Справа № 201/1629/14к
Провадження № 1кп/201/146/2014
8 грудня 2014 року м. Дніпропетровськ
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження № 12013040030001150 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого торговим представником ТОВ «Дакорт», одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
В судовому засіданні приймали участь:
прокурор ОСОБА_4
потерпіла ОСОБА_5
захисник потерпілого ОСОБА_6
обвинувачений ОСОБА_3
захисник ОСОБА_7
Органом досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 31 жовтня 2013 року близько 16 години 45 хвилин він, керуючи транспортним засобом автомобілем «Ваз-2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Набережній Перемоги з боку вул. Космічної в напрямку вул. Овражної в м. Дніпропетровську. На шляху руху ОСОБА_3 , грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність к дорожнім обставинам та їх змінам, при виникненні небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_5 , яка перетинала проїжджу частину зліва направо по ходу його руху, заходів до негайного зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу не прийняв, внаслідок чого в районі електроопори № 199, скоїв на неї наїзд. Внаслідок дорожньо-трапспортної пригоди пішоходу ОСОБА_5 , заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: відкритого уламкового перелому кісток правої гомілки зі зміщенням відламків в середній третині, рани середньої третини правої гомілки; перелому голівки малогомілкової кістки зі зміщенням відламків: саднин обличчя, синців верхніх кінцівок та нижньої кінцівки, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 4629е від 07.11.2013 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя.
Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що ОСОБА_8 , керуючи транспортним засобом - автомобілем «Ваз-2101» реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, який свідчить: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, які водій спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», невиконання якого, згідно висновку додаткової судово-автотехнічної експертизи № 70/27-51 від 24.01.2014 року, знаходиться в причинному зв'язку з наслідками, що настали.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні вину свою не визнав та пояснив, що 31.10.2013 року він їхав з вул. Космічної в бік центру міста Дніпропетровська на автомобілі ВАЗ 2101 не перевищуючи встановлену швидкість руху. На вулиці були сутінки, міське освітлення було вимкнене, а тому видимість була обмежена. Зненацька з темряви, в темпі швидкого кроку, з'явилась потерпіла, яка була одягнута в темному одязі, над головою несла листи металу та рухалась з ліва направо по ходу руху обвинуваченого. Вона, не зупиняючись та не дивлячись по бокам, продовжила свій рух на смугу руху обвинуваченого. З моменту появи потерпілої в зоні видимості обвинуваченого він негайно прийняв заходи до гальмування та відвернення керма вправо, з метою уникнення зіткнення, однак уникнути наїзду не вдалось, так як було мало часу. Після зіткнення він продовжив гальмування до повної зупинки автомобіля, після чого вийшов з авто, викликав швидку допомогу та виставив за початком свого гальмівного шляху аварійний знак. На протязі 5-10 хвилин приїхала автомобіль швидкої допомоги, який забрав потерпілу в лікарню, а ще через деякий час приїхали інспектори ДАІ та слідчі, які провели огляд місця події. В ході огляду вони не внесли в протокол огляду та в схему листи металу, які лежали на асфальті та не вказали наявність гальмівного шляху. Обвинувачений на той момент не подав зауважень на протокол, так як був в наляканому стані. Саму дорожньо-транспортну пригоду бачив водій автомобіля «Спрінтер», який поїхав з місця ДТП, а через деякий час повернувся і дав свої свідчення.
Заслухавши учасників процесу, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні стороною обвинувачення не доведено наявності складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України в діях обвинуваченого ОСОБА_3 , а отже він підлягає виправданню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
З суб'єктивної сторони злочин передбачений ч. 2 ст. 286 КК України характеризується необережною формою вини, яка складається з наявністю у винної особи прямого умислу або злочинної недбалості до порушень правил дорожнього руху та необережності до наслідків порушення цих правил. Для наявності суб'єктивної сторони в діях ОСОБА_3 необхідно встановити факт порушення ним правил дорожнього руху.
Стороною обвинувачення зазначено, що ОСОБА_3 порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України згідно якого «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, які водій спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди».
