К/скарга №К-1395106
01010, м.Київ, вул.Московська, 8
25.10.2006 р. Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Карася О.В.
Костенка М.І.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.І.
при секретарі: Ільченко О.М.
за участю представників:
позивача: не з'явився.
відповідача: Чеха М.В.
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатський меблевий комбінат»
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.2006 р.
у справі№ А-14/319-6/261
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатський меблевий комбінат»
доДержавної податкової інспекції в м.Івано-Франківську
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВАТ «Прикарпатський меблевий комбінат» звернулось до суду з позовом до ДПІ у м.Івано-Франківську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0008462312/0 від 14.05.2003 р., яким визначено податкове зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 5005,00 грн., №0008542312/0 від 14.05.2003 р., яким застосовано штрафні санкції за порушення податкового законодавства (порушення норм регулювання обігу готівки), № 0008482312/0 від 03.10.2003 р., яким визначено суму податкового зобов'язання за податком з юридичних осіб власників транспортних засобів в сумі 22772,59 грн. і штрафні санкції в сумі 5701,95 грн., №0008492312/1 від 13.08.2003 р., яким визначено зобов'язання по земельному податку в розмірі 16135,80 грн. та штрафні санкції в розмірі 8067,40 грн.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2005 р. позовні вимоги задоволені.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.2006 р., рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 14.05.2003 р. № 0008542312/0 про визначення 66482,73 грн. штрафних санкцій як податкового зобов'язання. В решті позову відмовлено.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування судового рішення апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.
Доводи касаційної скарги обґрунтовуються порушенням при визначенні позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки даний податок донараховано за період, що передував порушенню справи про банкрутство, а тому його слід вважати погашеним. Відсутністю у відповідача підстави для нарахування земельного податку, так як документи, які б підтверджували площу землі яка використовувалась позивачем відсутні.
Відповідач заперечень на касаційну скаргу не подав, його представник у судовому засіданні касаційної інстанцій, просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, судове рішення апеляційної інстанції залишити без змін.
Позивач представника у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений. Справу розглянуто на підставі п.4 ст.221 КАС України.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, в результаті проведення позапланової документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.1999 р. по 01.02.2003 р., по податку на додану вартість, плати за землю за період з 01.01.2000 р. по 01.01.2003 р., по податку з власників транспортних засобів, по прибутковому податку з громадян за період з 01.01.2000 р. по 01.04.2003 р., встановлено порушення ст.ст. 1, 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» в редакції від 18.02.1997 р. та від 13.01.2000 р. у зв'язку з чим недораховано в бюджет 22772,60 грн. податку з власників транспортних засобів; порушено пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97) у результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 84241 грн., збільшення суми податку за землю за 2002 р. на 21199,58 грн., витрачання готівки з виручки на виплати, що пов'язані з оплатою праці, за наявності податкової заборгованості в сумі 66482,75 грн..
На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
№0008492312/1 від 13.05.2003 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на землю в сумі 16135,80 грн. та штрафні санкції в сумі 8067,40 грн.;
№0008462312/0 від 14.05.2003 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5005,00 грн. та штрафні санкції в сумі 2503,00 грн.;
№0008482312/2 від 03.10.2003 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з власників транспортних засобів в сумі 22772,59 грн. та штрафні санкції в сумі 5701,95 грн.;
№0008542312/0 від 14.05.2003 р., яким позивачу визначене податкове зобов'язання за штрафною фінансовою санкцією за порушення Положення про ведення касових операцій в сумі 66482,75 грн.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів» платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до ст.2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Статтею 6 цього Закону передбачено, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадяться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів.
У справі встановлено, що станом на 01.01.2001 р. на обліку у позивача знаходилась 31 транспортна одиниця, в т.ч. 24 одиниці, які перебували в оренді дочірніх підприємств. У 2002 р. позивачем не подавались розрахунки на 18 одиниць транспортних засобів. А у 2003 р. - на 17.
Оскільки на час перевірки транспортні одиниці були зареєстровані за позивачем, акти списання транспортних одиниць засвідчені інспектором по розшуку Івано-Франківського МРЕР лише у червні 2003 р., суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про наявність у позивача обов'язку по нарахуванню і сплаті податку з власників транспортних засобів та правомірність прийнятого щодо виявленого порушення податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про плату за землю» власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Підставою для нарахування земельного податку, згідно ст.13 цього Закону, є дані державного земельного кадастру.
Згідно даних Державних актів на право постійного користування земельними ділянками та державного земельного кадастру, для виробничих цілей позивачем використовується земля загальною площею 7,9 га.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про правомірність донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на землю.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97 встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, а копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Оскільки позивачем не підтверджено правомірність включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість податковими накладними, висновки апеляційного господарського суду про правомірність визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість є обґрунтованими.
Погоджується судова колегія і з висновками суду апеляційної інстанції, що позивачем не спростовано зафіксованого актом перевірки порушення пп.2.12. п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ №72 від 19.02.2000 р., а тому застосування штрафних санкцій за неправильне витрачання готівки є правомірним.
Однак вказана штрафна санкція не є податковим зобов'язанням, а тому не може бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення і застосування наслідків їх несплати, встановлених Законом з питань оподаткування, а тому податкове повідомлення-рішення № 0008542312/0 від 14.05.2003 р. в частині визначення штрафної санкції як податкового зобов'язання є нечинним.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права прийняв обґрунтоване рішення, і не вбачає підстав для його скасування.
Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки вони не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатський меблевий комбінат» залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.2006 р. - без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді О.В.Карась
М.І.Костенко
Н.Г.Пилипчук
О.І.Степашко
Повний текст ухвали складено 30.10.2006 р.