Рішення від 25.12.2006 по справі 22-Ц-5601/2006р

Справа № 22-ц - 5601/2006 р. Головуючий 1 інст.: Золотарьова Л.І.. Доповідач: Шаповал Н.М. Категорія: відшкодування шкоди

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2006 р. судова колегія судової палати по цивільним справам апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого - Шаповал Н.М..

Суддів - Хребтова В.П., Маміної О.В.,

за участю секретаря - Дмитренко A.M.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за апе­ляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного су­ду м. Харкова від 07 серпня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завда­ної ДТП, -

ВСТАНОВИЛА:

22 січня 2004 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Посилався на те, що 11 листопада 2003 року о 10:30 год. по вул. Шевченко зі сторони вул. Матюшенко у напрямку вул. Героїв Праці їхав автомобіль «Тойота Камрі» державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1. У напрямку руху, біля будинку НОМЕР_2, відповідач неправильно вибрав швидкість руху і допустив наїзд на задню частину автомобіля, «Форд Мондео», державний номерний знак НОМЕР_3, у центрі проїз­ної частини, де водій ОСОБА_2 виконував маневр для заїзду на територію СТО.

Посилаючись на те, що відповідач порушив Правила дорожнього руху, а саме п.п. 1.5. 12.1, 12.3., внаслідок чого, його автомобілю спричинені технічні пошкодження, просив в уточнюючих позовних вимогах стягнути з відповідача майнову шкоду у розмірі 2676, 41 грн., за проведення експертизи - 215 грн., сплачене держмито у сумі 51 грн., за надання юридичної допомоги - 100 грн.

Окрім того, йому були спричинені моральні страждання, у зв'язку з чим, він просив стягнути 1875 грн.

Відповідач, ОСОБА_1, позов не визнав та разом із ОСОБА_3 звернувся з зустрічним позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Посилався на те, що ДТП сталася з вини водія ОСОБА_2, який без подачі сигналу світловим покажчиком, зробив розворот ліворуч із крайнього правого положення. Також вказує на те, що автомобіль під керуванням ОСОБА_2 рухався, а не стояв, як на це вка­зує сам ОСОБА_2.

Просив стягнути матеріальну шкоду у розмірі 6666, 81 грн., витрати за проведення експертизи у розмірі 177, 96 грн. та 889, 39 грн., за надання юридичної допомоги - 2000 грн., судові витрати у розмірі 137 грн., а також за відшкодування моральної шкоди - 4000 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2006 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. На його користь з ОСОБА_1 стягнуто 2676, 41 коп. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 51 грн. - за сплачене державне мито, 215 грн. - за проведення експертизи, а також 1000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено.

У зустрічному позові ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про зміну рішення суду та за­доволення його позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на не­відповідність висновків суду дійсним обставинам по справі.

Так, на його думку, винним на 70 % у скоєнні ДТП є ОСОБА_2, який порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого, автомобілю, яким він керував, спричинені меха­нічні пошкодження. Зазначене підтверджується висновками судово-технічної експертизи, якій суд не дав оцінки. Суд безпідставно не врахував, що ОСОБА_2 створив на проїз­ній частині аварійну ситуацію.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення за таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд виходив із того, що винним у ско­єнні ДТП є ОСОБА_1, а тому стягнув з нього вартість ремонту автомобіля, моральну шкоду та судові витрати.

Судова колегія вважає, що приймаючи таке рішення, суд допустив помилку в застосу­ванні норм матеріального права, яка відповідно до ч.1 п.п. 1, 4 ст. 309 ЦПК України є під­ставою для скасування рішення суду у цій частині і ухвалення нового рішення за таких під­став.

За змістом ст. 440 ЦК України в редакції 1963 року (яка діяла на час виникнення спір­них правовідносин) та роз'яснень, які містяться у п. З постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна одному з володільців з вини іншо­го, - відшкодовується винним. У разі зіткнення джерел підвищеної небезпеки питання про відповідальність кожного з їх володільців за шкоду, заподіяну цим джерелам, перед іншим вирішується за правилами ст. 440 ЦК України. При цьому за наявності вини обох володіль­ців розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного з них.

Судом встановлено, що 11 листопада 2003 року о 10 год. 30 хвилин по вул. Шевченко зі сторони вул. Матюшенко у напрямку вул. Героїв Праці зі швидкістю більше ніж 60 км/ год. рухався автомобіль «Тойота - Камрі» під керуванням водія ОСОБА_1.

У напрямку руху, у районі розташування будинку НОМЕР_2, водій ОСОБА_1 неправи­льно вибрав швидкість руху транспортного засобу, яким він керував, та допустив зіткнення з автомобілем «Форд - Мондео" НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2, пошкодивши його задню частину.

