09.12.2014 р. Справа № 914/3931/14
Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Бобаку Т.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунальної корпорації «Київавтодор», м. Київ,
до відповідача Державного підприємства «Львівдіпрокомунбуд», м. Львів,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, м. Київ,
про стягнення 96666,02 грн.
За участю представників:
від позивача - Шинкар Н.В. - юрисконсульт,
від відповідача - Маргаль Н.Б., Самардак І.С. - представники,
від третьої особи - не з'явився.
Суть спору: Комунальна корпорація «Київавтодор», м. Київ, звернулась до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Державного підприємства «Львівдіпрокомунбуд», м. Львів, 36805,14 грн. заборгованості, яка виникла на підставі Договорів № 4813, № 4814, № 4815 на виконання проектно-вишукувальних робіт та, нарахованих в зв'язку з наявною заборгованістю 60058,42 грн., штрафних санкцій. Позовні вимоги мотивовано тим, зокрема, що позивачем сплачено відповідачу на підставі вищезгаданих договорів 456335,2 грн. вартості виконаних та підтверджених актами приймання робіт. Однак, експертними звітами Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація - центральна служба української державної будівельної експертизи» ДП «Укрдержбудекспертизи» зменшено вартість вищезгаданих виконаних відповідачем проектно-вишукувальних робіт на 185607,6 грн. Претензію позивача від 15.06.2012 р. про повернення вищезгаданих 186607,6 грн. відповідач задовольнив частково, повернувши лише 150000 грн. Відтак, решту суми позивач вважає заборгованістю та нарахував на неї відповідно до норм ст. 625 ЦК України три проценти річних та інфляційні. Згодом, позивачем заявою від 03.12.2014 р. № 09-1/14/4 уточнено позовні вимоги та зазначено, що він просить стягнути з відповідача 36607,6 грн. заборгованості й 60058,42 грн. штрафних санкцій.
Ухвалою суду від 10.11.2014 р. залучено до участі у справі на підставі ст. 27 ГПК України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.
Зустрічний позов відповідача про стягнення з позивача 150000 грн. ухвалою суду від 08.12.2014 р. повернуто без розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю. Представники відповідача проти позову заперечили, посилаючись на те, що жодної заборгованості за зазначеними позивачем у позовній заяві договорами у відповідача не виникло, роботи за договорами ним виконано, вони прийняті позивачем без зауважень та застережень щодо ціни та якості. Перерахування позивачу 150000 грн. пояснено помилкою.
Третя особа у справі надіслала суду клопотання про розгляд справи за відсутності її представника.
Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалі суду від 25.11.2014 р.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Згідно з ч.2 ст. 11 ЦК України договори є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків. Приписами ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Між сторонами у справі 12 жовтня 2010 р. укладено Договори на виконання проектно-вишукувальних робіт № 4813, № 4814, № 4815 з додатками та Додатковими угодами. Відповідно до підпунктів 1.1. цих договорів відповідач взяв на себе зобов'язання за плату та за завданням позивача виконати проектно-вишукувальні роботи з розробки проектно-кошторисної документації на капітальний ремонт вулиць Біломорської від вул. Червоноткацької до вул. Попудренка; вулиці Мурманської від вул. Червоноткацької до вул. Попудренка; вулиці Магнітогорської від вул. Червоноткацької до вул. Попудренка у Деснянському районі м. Києва. Вищезгадані Договори на виконання проектно-вишукувальних робіт за своєю правовою природою є договорами підряду.
Відповідно до ст.ст. 887, 889 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення ЦК України, якщо інше не встановлено законом. Замовник, зокрема зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її зазначення.
Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Судом встановлено, що відповідачем на підставі вищезгаданих Договорів підряду на виконання проектно-вишукувальних робіт виконано для відповідача робіт на суму 456335,2 грн. Вказані роботи прийняті відповідачем без жодних застережень щодо їхньої якості та вартості, що підтверджується наявними у матеріалах справи Актами здачі-приймання проектної продукції по договорах № 4813, № 4814, № 4815, належно завірені копії яких знаходяться у матеріалах справи. Вартість виконаних робіт не перевищила погоджену сторонами у договорах ціну цих робіт. Вказану суму (456335,2 грн.) позивачем сплачено на рахунок відповідача платіжними дорученнями № 781, № 782, № 783 від 28.12.2010 р. та № 102 від 16 серпня 2011 р. Відтак, жодної переплати та зайвої сплати за виконані по вищезгаданих Договорах проектно-вишукувальні роботи позивачем відповідачу відповідно до наявних у матеріалах справи Актів здачі-приймання проектної продукції не здійснено.
Посилання позивача на експертні звіти Державного підприємства «Спеціалізована Державна експертна організація Центральна служба Української державної будівельної експертизи ДП «Укрдержбудекспертиза» щодо розгляду кошторисної документації (позитивні) робочих проектів не є належними та допустимими доказами порушення відповідачем зобов'язань за договорами № 4813, № 4814, № 4815 і виникнення його заборгованості за ними. Зазначені у вищезгаданих звітах обставини не впливають на умови договорів, укладених між сторонами, та не можуть їх змінювати. Згідно з ч. 2 ст. 845 ЦК України якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи. Такий висновок суду відповідає висновкам Вищого господарського суду України, викладеним у його постановах від 09 липня 2014 р. у справі № 917/136/14, від 02 вересня 2014 р. у справі № 923/588/14, від 27 серпня 2014 р. у справі № 922/204/14.
Крім цього, відповідно до ст.ст. 629, 632 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. У матеріалах справи відсутні та позивачем суду не подані докази встановлення або регулювання цін (тарифів, ставок тощо) уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування на роботи, які виконувались відповідачем на підставі згаданих вище договорів. Пунктами 2.5. цих Договорів передбачена можливість зміни вартості робіт лише у випадках внесення змін до законодавства України в частині оподаткування робіт, що виконуються відповідно до умов Договорів, шляхом укладення Додаткових угод до Договору. У матеріалах справи відсутні та позивачем суду не подані Додаткові угоди до договорів в частині зменшення сторонами сумарної вартості виконаних за ними робіт на 186607,6 грн.
Враховуючи приписи зазначених вище статей, а також те, що сторонами належним чином виконані свої зобов'язання за договором і позивачем, як замовником робіт, були підписані Акти здачі-приймання без будь-яких зауважень і застережень щодо якості та вартості робіт, вартість виконаних проектно-вишукувальних робіт не перевищує ціни договорів, а також за відсутності інших належних та допустимих доказів протиправної поведінки відповідача та порушення ним взятих на себе за цими договорами зобов'язань, суд дійшов висновку про безпідставність посилань позивача на наявність заборгованості відповідача перед ним у сумі 36607,6 грн. та для її стягнення з відповідача на користь позивача, а відтак, й для стягнення на підставі ст. 625 ЦК України 60058,42 грн. трьох процентів річних та інфляційних, нарахованих за порушення відповідачем грошового зобов'язання зі сплати зазначеної суми за період з 01 серпня 2012 р. по 01 серпня 2014 р. Вирішуючи спір у справі в частині стягнення інфляційних та трьох процентів річних, суд також виходить з того, що 36607,6 грн. за своєю правовою природою не є заборгованістю, яка виникла на підставі договорів № 4813, № 4814, № 4815, а тому не є й грошовим зобов'язанням в розумінні п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 р.
На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 84, 85 ГПК України, господарський суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
3. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.
Повне рішення складено 11.12.2014 р.
Суддя Бортник О.Ю.