'9" листопада 2006 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Фащевської Н.Є. суддів - Дикун С.І., Кузьми P.M.
при секретарі - Гачинській М.В.
з участю - апелянта ОСОБА_1, позивача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Борщівського районного суду від 14 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
Встановила:
В серпні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу в сумі 15 655 грн. та 873 грн. річних за прострочення виконання зобов'язання, посилаючись на те, що в листопаді 1998 року між ним та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_1 отримав 18 куб.м. дощок та мав оплатити їх вартість в сумі 2000 доларів США після збуту в м. Кривому Розі.
Укладену угоду відповідач підтвердив розпискою, в якій зобов'язався повернути борг в сумі 2000 доларів США до 30 січня 2005 року.
Крім цього між ним та відповідачем був укладений договір позики, згдіно якого ОСОБА_1 отримав 1100 доларів США стороком на 6 місяців.
Рішенням Борщівського районного суду від 14 вересня 2006р.позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 14 964грн. 50 коп. боргу та 249 грн. 65 коп. судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в позові ОСОБА_2 відмовити, оскільки написані;; ним розписки є фіктивними, складені ним під впливом психічного та фізичного насильства, судом невірно застосовано норми матеріального права та не враховано те, що позивач без поважних причин пропустив строк позовної давності.
Справа №22а-1131 2006 р. Головуючийу 1 інстанції - Денисова Т.С.
Категорія -стягнення боргу Доповідач - Кузьма P.M.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апелянта, вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Встановлено, що позивач ОСОБА_2 в листопаді 1998р. передав відповідачу ОСОБА_1 для реалізації 18 куб.м. дощок.
ОСОБА_1 письмово зобов'язався повернути ОСОБА_2 до 30.01.2005р. гроші в сумі 2000 доларів США.
Відповідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від 'простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
19 травня 2003 року між сторонами був укладений договір позики, згідно якого ОСОБА_1 отримав в борг від ОСОБА_2 1100 доларів США терміном на 6 місяців та дав з цього приводу розписку.
Згідно ч.І ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позидавцем визначеної грошової суми, або визначеної кількості речей.
Враховуючи вище наведені обставини та норми матеріального права суд першої інстанції вірно задовільним позов ОСОБА_2 та стягнув з ОСОБА_2 борг з врахуванням відсотків від простроченої суми. Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування, виходячи з доводів апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Борщівського районного суду від 14 вересня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.