«16» 11 2006 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Кузьми P.M. Суддів - Шевчук Г.М., Стефлюк О.Д. при секретарі - Гачинській М.В. з участю - сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Тернополі цивільну справу за апеляційної скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайсуду від 12 05 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання угоди недійсною та стягнення коштів,
Рішенням Тернопільського міськрайсуду від 12.05.2006 р. позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано недійсною угоду про завдаток, укладеною08.12.2004 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 5500 грн. сплаченого авансу та 51 грн. сплаченого державного мита.
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення сплаченого авансу відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, як незаконне, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи.
Представник апелянта зазначив, що судом не враховано, що коштів в сумі 5500 грн. ОСОБА_1 не одержував, оскільки договір не підписаний позивачкою.
ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечила та вказала, що рішення суду є законним і обгрунтованим.
Заслухавши сторони, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Судом встановлено, що 08.12.2004 р. позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 уклали договір про завдаток, згідно якого ОСОБА_2 передає, а ОСОБА_1 отримує 5500 грн. в рахунок продажу житлової квартири АДРЕСА_1.
Справа №22а-1076 Головуючий у 1 інстанції - Грицак P.M.
Категорія Доповідач - Шевчук Г.М.
2
Даний договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 та стоїть печатка ПП ОСОБА_3.
Задовільняючи частково позовні вимоги, суд вірно прийшов до висновку, що сплачені кошти в сумі 5500 грн. є авансом, а не завдатком і підлягають стягненню в користь позивачки, виходячи з наступного.
Згідно п.2 ст.570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Судом встановлено, що відповідач не виконав своїх зобов'язань згідно договору, щодо продажу об"єкту нерухомості (житлової квартири), а тому сторона, яка видала аванс - позивачка має права вимагати його повернення.
Посилання представника апелянта на те, що ОСОБА_1 не отримував коштів в сумі 5500 грн. згідно договору є безпідставними і не грунтуються на матеріалах справи.
Так, з договору від 8 грудня 2004 р. вбачається, що ОСОБА_1 отримав кошти, про що підписався.
На підставі наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду винесене без порушення норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст.308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайсуду від 12.05.2006 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців шляхом подачі скарги.
Головуючий
Судді