Справа № 817/3143/14
02 грудня 2014 року 13год. 09хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковська Л.А. за участю секретаря судового засідання Мельничук О.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Тарасюк Р.В., представник Савонік Н.І.,
відповідача: представник Юхименко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Мирогощанський"
до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій та податкової вимоги,-
Сільськогосподарський виробничий кооператив «Мирогощанський» (далі - СВК «Мирогощанський») звернувся в Рівненський окружний адміністративний суд з позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - Дубенська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.06.2014 №0001022200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 168 грн. основного платежу та 42 грн. штрафних санкцій; №0001032200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 346 грн. основного платежу та 86,50 грн. штрафних санкцій; №0001042200 про зменшення від'ємного значення з податку на прибуток в розмірі 62 грн.; №0000541703 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 3006 грн. основного платежу та 7060,77 грн. штрафних санкцій; рішень про застосування штрафної санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.06.2014 №0000551703 в розмірі 12 377,13 грн.; від 23.07.2014 №0000661703 в розмірі 3897,73 грн.; визнання протиправною та скасування податкової вимоги №713-25 від 10.09.2014.
04.11.2014 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог якою просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дубенської ОДПІ від 12.06.2014 №0000541703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 8900,16 грн. основного платежу та 7060,77 грн. штрафних санкцій, а також визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 23.05.2014 №Ю-46-17-У про стягнення 8479,40 грн.
Суд, на підставі ст.55 КАС України та поданого позивачем клопотання здійснив заміну первісного позивача - Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Мирогощанський» на належного - Сільськогосподарський виробничий кооператив з іноземними інвестиціями «Мирогощанський».
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що Дубенською ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Мирогощанський» (код ЄДРПОУ 38426216) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.02.2013р. по 31.12.2013р. За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт від 23.05.2014р. №606/22/38426216.
Проведеною перевіркою встановлено, що СВК «Мирогощанський» відповідно до наданих до перевірки первинних документів (видаткових та податкових накладних, актів виконаних робіт та ін.), собівартість продукції насіння гарбуза штирійського мокрого, яке реалізоване за відповідні періоди становить 136042 грн. 48 коп., а дохід від реалізації вищевказаної продукції рослинництва 135000 грн.
З огляду на вищевикладене, відповідач прийшов до висновку, що в порушення пп. 138.4 ст.138 Податкового кодексу України позивач завищив витрати за 2013 рік в розмірі 1042 грн. 48 коп. у зв'язку з завищенням собівартості вирощування насіння гарбуза штирійського.
Позивач вважає, що відповідачем в ході проведення перевірки не досліджено причин та умов, які зумовили реалізацію продукції нижче собівартості.
В перевіряємому періоді позивач вирощував гарбузи для подальшої реалізації насіння гарбуза штирійського мокрого. З цією метою позивач придбавав у ДП «Мирогощанський державний іподром» насіння гарбуза, послуги по обробітку грунту, посів і догляд за посівами гарбуз та дизельне паливо. Витрати по вирощуванню гарбуза підтверджені накладними, податковими накладними, актами виконаних робіт. Оскільки вирощування гарбуза позивач здійснював в межах своєї господарської діяльності, то витрати в розмірі 1042 грн. 48 коп. є доцільними
Проведеною перевіркою також встановлено, що СВК «Мирогощанський» отримував послуги від Дубенської райветлікарні по проведенню перед забійного клінічного огляду ВРХ для отримання ветеринарного сертифікату. Оскільки позивач протягом перевіряємого періоду не здійснював діяльність по відгодівлі ВРХ (постачальником молодняку ВРХ для покупця, а саме ПП ім. Шевченка являється ДП «Мирогощанський державний іподром), тому, на думку відповідача, дана довідка мала б видаватись ДП «Мирогощанський державний іподром», так як він являється постачальником своєї власної вирощеної худоби.
З огляду на наведене, на думку відповідача позивачем в порушення пп.14.1.27, пп. 14.1.36, пп. 14.1.228 п.14.1 ст.14, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України СВК «Мирогощанський» безпідставно віднесено до складу валових витрат декларації з податку на прибуток витрати в розмірі 840 грн. та до податкового кредиту за листопад 2013 року суму ПДВ в розмірі 168 грн. Позивач вважає зазначені висновки безпідставними, а формування валових витрат і податкового кредиту - правомірним.
