ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
09 грудня 2014 р. Справа № 909/1291/14
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І., при секретарі судового засідання Бабенецькій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Івано - Франківськгаз",
вул.Ленкавського,20, м.Івано-Франківськ, 76000,
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Розвадовської Любові Петрівни,
вул.Шевченка,1б, с.Хімчин, Косівський район,
Івано-Франківська область, 78632,
про стягнення заборгованості в розмірі 21 498,79грн. із них: 18 433,95грн. основного боргу, 1 870,67грн. пені, 239,39грн. - 3% річних, 954,78грн. інфляційних втрат,
за участю представників сторін:
від позивача: Цимбаліста О.С. - провідний юрисконсульт, (довіреність №08-19/1055 від 20.05.14);
від відповідача представники не з'явилися,
встановив: Публічне акціонерне товариство "Івано - Франківськгаз" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Розвадовської Любові Петрівни про стягнення заборгованості в розмірі 21 498,79грн. із них: 18 433,95грн. основного боргу, 1 870,67грн. пені, 239,39грн. - 3% річних, 954,78грн. інфляційних втрат.
Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд позов задоволити, свої обґрунтування виклав у позовній заяві. Крім того, надав суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме належним чином засвідчену копію договору №2014/ТП-ПР-к-Кс 639 від 01.01.2014р. на постачання природного газу за регульованим тарифом.
Представник відповідача двічі в засідання суду не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Про час, дату та місце проведення засідань суду відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчать ухвали суду від 14.11.14 (вих.№11256-257 від 17.11.14) та від 25.11.14 (вих.№11710-711 від 26.11.14). Вимоги вказаних вище ухвал суду відповідач не виконав.
Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зі змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд прийшов до висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" та Фізичною особою - підприємцем Розвадовською Л. П. укладено договір №2014/ТП-ПР-к-Кс 639 від 01.01.2014р. на постачання природного газу за регульованим тарифом.
Згідно п. п1.1 вказаного вище договору позивач (постачальник) протягом 2014 року здійснює відповідачу (споживачу) постачання природного газу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб відповідача (споживача), а відповідач (споживач) - оплачує позивачу (постачальнику) вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.
Пунктом 2.6. договору передбачено, що послуги з постачання газу документально оформлюються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформляється згідно з даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.
Згідно п. 2.9. договору, акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків відповідача з позивачем.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в травні 2014 року надано 2937куб.м. природного газу на суму 18 433,95грн., а відповідачем прийнято послуги з постачання природного газу, про що сторонами підписано акт приймання-передачі природного газу №2014/ТП-ПР-к-Кс-639 від 30.05.14р. Акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками. Копія акту знаходиться в матеріалах справи і є додатком до позовної заяви.
Пунктом 4.6 договору встановлено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється відповідачем (споживачем) авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу згідно з додатком 2.
У відповідності до п.4.6.1 договору, для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання авансові платежі сплачуються споживачем постачальнику на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання у розмірі 100 відсотків від вартості запланованого або погодженого постачальником обсягу газу на розрахунковий період за п'ять календарних днів до початку місяця поставки газу.
Сторонами п.4.6.3 договору погоджено, що у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідач вимоги вказаного вище пункту договору не виконав, борг не сплатив.
Позивач направив відповідачу претензію №05/728 від 21.06.14, в якій просить негайно погасити борг в розмірі 18 433,95грн.
Відповідач відповіді на претензію не надав, борг не погасив.
Представник позивача зазначає, оскільки оплата відповідачем проведена не була, сума основного боргу станом на 13.11.14 становить 18 433,95грн.
Відповідно до п.6.1 договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України.
У разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.6.2.2 договору).
Позивач за порушення відповідачем строків оплати нарахував 1 870,67грн. пені.
Крім того, за порушення грошового зобов'язання, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 239,39грн. - 3% річних та 954,78грн. інфляційних втрат.
Станом на день звернення до господарського суду Івано-Франківської області борг відповідача перед позивачем становить 21 498,79грн. із них: 18 433,95грн. основного боргу, 1 870,67грн. пені, 239,39грн. - 3% річних та 954,78грн. інфляційних втрат.
