02 грудня 2014 р. Справа № 160830/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючої-судді: Хобор Р.Б.
суддів: Попка Я.С., Сеника Р.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області на постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 06.09.2011року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення та перерахунок соціальних виплат, -
10.08.2011 року позивач звернувся в суд із адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення районної державної адміністрації Івано-Франківської області (далі - УПСЗН Долинської РДА), в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати УПСЗН Долинської РДА здійснити позивачу як учаснику наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991р. (далі - Закон №796-XII) виплату різниці разової компенсації у розмірі 15 мінімальних заробітних плат в зв'язку зі зміною інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи із врахуванням на отримані суми 20 % підвищення за проживання в гірському населеному пункті та здійснювати виплату виключенням раніше проведених виплат.
Постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 06.09.2011 року, прийнятою у порядку скороченого провадження, позов задоволено. Визнано протиправними дії УПСЗН Долинської РДА та зобов'язано відповідача здійснити ОСОБА_2 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст. 48 Закону №796-XII виплату різниці разової компенсації в розмірі 15 мінімальних заробітних плат у зв'язку зі зміною інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи, із нарахуванням на отримані суми 20% підвищення за проживання в гірському населеному пункті та здійснити виплату з врахуванням раніше проведених виплат.
Не погодившись з таким рішенням суду, УПСЗН Долинської РДА оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови судом були порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати і зарити провадження у справі з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.197 КАС України розгляд даної справи судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду колегія суддів приходить до висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, залишивши постанову суду без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що позивач ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, якому 25.05.2011 року встановлено інвалідність вищої групи - другої, пов'язаної з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 48 Закону №796-XII передбачено, що інвалідам ІІ групи, виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується одноразова компенсація. Розмір такої компенсації для інвалідів ІІ-ої групи становить 45 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У ч. 3 ст. 22 Конституції України зазначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами у відповідності до приписів ч.4 ст.9 КАС України, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст.48 Закону № 796-ХІІ та закони про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року.
Як свідчать матеріали справи, позивач має право на одержання різниці у компенсації при встановленні інвалідності вищої групи та щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах визначених ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Всупереч ст. 48 Закону №796-ХІІ позивачу встановлено різницю одноразової компенсації при встановленні інвалідності вищої групи як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи ІІ групи, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року №836.
Отже, з огляду на те, що Закон №796-ХІІ має вищу юридичну силу в порівняні з Постановами Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивачу неправомірно недоплачено різницю у компенсації при встановленні інвалідності вищої групи та щорічну допомогу на оздоровлення в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 48 зазначеного Закону.
Крім того, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність покладення обов'язку з нарахування і виплати спірної компенсації саме на відповідача в силу вимог частини 5 статті 48 Закону №796-ХІІ.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплат, як на причину невиконання державою взятих на себе зобовязань, до уваги судом апеляційної інстанції не приймаються, оскільки реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Отже, з урахуванням наведеного, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, зобов'язавши відповідача перерахувати і виплатити різницю одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 15 мінімальних заробітних плат відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області залишити без задоволення.
Постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 06.09.2011 року по справі № 2а-4151/11 ?? без змін.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Головуюча-суддя : Хобор Р.Б.
Судді : Попко Я.С.
Сеник Р.П.