Позивач вважає спірні податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій, податкову вимогу та вимогу про сплату боргу з єдиного соціального внеску протиправними та просить їх скасувати.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Просили адміністративний позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав, про що подав письмове заперечення (а.с.135-139). Заперечення мотивує тим, що проведеною документальною перевіркою встановлено порушення пп. 138.4 ст.138 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі 62 грн. та встановлено заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 345,89 грн., у т.ч. по звітним періодам: 2013 рік - 345,89 грн.; п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: занижено ПДВ по декларації за листопад 2013 року всього на суму 168 грн. Окрім того, в перевіряємому періоді податковим органом встановлено використання праці двох найманих осіб (керівник СВК, головний бухгалтер), яким в порушення вимог чинного законодавства заробітна плата не нараховувалась та не виплачувалась. За даними перевірки Дубенською ОДПІ заробітна плата керівнику в сумі 12 688 грн. та головному бухгалтеру в сумі 8100 грн. нарахована виходячи з мінімальної заробітної плати.
Внаслідок порушення позивачем п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.п.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.п.164.2.1 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, абз. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України податковим органом встановлено не утримання та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 3006 грн.
Перевіркою також встановлено, що позивач за перевіряємий період не подавав звіти щодо сум нарахованої заробітної плати, на які нараховується та з яких утримується єдиний внесок чим порушено п.4 ч.2 ст.6, абз.5 п.8 ст.9 Закону України №2464-УІ.
Відповідно до п.3 ч.11 ст.25 Закону України №2464-УІ за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більше як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Перевіркою правильності оподаткування окремих видів доходів, які мають свої особливості щодо їх нарахування (виплати) та оподаткування встановлено, що за період що перевірявся СВК «Мирогощанський» в осбі керівника ОСОБА_5 були заключені договори оренди земельних ділянок (паїв) на території Мирогощанської та Молодавської сільських рад з 20 громадянами.
Згідно наданих на перевірку бухгалтерських документів та даних перевірки не встановлено факту нарахування та виплати вищевказаним громадянам плати за оренду земельної частки (паю).
Відповідно до п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України - податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України).
Отже, рішення про застосування штрафних санкцій є правомірним. З приводу податкової вимоги від 10.09.2014 №713-25, то відповідач зазначає, що оскільки податкові повідомлення-рішення позивачем оскаржуються, а тому податкова вимога на даний час не створює для позивача жодних правових наслідків.
У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнала та заперечила. Просила у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Судом встановлено, що у період з 12.05.2014 року по 16.05.2014 року Дубенською ОДПІ була проведена документальна позапланова перевірка СВК «Мирогощанський», код за ЄДРПОУ 38426216 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.02.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 23.05.2014 року №606/22/38426216.
Результатами перевірки встановлено порушення СВК «Мирогощанський» пп. 138.4 ст.138 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі 62 грн. та встановлено заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 345,89 грн., у т.ч. по звітним періодам: 2013 рік - 345,89 грн.; п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: занижено ПДВ по декларації за листопад 2013 року всього на суму 168 грн.; п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.п.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.п.164.2.1 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, абз. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме: встановлено не утримання та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 3006 грн.; п.4 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7, п.5, п.7 ст.8, абз.5 п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-УІ від 08.07.2010 у зв'язку з чим донараховано єдиного внеску на суми заробітної плати в сумі 8479,40 грн.
На підставі висновків акта перевірки Дубенською ОДПІ винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.05.2014 №Ю-46-17 зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені та податкові повідомлення-рішення від 12.06.2014 №0001022200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 168 грн. основного платежу та 42 грн. штрафних санкцій; №0001032200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 346 грн. основного платежу та 86,50 грн. штрафних санкцій; №0001042200 про зменшення від'ємного значення з податку на прибуток в розмірі 62 грн.; №0000541703 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 3006 грн. основного платежу та 7060,77 грн. штрафних санкцій та рішення про застосування штрафної санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.06.2014 №0000551703 в розмірі 12 377,13 грн.
