Справа № 489/4518/14-ц
Номер провадження 2/489/2047/14
Іменем України
04 грудня 2014 року місто Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
при секретарі Антоненко А. С.,
за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
встановив
В червні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики мотивуючи свої вимоги тим, що 19.05.2012 між ним та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до умов договору він надав відповідачу грошові кошти (позику) у сумі 24 000 грн., що еквівалентно 3 000 дол. США на строк до 19.05.2013, а відповідач зобов'язався повернути позикодавцю отримані грошові кошти у встановлений строк. Вказаний договір було укладено у простій письмовій формі, тобто відповідач надав йому письмову розписку.
Оскільки відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання, позивач просив суд стягнути з нього суму боргу у розмірі 25 655 грн. та судовий збір 265,56 грн.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені ним в позовній заяві, наполягав на задоволенні позову.
Відповідач позов не визнав, вказав, що брав кошти у іншої особи та частково повернув а частково на прохання позикодавця сплатив за оренду рекламних площин.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини та відповідні правовідносини.
19.05.2012 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов договору ОСОБА_3 надав ОСОБА_2 грошові кошти (позику) у сумі 24 000 грн., що еквівалентно 3 000 дол. США на строк до 19.05.2013, а відповідач зобов'язався повернути позикодавцю отримані грошові кошти у встановлений строк. Вказаний договір було укладено у простій письмовій формі, тобто ОСОБА_2 надав йому письмову розписку.
Представник позивача зазначає, що відповідач повернув частину коштів в розмірі 8 000 грн., що на момент повернення було еквівалентно одній тисячі доларів США.
В розписці вказано: "Я, ОСОБА_2 беру в долг сроком на 1 год (до 19.05.2013 г.) суму в размере 24 000 гривен (двадцать четыре тысячи) эквивалент 3000 (три тысячи) у ОСОБА_3 Возврат гарантирую в присутствии свидетеля ОСОБА_6. 19.05.2012 г." Підпис ОСОБА_2 та ОСОБА_6.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Таким чином, суд не може прийняти заперечення відповідача щодо отримання коштів не у позивача, оскільки жодних доказів цього, окрім свідчень ОСОБА_6, які є недопустимим доказом, суду не надано.
Також суд не може прийняти пояснення відповідача про те, що він повернув кошти шляхом оплати за дорученням реального позикодавця оренди рекламних площин та залишок передав особисто, оскільки жодних доказів про те, що сторони позики домовились про повернення частини коштів шляхом оплати за оренду рекламних площин суду не надано. Також не надано доказів про повернення залишку позики.
Представник позивача ж зазначає що позика не повернута.
Статтями 525, 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в строк, вказаний в договорі, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідачем в односторонньому порядку порушені умови зазначеного договору.
Враховуючи те, що за розпискою відповідач взяв у борг 24 000 гривен, і розписка не містить вказівки на те, що повернути відповідач повинен кошти в доларовому еквівалентів або доларами, суд приходить до висновку, що основний борг відповідача складає 16 000 грн. Саме з цієї суми необхідно виходити вираховуючи інфляційні втрати та 3 % річних.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Позивач просив суд стягнути інфляційні втрати та 3 % річних за період з 21.06.2013 до 22.05.2014, що складає 335 днів. Тобто, 3 % річних становить 440,55 грн. (16 000*3/100*335/365). Інфляційні втрати складають 1072 грн. (16 000*0,999*0,993*1* 1,004*1,002*1,005*1,002*1,006*1,022*1,033).
Дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно зі ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору пропорційно задоволених вимог в сумі 175,12 грн., що були понесені позивачем у справі і документально підтверджені.
На підставі ст. ст. 525, 526, 530, 549 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212-214 ЦПК України, суд
вирішив
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_3 борг за договором позики в сумі 17512 (сімнадцять тисяч п'ятсот дванадцять) грн. 55 коп., що складається з 16 000 залишку боргу, 1072 грн. інфляційні збитки, 440,55 грн. - 3% річних.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 175 грн. 12 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою, яка не була присутня під час проголошення рішення - з моменту отримання копії рішення.
Суддя В. В. Кокорєв