В обгрунтування доказу вини ОСОБА_3 стороною обвинувачення покладено висновок експерта № 70/27-51 від 24.01.2014 року ( т. 1 а.с. 248) згідно якого: в даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ 2101 ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3. ПДР. В умовах даної події водій автомобіля ВАЗ 2101 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_5 своєчасним застосуванням екстреного гальмування із зупинкою автомобіля на місці наїзду. При заданому механізмові події дії водія автомобіля ВАЗ 2101 не відповідали вимогам п. 12.3. ПДР України, що знаходиться в причинному зв'язку з настанням даної ДТП.
Як вбачається з вказаного висновку експерта та постанови про призначення додаткової судово-автотехнічної експертизи від 22.01.2014 р. (т. 1 а.с. 241) експертові були надані наступні вихідні данні:
- ДТП здійснене у вечірній час доби, при сутінках, без гальмування, передньою частиною автомобіля ВАЗ 2101;
- тип дорожнього покриття: асфальтобетон;
- стан дорожнього покриття: сухе, чисте;
- профіль ділянки дороги: горизонтальна ділянка;
- ширина проїжджої частини по ходу руху автомобіля 13,6 м.;
- технічний стан автомобіля ВАЗ 2101: справно;
- відомості про навантаження автомобіля ВАЗ 2101: без навантаження;
- оглядовість водію: не обмежена;
- видимість водію: не обмежена;
- автомобіль ВАЗ 2101 рухався на відстані 4,1 м. від розділової смуги;
- швидкість руху автомобіля ВАЗ 2101: 60 км/год;
- на шляху руху автомобіля ВАЗ 2101 на проїжджій частині нанесена дорожня розмітка 1,5 ПДР;
- місто наїзду розташоване на відстані 4,7 м. від розділової смуги по ходу руху автомобіля ВАЗ 2101;
- під час наїзду пішохід рухався не по пішохідному переходу зліва на право по ходу руху автомобіля ВАЗ 2101;
- швидкість руху пішохода: пішохід з моменту перетину розділової лінії до міста наїзду здолав відстань 4,7 м. за t-1=4.8; t-2=4.6; t-3=4.8 сек.;
- небезпека для руху водію автомобіля ВАЗ 2101 виникла в момент перетину пішоходом розділової смуги.
Експертом, під час дослідження, на підставі тільки цих вихідних даних, що було підтверджено самим експертом ОСОБА_9 в судовому засіданні, встановлено, що автомобіль ВАЗ 2101, в момент виникнення небезпеки для руху водію ОСОБА_3 , перебував від місця наїзду на відстані 76,7-80 м., в той час як зупиночний шлях автомобіля ВАЗ 2101 при екстреному гальмуванні в умовах місця події складає 41,2 м., а отже при заданих вихідних даних ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода, зупинивши автомобіль до місця наїзду.
Вказаний висновок експерта суд вважає за необхідне визнати недостовірним доказом і, відповідно, таким, що не підлягає застосуванню при ухвалені вироку, оскільки вихідні дані, надані слідчим для проведення експертизи та застосовані експертом при досліджені, не відповідають обставинам ДТП, які встановлені судом в судовому засіданні.
Так, суд вважає встановленим факт, що дійсно 31.10.2013 року на момент ДТП - о 16-45 годин, час який учасниками кримінального провадження не оспорюється, на вулиці були сутінки, що об'єктивно підтверджується:
- показаннями обвинуваченого, який пояснив, що на вулиці були сутінки;
- показаннями свідка ОСОБА_10 , який був безпосереднім очевидцем дорожньо-трансопртної пригоди, та який пояснив, що на момент ДТП на вулиці було темно;
- довідкою МКЗК «Дніпропетровський планетарій» № 130 від 04.12.2013 р. (т. 1 а.с. 167) згідно якої 31.10.2013 р. у м. Дніпропетровську Сонце зайшло о 16-22 годин, тривалість громадських присмерків склала 37 хв., вони закінчились о 16-59 хв.;
- відеозаписом ДТП (т. 1 а.с. 65), зробленим відеореєстратором, що знаходився в автомобілі обвинуваченого, який було переглянуто в судовому засіданні та з якого вбачається, що на вулиці були темні сутінки, міське освітлення було вимкнене, а автомобіль обвинуваченого рухався з вімкненим ближнім світлом фар,
Вищеперелічені вказані докази є належними, допустимими, їх достовірність не спростована жодним іншим доказом, дослідженим в судовому засіданні, та вони в своїй сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку підтверджують той факт, що на момент ДТП на вулиці були сутінки.