23.07.2014 Дубенською ОДПІ винесено рішення №0000661703 про застосування штрафної санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 3897,73 грн. у зв'язку із скасуванням Головним управлінням Міндоходів у Рівненській області за результатами розгляду первинної скарги рішення по застосування штрафних санкцій від 12.06.2014 року №0000551703.
10.09.2014 року Дубенською ОДПІ було також винесено податкову вимогу №713-25 у зв'язку з наявністю станом на 09.09.2014 року суми податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями в розмірі 11 691,21 грн.
Позивач не погодився із зазначеними рішеннями податкового органу та оскаржив ї їх до суду.
З приводу винесення податковим органом податкових повідомлень-рішень від 12.06.2014 №0001022200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 168 грн. основного платежу та 42 грн. штрафних санкцій; №0001032200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 346 грн. основного платежу та 86,50 грн. штрафних санкцій та №0001042200 про зменшення від'ємного значення з податку на прибуток в розмірі 62 грн., судом встановлено та враховане наступне.
Матеріали справи свідчать, що відповідно до наданих до перевірки первинних документів (видаткових та податкових накладних, актів виконаних робіт та ін.), собівартість продукції насіння гарбуза штирійського мокрого, яке реалізоване СВК «Мирогощанський» за відповідні періоди становить 136042 грн. 48 коп., а дохід від реалізації вищевказаної продукції рослинництва 135000 грн.
Відповідно, собівартість вирощування продукції рослинництва та придбання продукції тваринництва перевищує дохід від її реалізації на суму 1042,48 грн.
У відповідності до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:
інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Підпунктом 138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України - собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:
прямих матеріальних витрат;
прямих витрат на оплату праці;
амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;
вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Судом встановлено, що основною метою та ціллю створення Кооперативу згідно статуту є: виробництво (вирощування), переробка та збут сільськогосподарської продукції, насичення ринку сільськогосподарською продукцією, товарами, роботами і послугами та задоволення на основі одержаного прибутку соціально-економічних запитів і потреб членів-засновників кооперативу та асоційованих членів Кооперативу. Кооператив здійснює виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку і реалізацію, надає послуги сільськогосподарським товаровиробникам (а.с.174).
У відповідності до п. п. 14.1.36 п. 14.1ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Тобто, основною метою господарської діяльності особи, є спрямованість такої діяльності на отримання доходу.
З матеріалів перевірки та справи вбачається, що обсяг продажу продукції рослинництва (виготовленої продукції) є меншим ніж обсяги придбаних товарів, послуг, з яких складається собівартість зазначених реалізованих продуктів рослинництва.
Таким чином, підприємство здійснює декларування валових витрат та податкового кредиту по всіх операціях придбання товарів, послуг, які відносяться до собівартості виготовленої продукції, у тому числі по операціях придбання товарів, послуг, які не включаються до обсягів продажу готової продукції, а отже позивач здійснює декларування валових витрат та податкового кредиту по операціям придбання товарів, послуг, які не включаються до оподатковуваних операцій (обсягів продажу готової продукції).
Отже, суд погоджується з твердженням відповідача, що продаж готової продукції нижче її собівартості призводить до отримання збитків та не спрямоване на отримання доходу, як це передбачено податковим законодавством.
Зазначені обставини не були спростовані позивачем в ході розгляду справи.
Підсумовуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що в результаті реалізації продукції за цінами, нижчими за собівартість її виготовлення, відбувається зменшення активів на суму грошових коштів отриманих від продажу продукції власного виробництва. Проведення такої діяльності призводить не до росту, а до зменшення власного капіталу на різницю між собівартістю виготовлення продукції та ціною її продажу.
За податковим законодавством витрати, що перевищують доходи (збитки) не можуть бути враховані в податковому обліку, так як операція не відповідає основному принципу господарської діяльності, тобто не призводить до отримання прибутку.
