головуючого
Коновалова В.М.
суддів
Скотаря А.М., Заголдного В.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 1 лютого 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постановлені щодо нього судові рішення.
Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 4 липня 2005 року кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
раніше не судимого, -
за ч. 1 ст. 125 КК України провадженням закрито на підставі ст. 1 п. “г», ст.ст. 6, 8 Закону України “Про амністію» від 31 травня 2005 року.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 22 серпня 2005 року постанову щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що в мотивувальній частині постанови про порушення кримінальної справи зазначено не його прізвище, вказує, що заперечував свою вину, а тому справу безпідставно закрито з нереабілітуючих підстав, просив про застосування щодо нього амністії, оскільки є юридично необізнаним. Просить постанову та ухвалу щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи, до початку судового слідства ОСОБА_1 у судовому засіданні заявив клопотання про застосування щодо нього Закону України “Про амністію» і закриття кримінальної справи, оскільки він є пенсіонером.
ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні умисного злочину, за який законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а його вік складає понад 55 років, тому суд обґрунтовано звільнив його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 1 п. “г», ст.ст. 6, 8 Закону України “Про амністію» від 31 травня 2005 року, закривши провадження у справі.
Згідно ст. 9 зазначеного Закону застосування амністії не допускається, якщо підсудний проти цього заперечує.
Не є перешкодою для застосування закону про амністію те, що особа, даючи згоду на закриття кримінальної справи за цією нереабілітуючою підставою, водночас не визнає себе винною в інкримінованому їй злочині.
Що стосується посилань у скарзі ОСОБА_1 що в мотивувальній частині постанови про порушення кримінальної справи зазначено не його прізвище, то наявна у справі постанова такої помилки не містить та відповідає вимогам закону (а.с. 9-а).
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону не виявлено.
На підставі наведеного та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів
У задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити.
Коновалов В.М. Скотарь А.М. Заголдний В.В.