Також судом встановлено з відеозапису ДТП, зробленого відеореєстратором, що знаходився в автомобілі обвинуваченого та з довідки КП «Міськсвітло» (т. 2 а.с. 18), що на момент ДТП зовнішнє освітлення по вул. Набережна Перемоги в районі б. 68-62 у м. Дніпропетровську 31.10.2013 р. було відсутнє.
Пунктом 1.10 Правил дорожнього рух, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 р. (далі ПДР) передбачено, що видимість у напрямку руху це максимальна відстань, на якій з місця водія можна чітко розпізнати межі елементів дороги та розміщення учасників руху, що дає змогу водієві орієнтуватися під час керування транспортним засобом, зокрема для вибору безпечної швидкості та здійснення безпечного маневру.
Виходячи з цього поняття необмеженою видимістю слід вважати відстань до горизонту, на якій з місця водія можна чітко розпізнати розміщення учасників руху.
З вищеперелічених доказів вбачається, що видимість водія автомобіля ВАЗ 2101 не була необмеженою, так як вона визначалась темною фазою сутінок, відсутністю міського освітлення і була недостатньою для визначення горизонту, а отже вихідні данні, надані слідчим експерту про те, що видимість водію не обмежена не відповідають дійсності.
Наявність в п. 14 протоколу огляду місця події від 31.10.2013 р. (т. 1 а.с. 3) даних про те, що відстань видимості з робочого місяця водія необмежена, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , які являються слідчими СВ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області та які складали і підписали вищевказаний протокол, пояснили, що вони фактично не робили заміри відстані видимості з робочого місяця водія в момент огляду місця події.
Органом досудового слідства не лише, не визначено видимість водія ВАЗ 2101 в момент огляду місця події, а і в подальшому не вчинено жодних дій на встановлення цієї видимості, а єдиний слідчий експеримент, який проводився з обвинуваченим (т. 1 а.с. 72) було проведено в денний час та лише з метою встановлення місцезнаходження його автомобіля на дорозі в момент ДТП.
18.11.2013 року слідчим СВ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області ОСОБА_12 проведено слідчий експеримент за участі потерпілої ОСОБА_5 та статиста (т. 1 а.с. 80) в ході якого ОСОБА_5 вказала статисту з якою швидкістю вона йшла, статист відтворив цю швидкість та слідчим було встановлено, що пішохід з моменту перетину розділової лінії до міста наїзду здолав відстань 4,7 м. за t-1=4.8; t-2=4.6; t-3=4.8 сек. Саме ці данні були надані експертові як вихідні і саме ними він керувався при проведені експертизи.
Суд вважає, що вказаний протокол слідчого експерименту та всі данні, які ним встановлені є недостовірними, а отже такими, що не можуть бути застосовані при ухвалені вироку з огляду на наступне.
В судовому засіданні встановлено, що на момент ДТП потерпіла ОСОБА_5 перебувала в стані алкогольного сп'яніння, який відносить до тяжких, що вбачається з додаткового висновку експерта № 288е від 24.01.2014 р. ( т. 1 а.с. 210), методичних вказівок про судово-медичну діагностику смертельних отруєнь етиловим алкоголем та показань експерта ОСОБА_13 , допитаної в судовому засіданні.