Окрім того, судом встановлено, що перевіркою встановлено, що СВК «Мирогощанський» отримував послуги від Дубенської райветлікарні по проведенню перед забійного клінічного огляду ВРХ для отримання ветеринарного сертифікату. Оскільки позивач протягом перевіряємого періоду не здійснював діяльність по відгодівлі ВРХ (постачальником молодняку ВРХ для покупця, а саме ПП ім. Шевченка являється ДП «Мирогощанський державний іподром), тому, на думку податкового органу, дана довідка мала б видаватись ДП «Мирогощанський державний іподром», так як він являється постачальником своєї власної вирощеної худоби.
Таким чином, позивачем в порушення пп.14.1.27, пп. 14.1.36, пп. 14.1.228 п.14.1 ст.14, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України безпідставно віднесено до складу валових витрат декларації з податку на прибуток витрати в розмірі 840 грн. та до податкового кредиту за листопад 2013 року суму ПДВ в розмірі 168 грн.
Суд погоджується із зазначеними висновками Дубенської ОДПІ з огляду на таке.
Відповідно до акту виконаних робіт, а саме №4 від 22.08.2013 року - позивач отримував послуги від Дубенської райветлікарні по проведенню передзабійного клінічного огляду ВРХ, та отримано податкову накладну №4 від 22.08.2013 року на суму 1008 грн, в т, ч. ПДВ 168 грн. Дана податкова накладна була віднесена до податкового кредиту за листопад 2013 року.
Вищезазначені послуги по проведенню передзабійного клінічного огляду ВРХ надавались з метою отримання сертифікату ветлікарні для подальшої реалізації ВРХ,
Проте, враховуючи те, що СВК "Мирогощанський" протягом перевіряємого періоду не здійснювало діяльність по відгодівлі ВРХ. (Постачальником молодняку ВРХ, який був реалізований для ПП "ім. Шевченка" являється ДП «Мирогощанський державний іподром»), дана довідка мала б видаватись ДП "Мирогощанський державний іподром", так як він являється постачальником своєї власної вирощеної худоби.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів () тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України „Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" від 24.05.1995 року №88, господарські операції - це факти підприємницької діяльності та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Отже, основою формування бухгалтерського, а відтак податкового обліку є господарська операція, яка впливає на стан зобов'язань, в тому числі і податкових.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
На підставі вищевикладеного в порушення п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України від 02,12.2010 року №2755-УІ СВК "Мирогощанський" безпідставно сформовано податковий кредит на суму ПДВ - 168 грн., у листопаді 2013 року, що призвело до завищення податкового кредиту декларації з ПДВ на загальну суму 168 грн.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 12.06.2014 №0001032200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 346 грн. основного платежу та 86,50 грн. штрафних санкцій; №0001042200 про зменшення від'ємного значення з податку на прибуток в розмірі 62 грн. та №0001022200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 168 грн. основного платежу та 42 грн. штрафних санкцій є правомірними.
З приводу податкового повідомлення-рішення від 12.06.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 8900,16 грн. основного платежу та 7060,77 грн. штрафних санкцій, то суд вважає його протиправним з огляду на таке.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.16 Закону України «Про кооперацію» виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.
У кооперативі, до складу якого входить менше ніж 10 членів, обирається лише голова кооперативу.
Згідно протоколу №1 від 25.01.2013 установчих зборів засновників сільськогосподарського виробничого кооперативу «Мирогощанський» на установчих зборах було прийнято рішення про створення сільськогосподарського виробничого кооперативу «Мирогощанський» та призначення ОСОБА_5 головою кооперативу з правом підпису документів без обмежень (а.с.147)
Суд зазначає, що з системного аналізу положень законів «Про кооперацію» та «Про сільськогосподарську кооперацію» вбачається, що ними не передбачено, що голова правління за виконання своїх функцій обов'язково повинен отримувати заробітну плату із встановленням трудового розпорядку, тому ОСОБА_5, як голова кооперативу, свої функції виконував безоплатно, на громадських засадах.
Окрім того, судом встановлено, що ОСОБА_5 має постійне місце роботи, з 01.03.2008 року працює на посаді головного інженера-енергетика в ДП «Мирогощанський державний іподром», про що свідчить запис в трудовій книжці (а.с.193).
Також хибним є висновок відповідача, що ОСОБА_6 працював в СВК «Мирогощанський» на посаді головного бухгалтера. Судом встановлено, що з ОСОБА_7 позивач трудовий договір не укладав, заробітну плату йому не нараховував, записи в трудовій книжці про прийняття на роботу відсутні (а.с.187-191).
