ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/24736/14 05.12.14
Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи
за позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мир»
доПриватного акціонерного товариства «Просто-страхування»
простягнення 25500 грн. 00 коп.
Представники сторін:
від позивача: Пономаренко С.М. - представник за довіреністю № 01 від 08.01.2014;
від відповідача: не з'явились.
10.11.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мир» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» про стягнення 25500 грн. 00 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не виконав зобов'язання щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу Mitsubishi Pajero, державний номер АА3192ВІ, водієм транспортного засобу Hyunday matrix, державний номер ХІ7227А, цивільна відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/7010175, та право вимоги за якою перейшло до позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2014 порушено провадження у справі № 910/24736/14 та справу призначено до розгляду на 01.12.2014.
21.11.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які суд долучив до матеріалів справи.
У судовому засіданні 01.12.2014 представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду, які суд долучив до матеріалів справи.
Представник відповідача у судовому засіданні 01.12.2014 подав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача у зв'язку зі спливом позовної давності.
У судовому засіданні 01.12.2014, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 05.12.2014.
Представник позивача у судовому засіданні 05.12.2014 подав письмові пояснення по справі (щодо спливу строку позовної давності), надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 05.12.2014 не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 05.12.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд
Відповідно до вироку Вишгородського районного суду Київської області від 17.12.2013 у справі 1-29/13 встановлено, що 05.08.2006 на автодорозі Київ-Десна в напрямку м. Новосілки Вишгородського району Київської області Крижанівський А.В., керуючи автомобілем Hyunday matrix, державний номер ХІ7227АС, порушив п.п. 1.5, 2.3б, 9.4 ч. 2, 10.1, 14.3 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Mitsubishi Pajero, державний номер АА3192ВІ, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Вищевказаним вироком Крижанівського А.В. визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
07.04.2006 між Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Мир», яке змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Мир», (страховик) та Задонцевим Ю.В. (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 03/04/06АВТО, яким передбачено страхування транспортного засобу Mitsubishi Pajero, державний номер АА3192ВІ.
Відповідно до п. 4.1 Договору добровільного страхування наземного транспорту № 03/04/06АВТО від 07.04.2006, договір страхування набирає чинності з 07.04.2006 і діє до 06.04.2007.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі статтею 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до Висновку № 885 експертного автотоварознавчого дослідження від 05.12.2006, складеного судовим експертом Шевченком Ю.В. (свідоцтво судового експерта № 953 від 22.12.2005; свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 2915 від 28.08.2002; сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 3340/05 від 28.04.2005), матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля Mitsubishi Pajero, державний номер АА3192ВІ, становить 162960 грн. 00 коп.
Згідно зі страховими актами № 73/07 від 09.07.2007 та № 125-1/06 від 31.10.2006, складеними позивачами, розмір страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 03/04/06АВТО від 07.04.2006 складає 100000 грн. 00 коп., на підставі якого позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 100000 грн. 00 коп. страхувальнику, що підтверджується видатковими касовими ордерами від 10.07.2007 на суму 50000 грн. 00 коп., від 15.09.2006 на суму 25000 грн. 00 коп. та від 14.09.2006 на суму 25000 грн. 00 коп.
Як встановлено судом, на момент скоєння ДТП, цивільна відповідальність власника транспортного засобу Hyunday matrix, державний номер ХІ7227АС, була застрахована Приватним акціонерним товариством «Просто-страхування» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/7010175 з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 25500 грн 00 коп., франшизи - 0 грн. 00 коп.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з заявою на страхове відшкодування вих. № 347 від 08.10.2014, в якій просив сплатити грошові кошти в розмірі 25000 грн. 00 коп. (страхове відшкодування).
Однак, листом вих. № 04-5699 від 15.10.2014 відповідач повідомив позивача про відмову у проведенні виплати страхового відшкодування зважаючи на сплив строку позовної давності.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Нормами статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до пункту 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Hyunday matrix, державний номер ХІ7227АС, була застрахована Приватним акціонерним товариством «Просто-страхування» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/7010175, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП водієм транспортного засобу Hyunday matrix, державний номер ХІ7227АС, власнику автотранспортного засобу Mitsubishi Pajero, державний номер АА3192ВІ, покладається на відповідача (в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи).
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/7010175 розмір франшизи складає 0 грн. 00 коп., розмір страхової суми (ліміту відповідальності) за шкоду, заподіяну майну - 25500 грн. 00 коп.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач набув право на отримання страхового відшкодування від відповідача в розмірі 25500 грн. 00 коп.
Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Представник відповідача у судовому засіданні 01.12.2014 подав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача у зв'язку зі спливом позовної давності.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
З огляду на вищевикладене, а також враховуючи, що суд прийшов до висновку, що відповідачем порушені права та законні інтереси Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мир», суд задовольняє заяву Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» про застосування позовної давності та зазначає наступне.
Відповідно до правової позиції, висловленої судовими палатами у цивільних та господарських справах Верховного суду України при розгляді справи № 6-112цс13 від 25.12.2013, відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат й у межах загального строку позовної давності, переходить право вимоги до особи, відповідальною за завдані страхувальнику збитки.
Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Крім того, на перебіг позовної давності заміна кредитора у зобов'язанні жодним чином не впливає.
Таким чином, враховуючи те, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль Mitsubishi Pajero, державний номер АА3192ВІ, сталась 05.08.2006, то строк, у межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, сплинув 05.08.2009.
При цьому суд ще раз наголошує на тому, що позовна давність починає свій перебіг саме з моменту ДТП, а не з моменту набрання законної сили рішенням суду, яким встановлено вину особи в спричиненні ДТП (ні в справах про адміністративні правопорушення, ні в кримінальних справах).
Поняття та обсяг вини в цивільному праві не тотожні поняттю та обсягу вини в кримінальному праві або адміністративному праві.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Тобто, суд приходить до висновку, що законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір ( аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 03.12.2014 у справі № 6-183цс14).
Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Згідно з ч. 4 п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
Отже, розгляд кримінальної справи є підставою для припинення перебігу строку для виплати страхового відшкодування (ч. 4 п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), а не підставою для встановленню моменту, з якого особа дізналась про порушення своїх прав або для переривання позовної давності.
Тобто, суд приходить до висновку, що потерпіла особа та відповідно новий кредитор у зобов'язанні з виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - позивач, міг дізнатись про порушення своїх прав з дати дорожньо-транспортної пригоди, тобто з 05.08.2006, оскільки про дорожньо-транспортну пригоду та її наслідки позивач був обізнаний та мав можливість звернутись із заявою до відповідача про виплату страхового відшкодування з моменту, коли дізнався про ДТП, а у відповідача виник би обов'язок сплатити відповідне страхове відшкодування після набранням законної сили вироку суду у кримінальній справі.
Так само позивач міг звернутися до суду до винесення вироку у кримінальній справі та набранням ним законної сили, так як у позивача відсутній обов'язок доводити наявність вини у відповідача у виникненні ДТП, а сам факт заподіяння потерпілій особі (страхувальнику позивача) відповідної шкоди та її розмір позивачу був відомий.
Крім того, у разі необхідності провадження у справі могло бути зупинене до набранням законної сили вироком суду у кримінальній справі.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мир» до Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» про стягнення 25500 грн. 00 коп. у зв'язку з пропуском позовної давності для звернення з відповідним позовом до суду та не доведення наявності поважних причин пропуску позовної давності.
Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання повного рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 10.12.2014
Суддя І.М. Отрош