На момент ДТП потерпіла несла над своєю головою листи заліза вагою від 10 до 30 кг., що вбачається з:
- показань потерпілої ОСОБА_5 , допитаної в судовому засіданні, яка пояснила, що 31.10.2013 року о 16-45 годин вона разом зі своєю сестрою, яка йшла за нею, переходила вул. Н. Перемоги в м. Дніпропетровську і несла при цьому над головою металобрухт вагою близько 15 кг.;
- показань свідка ОСОБА_14 , допитаної в судовому засіданні, яка пояснила, що 31.10.13 р. вона зі своєю сестрою ОСОБА_5 переходили вул. Набережна Пермоги в м. Дніпропетровську у невстановленому місці, так як їм треба було потрапити на пункт збору металобрухту. Потерпіла йшла трохи попереду, несучи два металевих листи;
- показаннями свідка ОСОБА_10 , допитаного в судовому засіданні, який пояснив, що він був очевидцем ДТП, так як рухався по вул. Набережна Перемоги в м. Дніпропетровську на автомобілі «Спрінтер» з боку вул. Космічної в бік центру міста в другій смузі руху зі швидкістю 70 км/год. разом зі своєю дружиною. В районі ресторану «Аіст» на відстані 20-30 метрів від себе свідок побачив людину, яка швидким кроком перетинала проїжджу частину Н. Перемоги, несучи в руках над головою листи з металом розміром приблизно 60*60 см.;
- показаннями свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 які були присутн при огляді місця ДТП та пояснили, що бачили на дорозі листи заліза вагою від 10 до 30 кг., які автоінспектори обмалювали крейдою та перенесли щоб звільнити смугу для руху автомобілів;
- показаннями свідків ОСОБА_19 і ОСОБА_20 , які являються інспекторами РДПС ВДАІ з обслуговуванням м. Дніпропетровська та які першими приїхали на місце події, які пояснили, що на дорозі лежали листи металу, які вони обмалювали крейдою з метою звільнення проїжджої частини і перенесли метал на обочину, а коли на місце події приїхали слідчі, то інспектори вказаний метал поклали на те ж місце де він був ними виявлений в момент їх приїзду;
- показаннями свідків ОСОБА_21 і ОСОБА_22 , які були понятими при огляді місця події та які пояснили, що бачили на дорозі листи заліза.
При проведені слідчого ж експерименту 18.11.2013 року потерпіла не вказувала, що вона була в стані тяжкого алкогольного сп'яніння, а статист, в момент експерименту, не ніс над собою листи металу вагою від 10 до 30 кг., що ставить під сумнів чистоту цього експерименту і, відповідно, швидкість з якою рухалась обвинувачена в момент ДТП, так як вага металу могла провокувати як прискорення потерпілої з метою найскоріше звільнитись від важкої ноші, так і пригальмування потерпілої під важкістю металу.
З огляду на вищевикладене, данні встановлені під час проведення слідчого експерименту суд вважає недостовірними та такими, що не можуть бути покладені в основу як вихідні данні для проведення експертизи.
Відсутність в протоколі огляду місця події та схемі до нього данних про наявність метлобрухту на дорозі є наслідком неналежного виконання своїх обов'язків слідчими ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , які в судовому засіданні підтвердили факт наявності металобрухту на дорозі, але вважаючи його елементом, на який опирається аварійний знак, не уточнили його походження у учасника ДТП та не внесли його до протоколу огляду місця події і схеми до нього.
Оскільки не встановлена видимість і швидкість руху потерпілої, яка, крім іншого, була одягнена в темний одяг, що утруднювало її розпізнання на дорозі та несла над головою металобрухт, що впливало на швидкість її руху, то не може бути прийнято до уваги судом і посилання в постанові слідчого та висновку експерта на те, що небезпека для руху водію автомобіля ВАЗ 2101 виникла в момент перетину пішоходом розділової смуги.
Ще одним із вихідних даних, наданих слідчим експертові, було те, що ДТП здійснене без гальмування.
В судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що як тільки він побачив потерпілу, то відразу прийняв заходи до екстреного гальмування та об'їзду потерпілої, шляхом повороту керма вправо. Його покази об'єктивно підтверджуються:
- показаннями свідка ОСОБА_10 , який пояснив, що він був очевидцем ДТП, так як рухався по вул. Набережна Перемоги в м. Дніпропетровську на автомобілі «Спрінтер» з боку вул. Космічної в бік центру міста в другій смузі руху зі швидкістю 70 км/год. разом зі своєю дружиною. В районі ресторану «Аіст» на відстані 20-30 метрів від себе свідок побачив людину, яка швидким кроком перетинала другу суцільну лінію дорожньої розмітки, несучи в руках над головую листи з металом. Ця людина не зупинялась, щоб подивитись вправо, так як їй для цього потрібно було б повернутись всім корпусом. Свідок прискорив рух свого автомобіля, щоб проїхати раніше ніж до його смуги руху дійде потерпіла, і одночасно свідок випередив автомобіль ОСОБА_3 , який рухався зліва від нього в третій смузі руху. Після випередження свідок поглянув у ліве дзеркало заднього огляду і побачив по світлу фар, як автомобіль ОСОБА_3 різко загальмував, намагайся уникнути зіткнення шляхом перестроювання вправо, однак не встиг і свідок чітко чув удар та скрежет заліза;
- протоколом слідчого експерименту від 16.11.2013 р. (т. 1 а.с. 72) з якого вбачається, що автомобіль обвинуваченого рухався у третій смузі руху на відстані 4,1 м. від розділової смуги руху та план-схемою до протоколу огляду (т. 1 а.с. 6) з якого вбачається, що місце наїзду знаходиться на відстані 4,7 м. від розділової смуги руху, що говорить про зміщення автомобіля вправо та об'єктивно підтверджує покази обвинуваченого.
Також в судовому засіданні свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_10 , які були на місці пригоди під час огляду підтвердили, що на асфальтовому покритті тягнувся слід гальмівного шляху довжиною, по різним свідченням, від 5 до 9 метрів, який починався з третьої смуги руху, йшов вправо і закінчувався практично під колесами автомобіля ОСОБА_3 , який знаходився на 1-й і 2-й смузі руху розвернутий поперек дороги. В показаннях цих свідків не вбачається істотних суперечностей, які б впливали на правильність установлення фактичних обставин провадження, а деякі розбіжності в частині довжини гальмівного шляху свідчать про індивідуальне сприйняття кожним обстановки, очевидцями якої вони були.
Аналогічні показання попереднім свідкам дали в судовому засіданні і свідки ОСОБА_21 і ОСОБА_22 , які були понятими при огляду місця події та які, крім іншого, допомагали робити заміри гальмівного шляху.
Вищеперелічені вказані докази є належними, допустимими, їх достовірність не спростована жодним іншим доказом, дослідженим в судовому засіданні, та вони в своїй сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку підтверджують той факт, що на місці ДТП був гальмівний шлях, а отже ОСОБА_3 застосував заходи гальмування при виникненні небезпеки для нього.
Свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , які являються інспекторами РДПС ВДАІ з обслуговуванням м. Дніпропетровська не спростували показів вищеперелічених свідків щодо наявності гальмівного шляху, а вказали лише, що не пам'ятають чи був гальмівний шлях на місці події.
Показання свідка ОСОБА_14 про те, що гальмівного шляху не було судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки остання в судовому засіданні пояснила також, що не було виставлено аварійного знаку, в той час як такий знак був, що не заперечується учасниками провадження та вбачається з фотографій місця події, а отже свідок може добросовісно помилятись щодо наявності чи відсутності гальмівного шляху.
Показання свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_12 які, як слідчі, проводили огляд місця події, про те, що гальмівного шляху не було, спростовуються показаннями інших свідків, допитаних в судовому засіданні в тому числі і понятих, які допомагали слідчим робити заміри. Такі показання слідчих, на думку суду, направлені на виправдання своєї бездіяльності, яка виразилась у невнесені до протоколу огляду місця події не лише листів заліза а й гальмівного шляху.
З аналогічних підстав суд не приймає до уваги і дані викладені в протоколі огляду місце події та план-схемі до нього в частині відсутності гальмівного шляху на місці події. Той факт, що протокол огляду місця події і схема до нього були підписані понятими і ОСОБА_3 без застережень пояснюється показаннями понятих і обвинуваченого в судовому засіданні, які вказали, що підписали протокол і схему, так як дуже поспішали, не вдавались в їх зміст і вважали, що слідчі, як професіонали, все вірно відобразили в протоколі, а ОСОБА_3 підписував вказані документи у схвильованому стані, викликаному дорожньо-транспортною подією.
Аналізуючи вищевикладене суд вважає встановленим факт того, що ОСОБА_3 застосовував гальмування під час ДТП, однак в зв'язку з невстановленням цього факту слідчими на місці події та зі спливом часу, в даний момент встановити чи застосовувалось гальмування до зіткнення чи після нього не можливо, а отже вихідні данні в постанові слідчого про призначення експертизи про те, що наїзд стався без гальмування не відповідають дійсності.