Відповідно до пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Згідно пп.18.1, 18.2 ст.18 Податкового кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.
Зі змісту вищевказаних норм податкового законодавства слідує, що законодавцем виключено можливість неоднозначного трактування змісту пп. 14.1.180 п. 14.1 ст.14 та ст.18 Податкового кодексу України. Так, останнім чітко визначено, що обов'язок щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб у податкового агента виникає виключно за рахунок фізичної особи з доходів, що їй виплачуються.
Відповідно до п. 164.2.1 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Статтею 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Згідно до 4.2 ст.97 Кодексу законів про працю форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі, а у випадку, коли його не укладено, власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, або, за його відсутності, з іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом.
З огляду на вищевикладене слідує, що не встановлення факту конкретної суми доходу, який отримував працівник, не є об'єктом оподаткування податку на доходи фізичних осіб.
Слід зазначити, що дохід відповідач визначав, виходячи з мінімальної заробітної плати, а отже вбачається застосування непрямих методів, що суперечить чинному законодавству, зокрема ст.39 Податкового кодексу України.
Крім того, реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю здійснюють державні інспекцій з питань праці, які відповідно й здійснюють контроль щодо порядку та строків виплати заробітної плати, до функцій контролюючих органів, в свою чергу, відноситься контроль за своєчасністю, достовірністю та повнотою нарахування та сплати податків та зборів, зокрема податку з доходів фізичних осіб.
Відповідно до приписів ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суд прийшов до висновку, що податковим органом було неправомірно визначено позивачу податок з доходів фізичних осіб в сумі 3006 грн. основного платежу за неутримання та неперерахування зазначеного податку із заробітної плати керівника ОСОБА_5 та ОСОБА_6, із застосуванням непрямих методів, що суперечить чинному законодавству України, а тому в цій частині воно підлягає скасуванню.
Судом також встановлено, що в перевіряємому періоді СВК «Мирогощанський» в особі ОСОБА_5 були заключені договори оренди земельних ділянок (паїв) на території Мирогощанської та Молодавської сільських рад з 20 громадянами. Дубенською ОДПІ встановлено, що СВК «Мирогощанський» не нараховано орендну плату громадянам в сумі 39294 грн., чим порушено умови договору оренди (п.11 Договору), внаслідок чого відповідачем донараховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб із орендної плати громадянам за оренду земельних часток (паїв) за 2013 рік в сумі 5894,16 грн.
Суд не погоджується таким донарахуванням, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161-ХІУ - орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбаченому Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» та договором оренди.
Згідно з ч.4 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно зі ст.125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації.
Судом встановлено, що 25 січня 2013 року між СВК «Мирогощанський» та 20 громадянами були заключні договори оренди з кожним громадянином окремо (перелік наведений на стор.20-21 акту перевірки). В пункті 11 договору оренди передбачено, що орендна плата вноситься у такі строки: до 31 грудня кожного року.
Вказуючи, що позивачем порушено умови договорів оренди та донараховуючи податок на доходи фізичних осіб в розмірі 5894,16 грн., відповідачем не взято до уваги витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з яких вбачається, що: договори оренди, укладені з громадянами (орендодавцями) ОСОБА_8, ОСОБА_9, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.04.2014р.; договори оренди, укладені з громадянами (орендодавцями) ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.04.2014р.; договори оренди, укладені з громадянами (орендодавцями) ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.05.2014р.; договори оренди, укладені з громадянами (орендодавцями) ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.06.2014р. (а.с.114-133).
Оскільки ст. 125 Земельного кодексу України чітко передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації, то саме з цієї дати вищевказані договори оренди створюють юридичні наслідки для сторін.
З огляду на вищевикладене слідує, що у позивача не виникало обов'язку сплачувати громадянам до 31 грудня 2013 року орендну плату.
Окрім того, судом встановлено, що 23.06.2014 року згідно видаткових касових ордерів позивачем було сплачено орендну плату у встановленому договорами оренди розмірі зазначеним вище громадянам (а.с.206-215).