Беручи до уваги викладене вище суд вважає за правильне позов задоволити частково та виходить з наступних підстав.
В силу ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами на підставі договору виникли зобов'язальні відносини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).
Приписами ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Однак, відповідач в супереч умовам договору не оплатив в повному обсязі грошові кошти за постачання природного газу, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 18 433,95грн., яка підтверджується актом приймання-передачі природного газу №2014/ТП-ПР-к-Кс-639 від 30.05.14р. (акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками, копія знаходиться в матеріалах справи).
Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Причому, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та три проценти річних є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.
Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем та здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку 3 % річних, що становлять 239,39грн. та інфляційних втрат, що становлять 954,78грн. Згідно з арифметичним розрахунком, проведеним судом за допомогою ІПС «Законодавство», з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 237,87грн. та 2 174,56грн. інфляційних втрат. Що стосується інфляційних втрат, судом встановлено, що з відповідача підлягає стягненню сума, яка перевищує заявлену до стягнення позивачем суму інфляційних втрат. За таких обставин, задоволенню підлягають інфляційні втрати в розмірі 954,78грн., тобто в межах заявлених позовних вимог. З огляду на викладене вище, позовні вимоги в частині 3% річних в сумі 1,52грн. задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення 1 870,67грн. пені суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як вбачається з договору, відповідно до п.6.2.2, за порушення відповідачем (споживачем) строків оплати, позивач нарахував відповідачу пеню, що становить 1 870,67грн.
Господарським судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку пені. Згідно з арифметичним розрахунком, проведеним судом за допомогою ІПС «Законодавство», з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1 861,07грн. З огляду на викладене вище, позовні вимоги в частині пені в сумі 9,60грн. задоволенню не підлягають.
При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договорами не виконав, тобто не виконав визначені на розсуд сторонами і погоджені ними умови договору, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідач порушив договірні зобов'язання що стосуються оплати за постачання природного газу. Відповідачем позовні вимоги доказами не спростовано. На момент звернення до суду відповідач борг не погасив. Позивачем доведено обставини, на які він посилався, щодо стягнення основного боргу в сумі 18 433,95грн., 237,87грн.- 3% річних, 954,78грн. - інфляційних втрат, 1 861,07грн. - пені. В стягненні 1,52грн. 3% річних, 9,60грн. пені - слід вімовити.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
З огляду на фактичні обставини справи суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для частково задоволення позову.
Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст.11,202,509,525,526,530,610,611,625,628 Цивільного кодексу України, ст.ст.193,216,230 Господарського кодексу України, ст.ст.33,49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськгаз" до Фізичної особи - підприємця Розвадовської Любові Петрівни про стягнення заборгованості в розмірі 21 498,79грн. із них: 18 433,95грн. основного боргу, 1 870,67грн. пені, 239,39грн. - 3% річних, 954,78грн. інфляційних втрат - задоволити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Розвадовської Любові Петрівни, вул.Шевченка,1б, с.Хімчин, Косівський район, Івано-Франківська область, 78632, (код ЄДРПОУ 2582019661) на користь Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськгаз", вул. Ленкавського,20, м. Івано-Франківськ (р/р 26006100213001 в ПАТ КБ "Надра", МФО 380764, код ЄДРПОУ 03361046) 18 433,95грн. (вісімнадцять тисяч чотириста тридцять три грн. 95 коп.) основного боргу, 237,87грн. (двісті тридцять сім грн. 87коп.) - 3% річних, 954,78грн. (дев'ятсот п'ятдесят чотири грн. 78коп.) інфляційних втрат, 1 861,07грн. (одна тисяча вісімсот шістдесят одна грн. 07коп.) пені, 1 826,09грн. (одна тисяча вісімсот двадцять шість грн. 09коп.) судового збору.
Видати наказ.
В стягненні 1,52грн. - 3% річних та 9,60грн. - пені - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 11.12.14
Суддя Булка В. І.
Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"
________________ Бабенецька А. В. 11.12.14