Таким чином, судом встановлено, що видимість водія автомобіля ВАЗ 2101 не була необмеженою, потерпіла перебувала у стані тяжкого алкогольного сп'яніння, переходила дорогу у невстановленому місці з невстановленою швидкістю, несла над головою металобрухт та органом досудового слідства не встановлено місце початку гальмування обвинуваченим, що в своїй сукупності нівелює висновок слідчого про те, що небезпека для руху водію автомобіля ВАЗ 2101 виникла в момент перетину пішоходом розділової смуги руху і, як наслідок, робить висновок експерта недостовірним та таким, що не може бути застосований судом при ухваленні вироку.
Більш того, в своєму висновку експерт, скориставшись даними швидкості руху ОСОБА_5 встановив, що відстань від потерпілої до обвинуваченого в момент виникнення для останнього небезпеки становила 76,7 - 80 метрів, в той час як з показань свідка ОСОБА_10 , допитаного в судовому засіданні вбачається, що він рухаючись на автомобілі «Спрінтер» в другій смузі руху - справа від ОСОБА_23 , виявив потерпілу лише на відстані 20-30 метрів від себе, що ще раз підтверджує висновок суду про те, що момент виникнення небезпеки для обвинуваченого та швидкість руху потерпілої органом досудового слідства встановлені не вірно.
В той же час стороною захисту було замовлено висновок судової автотехнічної експертизи (т. 2 а.с. 23) згідно якого в діях ОСОБА_3 невідповідностей вимог ПДР які б з технічної точки зору могли б знаходитись в причинному зв'язку з наїздом на пішохода - не вбачається. Вказаний висновок зроблено експертом на підставі аналізу відеозапису ДТП здійсненого відеореєстратором, що знаходився в автомобілі ОСОБА_3 та встановлено, що з моменту першої появи потерпілої в кадрі до зіткнення пройшло 1,925 с., що недостатньо для гальмування автомобіля ВАЗ 2101 гальмівний шлях його при швидкості 60 км/год становить 47,9 м.
Іншим доказом, яким сторона обвинувачення обгрунтовує свій висновок про доведеність вини ОСОБА_3 є показання потерпілої ОСОБА_5 , яка пояснила, що 31.10.2013 року приблизно о 15-00 годин вона випила одну пляшку пива і більше в той день алкогольних напоїв не вживала. Десь о 16-45 годин вона разом зі своєю сестрою ОСОБА_14 , переходила вул. Н. Перемоги в м. Дніпропетровську у невстановленому місці з метою потрапити до пункту прийому металобрухту, щоб здати метал вагою близько 15 кг., який вона несла над головою. Перед переходом, вона подивилась вліво і побачила, що машини стоять на перехресті, однак на якій відстані від неї не пам'ятає. Вона почала рух звичайним кроком і, пройшовши три кроки, подивилась вправо та побачила, що автомобілі справа також стоять. Вона продовжила рух, а далі ні чого не пам'ятає.
Дані показання потерпілої жодним чином не доводять порушення ОСОБА_3 п. 12.3. ПДР України та наявність в його діях вини, оскільки з показань вбачаються лише обставини які передували дорожньо-транспортній події, та які додатково підтверджують вищевикладені висновки суду про невстановлення швидкості руху потерпілої, яка несла над собою металобрухт.
