Святошинський районний суд міста Києва
пр. № 1-кп/759/881/14
ун. № 759/20178/14-к
11 грудня 2014 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12014100080009803 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, українця, громадянина України, який здобув середню освіту, не працює, розлучений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- 18.11.2003 Богунським районним судом м. Житомира за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільнений від відбування покарання, з випробуванням, іспитовим строком на 2 роки;
- 11.03.2005 Богунським районним судом м. Житомира за ч. 2 ст.186; ч 1 ст. 309, ст.ст. 70, 71, 75, 104 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, звільнений від відбування покарання, з випробуванням, іспитовим строком на 2 роки;
- 15.05.2006 Богунським районним судом м. Житомира за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
- 23.07.2010 Богунським районним судом м. Житомира за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці. На підставі ухвали Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12.09.2014 звільнений 20.09.2013 умовно-достроково від відбування покарання на строк 1 рік 8 місяців 14 днів,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, -
сторони кримінального провадження: прокурор - ОСОБА_4 , обвинувачений - ОСОБА_3 , захисник - ОСОБА_5 , -
До Святошинського районного суду м. Києва 28.11.2014 надійшов обвинувальний акт разом з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.11.2014 за № 12014100080009803, з додатками стосовно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про примирення, суд виходить з наступного.
Відповідно до правил ст.ст. 468, 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого, у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між ним та обвинуваченим ОСОБА_3 26.11.2014, зазначаючи, що при укладенні угоди дотримані вимоги передбачені ст. 472 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 , думку якого підтримала захисник ОСОБА_5 , наполягав на затвердженні угоди про визнання винуватості, вказуючи, що ініціатором укладення даної угоди був він, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, а також права, передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України, він цілком розуміє; фактичні обставини кримінального провадження він не оспорює. Разом з тим показав, що наркотичну речовину він придбав приблизно о 07 год. 00 хв. за 70-80 грн, та поклав її до кишені штанів. Після чого, приблизно з 08 год. 00 хв. до 08 год. 30 хв. він був затриманий працівниками міліції під час вчинення іншого кримінального правопорушення.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт, додані до нього додатки, перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України та закону, приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Згідно із положеннями ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються, зокрема, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення.
Однак, вказані вимоги при укладені угоди 26.11.2014 дотримані не були, а саме в угоді нечітко зазначено формулювання обвинувачення та істотні для відповідного кримінального провадження обставини; невірно узгоджено покарання.
Так, з угоди про визнання винуватості та обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він 24.10.2014 приблизно о 10 год. 05 хв., знаходячись біля буд. № 18/25 по вул. Яснополянській в м. Києві, повторно, незаконно зберігав при собі, без мети збуту, наркотичний засіб - опій ацетильований, масою в перерахунку на суху речовину у рідині рівною 11,57 г.
Далі у вказаних документах зазначено, що коли ОСОБА_3 24.10.2014 приблизно о 10 год. 05 хв. знаходився біля будинку № 18/25 по вул. Яснополянській в м. Києві, то він був затриманий працівниками міліції, які виявили та в подальшому вилучили у нього в ін'єкційному шприці одноразового використання місткістю 5 мл в якому містилась рідина коричневого кольору масою 1,477 г.
Згідно висновку хімічної експертизи № 2730х від 17.11.2014 надана на дослідження рідина коричневого кольору масою 1,477 г містить особливо-небезпечний наркотичний засіб-опій ацетильований, маса якого в перерахунку на суху речовину у рідині становить 0,094 г.
Також відповідно до угоди про визнання винуватості, обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, 24.10.2014, строни узгодили покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки 5 місяців.
При цьому, згідно із наданих прокурором матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 , останній був засуджений 23.07.2010 Богунським районним судом м. Житомира за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці та на підставі ухвали Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12.09.2014 був звільнений 20.09.2013 умовно-достроково від відбування покарання на строк 1 рік 8 місяців 14 днів.
Тобто ОСОБА_3 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
Таким чином, відповідно до загальних засад призначення покарання, покарання ОСОБА_3 необхідно призначати за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 КК України Кодексу.
За таких обставин є всі підстави для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості.
Разом з цим, суд також не має змоги продовжити судове провадження у загальному порядку, оскільки обвинувальний акт та додані до нього додати не відповідають положенням ст.ст. 109; 291 КПК України, якими встановлено вимоги до обвинувального акта.
Положеннями п. 1 ч. 4 ст. 291 КПК України передбачено, що до обвинувального акта додається реєстр матеріалів досудового розслідування, який є його невід'ємним додатком та відповідно до ч. 2 ст. 109 КПК України повинен містити: номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.
Натомість вказані вимоги дотримано не було.
Так, як зазначено вище відповідно до обвинувального акту ОСОБА_3 24.10.2014 приблизно о 10 год. 05 хв. був затриманий працівниками міліції біля будинку № 18/25 по вул. Яснополянській в м. Києві.
При цьому, згідно із реєстром матеріалів досудового розслідування (п. 1 розділу І) свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 допитувалися по даному кримінальному провадження 24.10.2014 в період часу з 09 год. 45 хв. до 10 год. 05 хв. та з 10 год. 05 хв. до 10 год. 20 хв.
Також відповідно до п. 3 розділу І реєстру огляд місця події, під час якого у ОСОБА_3 було вилучено наркотичний засіб, проводився 24.10.2014 з 09 год. 04 хв. до 10 год. 20 хв.
До того ж, у реєстрі не міститься інформації про такі процесуальні дії як вручення ОСОБА_3 пам'ятки про права та обов'язки підозрюваного, обвинуваченого, відкриття матеріалів обвинуваченому та його захиснику, ознайомлення обвинуваченого та захисника з матеріалами кримінального провадження.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що у відповідності до вимог п.п. 1 та 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у затвердженні угоди про визнання винуватості слід відмовити, а обвинувальний акт разом з додатками повернути прокурору для усунення виявлених недоліків, оскільки він не відповідає вимогам ст.ст. 109, 291 КПК України.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 109, 291, п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 314, ст.ст. 369-372, 472, 474 КПК України, суд, -
У затвердженні угоди про визнання винуватості від 26.11.2014 у кримінальному провадженні № 12014100080009803, укладеної між прокурором прокуратури Святошинського району м. Києва ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_3 , - відмовити.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014100080009803 з додатками стосовно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, повернути прокурору.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через Святошинський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1