"10" грудня 2014 р. Справа № 922/4416/14
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.
при секретарі - Деппа-Крівіч А.О.
за участю представників сторін:
позивача - Ільїнський Б.В. (довіріреність б/н від 21.10.2014 року); Сколота Н.О. (довіріреність б/н від 21.10.2014 року);
відповідача - Галактіонова Н.А. (довіреність б/н від 20.11.2014 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3930Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 04 листопада 2014 року у справі №922/4416/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Центр Харків" м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово - будівельна група" м. Харків
про стягнення 22578,97 грн.,
В жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Центр Харків" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-будівельна група" 19174,66 грн. суми боргу, 1965,27 грн. пені, 1169,54 грн. інфляційних витрат, 269,50 грн. 3% річних, 1827 грн. судового збору та 10140 грн. витрат на оплату послуг юриста. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати робіт.
Рішенням господарського суду Харківської області від 04 листопада 2014 року у справі №922/4416/14 (суддя Смірнова О.В.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Центр Харків" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-будівельна група" про стягнення 20613,7 грн. задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-будівельна група" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Центр Харків" 19174,66 грн. боргу, 1169,54 грн. інфляційних витрат, 269,50 грн. 3% річних, 1827 грн. судового збору.
Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області 04 листопада 2014 року у справі №922/4416/14 та прийняти нове рішення яким в позові відмовити повністю. Просить стягнути з позивача понесені ним судові витрати. Також просить розглянути справу за участю представника відповідача.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2014 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 10.12.2014 року.
Представник позивача 05.12.2014 року надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№11795), в якому вважає її необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Центр Харків" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансово-будівельна група" (відповідач) було узгоджено наряд замовлення № 0000014394 від 17.04.2014 р. на виконання робіт з технічного обслуговування (ТО) та ремонту автомобіля SUBARU FORESTER, VIN номер JF1SH5LW49GO12830, 2008 року випуску (далі - автомобіль).
Відповідно до вказаного наряду замовлення позивач зобов'язався виконати ТО та ремонт автомобіля, при цьому вартість ремонту складає 19174,66 грн.
Позивач виконав ремонтні роботи та провів технічне обслуговування автомобіля на загальну суму 19174,66 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № 0000014394 від 17.04.2014 р., який підписаний обома сторонами.
З боку відповідача роботи були прийняті уповноваженою особою на підставі довіреності 12 ААД № 896174 від 17.04.2014 р. Жихарцевим В.М.
Проте відповідач за виконані позивачем роботи не розрахувався.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 від 18.07.2014 р. про сплату заборгованості в розмірі 19174,66 грн., а також інфляційних витрат та річних відповідно до наряду замовлення № 0000014394 від 17.04.2014 р. Доказом направлення цієї претензії є поштовий чек № 5511 від 21.07.2014 р., опис та рекомендоване повідомлення про вручення (арк. справи 26-28).
Відповідач надав відповідь - лист на вказану претензію вих. № 42 від 31.07.2014 р., в якому визнав заборгованість за нарядом замовленням № 0000014394 від 17.04.2014 р. частково.
Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати робіт у нього виникла заборгованість перед позивачем, яка складається з 19174,66 грн. боргу, 1169,54 грн. інфляційних витрат, 269,50 грн. 3% річних.
Відповідачем не було надано жодних доказів в підтвердження погашення вказаної заборгованості.
У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 19174,66 грн.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з наведеного, господарський суд дійшов правомірного висновку щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 1169,54 грн. та 3% річних у сумі 269,50 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивачем не були направлені на його адресу рахунки за надані послуги є необґрунтованими, оскільки в акті виконаних робіт № 0000014394 від 17.04.2014 р. зазначена загальна вартість ремонту. Зазначений акт підписаний обома сторонами, тобто відповідач був обізнаний щодо суми яка підлягає сплаті за виконані роботи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що виходячи з положень ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88) рахунок-фактура не є первинним бухгалтерським документом, оскільки вказаним документом не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а вказаний документ носить лише інформаційний характер.
З огляду на викладене, форма рахунку-фактури не відноситься до типовим форм, які затверджуються Державним комітетом статистики України, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено, а тому посилання відповідача щодо порушення в цій частині позивачем вимог чинного законодавства є безпідставними.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та безпідставними.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.
Керуючись статтями 43, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 04 листопада 2014 року у справі №922/4416/14 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.
Повний текст постанови складено 11.12.2014 р.
Головуючий суддя Бондаренко В.П.
Суддя Россолов В.В.
Суддя Тихий П.В.