Необхідно також зазначити, що покази потерпілої, дані нею на досудовому слідстві та в судовому засіданні є суперечливими. Так, вона вказувала, що вона переходила проїжджу частину з трьома особами, а в судовому засіданні вказала, що тільки з сестрою; на досудовому слідстві вказувала, що несла металобрухт вагою 30 кг., а в судовому засіданні вказала, що вага складала 15 кг. Більш того, потерпіла зазначила, що випила одну пляшку пива майже за дві години до події, в той час як висновок експерта (т. 1 а.с. 210), вірність якого підтверджена показаннями експерта ОСОБА_13 , допитаної в судовому засіданні, твердить що в крові потерпілої виявлено 3,62% проміле алкоголю, що згідно показів експерта ОСОБА_13 і методичних вказівок про судово-медичну діагностику смертельних отруєнь етиловим алкоголем відноситься до тяжкого ступеню алкогольного сп'яніння. Всі ці обставини в своїй сукупності свідчать про те, що потерпіла схильна до «прикрашення» своїх показань з метою досягнення мети - відшкодування моральної шкоди.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що потерпіла являється її сестрою. 31.10.13 р. вони переходили вул. Набережна Перемоги в м. Дніпропетровську у невстановленому місці, так як їм треба було потрапити до пункту збору металобрухту. Вони переконались, що зліва і справа автомобілів не має та вирушили. Потерпіла йшла трохи попереду, несучі над головою металеві листи, а свідок трохи позаду. Коли вона дійшли до половини дороги, то потерпіла продовжила свій рух але зненацька з'явився автомобіль який збив її, коли вона перебувала на 2-й чи 3-й смузі руху.
Дані показання свідка жодним чином не доводять порушення ОСОБА_3 п. 12.3. ПДР України та наявність в його діях необережної форми вини, оскільки з показань вбачаються лише обставини які передували дорожньо-транспортній події.
Протокол огляду місця події та схема до нього (т. 1 а.с. 3) не відображають дійсної обстановки місця огляду на той момент про що зазначено вище та, крім того, мають ряд недоліків, такі наприклад, як в п. 13 з якого вбачається, що дорожнє покриття має по дві смуги руху в кожному напрямку, в той час як в дійсності воно має по чотири смуги, що вбачається з довідки ВДАІ (т. 1 а.с. 161), план-схеми до протоколу огляду місця події та пояснень свідків. Незважаючи на ці недоліки суд відмічає, що вказаний протокол жодним чином не доводить порушення ОСОБА_3 п. 12.3. ПДР України та наявність в його діях необережної форми вини
Висновки експерта № 4629е від 07.11.2013 року (т. 1 а.с. 26) та № 288е від 24.01.2014 р. (т. 1 а.с. 210), якими встановлено тяжкість тілесних ушкоджень, отриманих потерпілою, підтверджують лише наявність цих ушкоджень, що не оспорюється сторонами і знову ж таки, не підтверджують порушення ОСОБА_3 п. 12.3. ПДР України та наявність в його діях необережної форми вини
Необхідно відмітити, що висновок експерта № 70/27-51 від 24.01.2014 р. (т. 1 а.с. 248) дублює висновок експерта № 70/27-872 від 19.11.2013 р. (т. 1 а.с. 90) з тими ж технічними помилками за виключенням даних про час доби - в першій експертизі вказано світлий, а в другому - вечірній при сумерках, а оскільки другий висновок експерта визнаний судом недостовірним, то перший не може бути прийнятий до уваги судом з тих же підстав, що і другий висновок.
Будь-яких інших доказів наявності в діях ОСОБА_3 складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме - суб'єктивної сторони - вини в порушенні п. 12.3. ПДР України, стороною обвинувачення не надано, а отже ОСОБА_3 підлягає виправданню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України в зв'язку з недоведеністю того, що в діях останнього є склад злочину
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що сторонами кримінального провадження під час судового розгляду не було ініційовано питання про проведення будь-яких експертиз, а суд в силу принципу диспозитивності, який закріплено і в ст. 332 КПК України, позбавлений права призначати експертизу за відсутності клопотань сторін кримінального провадження.
Вирішуючи заявлений ОСОБА_5 цивільний позов до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що він підлягає залишенню без розгляду на підставі ч. 3 ст. 129 КПК України, так як ОСОБА_3 підлягає виправданню за відсутністю в його діях складу злочину.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, -
ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України виправдати в зв'язку з недоведеністю того, що в його діях є склад вказаного злочину.
Позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди залишити без розгляду.
Речовий доказ - компакт-диск з відеозаписом ДТП зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Речовий доказ - відеореєстратор «HD Portabie DVR with 2.5 TFT LSD SCREEN» із флешкартою «Transctnd. HC-10. 32 gb» повернути ОСОБА_3 .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.
Копія вироку підлягає негайному врученню прокурору та виправданому.
Головуючий - суддя: ОСОБА_1