Враховуючи зазначене, донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб із орендної плати громадянам за оренду земельних часток (паїв) за 2013 рік в сумі 5894,16 грн. є протиправним, а тому податкове повідомлення-рішення від 12.06.2014 року №0000541703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 8900,16 грн. основного платежу та 7060,77 грн. штрафних санкцій є протиправним та підлягає скасуванню в повному обсязі.
Враховуючи необґрунтованість висновків Дубенської ОДПІ про порушення позивачем п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.п.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.п.164.2.1 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, абз. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме: встановлено не утримання та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 3006 грн., то позивачем також не було порушено п.4 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7, п.5, п.7 ст.8, абз.5 п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-УІ від 08.07.2010 у зв'язку з чим донарахування єдиного внеску на суми заробітної плати в сумі 8479,40 грн. є протиправним.
З цих підстав, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 23.05.2014 №Ю-46-17 зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені в розмірі 8479,40 грн. та рішення про застосування штрафної санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.06.2014 №0000551703 в сумі 12 377,13 грн., від 23.07.2014 №0000661703 про застосування штрафної санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 3897,73 грн. є також протиправними та підлягають скасуванню.
З приводу визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 10.09.2014 №713-25, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України - у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку , визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
У відповідності до п.п.56.1 та 56.2 ст.56 Податкового кодексу України - рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Пунктом 56.5 ст.56 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.
Матеріалами справи підтверджено, що 19.06.2014 року позивачем було надіслано на адресу ГУ Міндоходів у Рівненській області скаргу на податкові повідомлення-рішення від 12.06.2014 року. Копію зазначеної скарги одночасно було направлено на адресу Дубенської ОДПІ (а.с.50-52).
Відповідно до п.п.56.8-56.9 ст.56 Податкового кодексу України - контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.
З матеріалів справи слідує, що 23.07.2014 року Дубенською ОДПІ на адресу позивача було надіслано лист в якому вказало, що надсилає податкове повідомлення - рішення №0000661703 від 22.07.2014р., прийняте згідно акта позапланової документальної перевірки №606/22/38426216 від 23.05.2014р. та рішення Головного управління Міндоходів у Рівненській області про результати розгляду скарги №200/10/17-00-10-05-105/153 від 18.07.2014р. В додатках до даного листа відповідач додав рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000661703 від 23.07.2014р. на 1 арк. та розрахунок штрафних санкцій на 1 арк. Рішення про результати розгляду скарги до даного листа відповідач не додав. Позивач стверджує, що зазначене рішення ним не отримувалося. Відповідач не надав суду доказів надіслання рішення про результати розгляду скарги платнику податків.
Таким чином, Дубенською ОДПІ було порушено вимоги п.56.8 та п.56.9 ст.56 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим платник податків не був належним чином повідомлений про результати розгляду його скарги, а тому не міг скористатися правом адміністративного оскарження зазначеного рішення до вищестоящого органу. А тому, суд приходить до висновку, що винесення податкової вимоги Дубенською ОДПІ було протиправним, а тому зазначена вимога підлягає скасуванню в повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1. ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 12.06.2014 №0000541703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 8900,16 грн. основного платежу та 7060,77 грн. штрафних санкцій, рішень про застосування штрафної санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.06.2014 №0000551703 в сумі 12 377,13 грн., від 23.07.2014 №0000661703 в сумі 3897,73 грн.; вимоги про сплату боргу від 23.05.2014 №Ю-46-17-У про стягнення 8479,40 грн. та податкової вимоги №713-25 від 10.09.2014. В решті позовних вимог слід відмовити повністю через недоведеність позовних вимог належними та допустимими доказами.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області №0000541703 від 12.06.2014 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 8900, 16 грн. - основного платежу та 7060, 77 грн. - штрафної (фінансової) санкції .
Визнати протиправними та скасувати Рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про застосування штрафних санкцій №0000551703 від 12.06.2014, №0000661703 від 23.07.2014.
Визнати протиправною та скасувати податкові вимоги Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області №713-25 від 10.09.2014, №Ю-46-17-У.
У решті позовних вимог відмовити.
Присудити на користь позивача Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Мирогощанський" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 178,79 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Жуковська Л.А.