, і, таким чином, виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.
Судам першої та апеляційної інстанції відповідач не надав доказів організації та проведення державним виконавцем примусового виконання виконавчого документа - виконавчого листа, виданого Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області на виконання постанови цього ж суду від 04.12.2012 року по справі № 2-а/1601/1288/2012.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону № 606-XIV до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:
1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.
Судам першої та апеляційної інстанцій відповідачем не надано доказів в обґрунтування факту понесення витрат у сумі 24,82 грн.
Таким чином, підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що, відповідно до приписів п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення про задоволення позовних вимог ГУПФУ.
Належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду особи, які беруть участь у справі, до засідання суду апеляційної інстанції не прибули, у зв'язку з чим, в порядку, передбаченому ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України, розгляд справи відбувся за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 41 ч. 1, 160, 167, 195, 196, 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п.п. 1, 4, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - задовольнити.
Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 жовтня 2014 року - скасувати з прийняттям нового судового рішення про задоволення адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Скасувати постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Пецяк Л.В. від 16.06.2014 року ВП № 41500210 про стягнення з боржника - Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області:
- виконавчого збору в сумі 1360 (одна тисяча триста шістдесят) грн.
- витрат на проведення виконавчих дій у сумі 24 (двадцять чотири) грн. 82 коп.
Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова
Судді (підпис) Н.С. Водолажська
(підпис) Л.О. Донець
Повний текст постанови виготовлено та підписано 12 грудня 2014 року