При цьому, ОСОБА_2 до виникнення транспортної пригоди знаходився напроти СТО. Починаючи рухатися, виїхав на середину проїзної частини дороги і пригальмовуючи рух для проїзду зустрічного транспорту, відчув удар у задню частину автомобіля.

Як вбачається з матеріалів справи, для встановлення причин автоаварії було проведе­но авто-технічну та транспортно-трасологічну експертизу, згідно з висновками якої, авто-аварія сталася з вини водіїв обох автомашин. Вина водія ОСОБА_1 в тому, що він, ру­хаючись зі швидкістю більше 60 км/год. у населеному пункті, не вжив заходів для змен­шення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для учасників руху об'їзду перешкоди, чим порушив п.п 12.3, 12.4 ПДР. Зазначене підтверджується довжиною гальмового шляху у районі міста транспортної пригоди.

ОСОБА_2 винний у тому, що приступив до виконання маневру не переконавшись у тому, що це буде небезпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого, водію попутного автомобіля «Тойота", ОСОБА_1, була завдана не­безпека його руху. ОСОБА_2 порушив п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху.

Судова колегія встановлює ступінь вини учасників аварії у процентному відношенні і вважає, що вина ОСОБА_2 становить 30 %, а вина ОСОБА_1 становить 70 %, ви­ходячи з того, що характер дій ОСОБА_1 у більшій мірі сприяв скоєнню дорожньо -транспортної пригоди.

Водій ОСОБА_1 об'єктивно був спроможній виявити виникнення небезпеки для руху, оскільки рухався позаду, але не вжив заходи для зменшення швидкості транспортного засобу аж до його зупинки, та передньою частиною автомобіля «Тойота» зіткнувся з лівою боковою поверхнею автомобіля «Форд Мондео». Максимальна довжина гальмового шляху машини «Тойота» склала 25,6 м. ( а.с. 74 - 75 )

Внаслідок таких дій сталася дорожньо - транспортна пригода.

Ці обставини підтверджуються поясненнями сторін, схемою дорожньо - транспортної пригоди, яку підписали сторони, авто-технічною експертизою.

Посилання ОСОБА_1 на порушення ОСОБА_2 п.п. а, б, п. 9.2, 9.4 ПДР, оскільки останній не подавав сигнали світловим покажчиком повороту відповідного напря­мку перед початком руху та перестроюванням, безпідставне, оскільки не підтверджується ніякими доказами. Сам ОСОБА_2 проти цього заперечує.

Також, суд критично ставиться до пояснень ОСОБА_2, що його машина не руха­лась, оскільки вони є неможливими з технічної точки зору. ( а.с. 78).

За висновком авто-товарознавчої експертизи, розмір матеріальних збитків від меха­нічних пошкоджень автомобіля «Форд Мондео» складає 2676, 41 коп., із врахуванням 30 % ступеня вини - 1873 грн. 50 коп. ( а.с. 5 - 9 ), розмір юридичної допомоги - 70 грн., за спла­ту держмита - 35, 70 грн., разом - 2681 грн. 10 коп. В рахунок відшкодування моральної шкоди судова колегія визначає суму - 700 грн.

Разом, сума за відшкодування моральної та матеріальної шкоди становить 2679, 20 коп.

Вартість авто-товарознавчої та авто-технічної експертизи, а також вартість механіч­них пошкоджень автомобіля «Тойота - Камри» становить відповідно 1067, 35 грн. (889 грн., 39 грн. + 177, 96 грн. = 1067,35 грн.) та 6666, 81 грн. З урахуванням 70 % ступеня вини, ця вартість становить 320, 20 грн. та 2000,04 грн., витрати за юридичну допомогу складають 600 грн. ( 2000 х 30% : 100 - 600 ), за сплату держмита 15, 30 грн. ( 51 грн. х 30% : 100 = 15,30 грн. ), 9 грн. - витрати на інформаційно - технічне забезпечення( 30 грн. х 30 % : 100 = 9 грн.). А разом, розмір відшкодування матеріальної шкоди становить 2944, 54 коп.

Судова колегія також вважає, що ОСОБА_1 діями позивача спричинена моральна шкода у розмірі 300 грн.

Разом, сума відшкодування матеріальної та моральної шкоди становить 3244, 54 грн.

Таким чином, на користь ОСОБА_2 із ОСОБА_1 слід стягнути 2679, 20 грн., а на користь ОСОБА_1 із ОСОБА_2 - 3244, 54 грн.

За принципом взаємо зарахування, остаточно, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 565 грн. 34 коп.

Визначаючи розмір моральної шкоди, судова колегія виходила із роз'яснень, які міс­тяться у п.п. З, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди» з наступ­ними змінами та доповненнями, а також фактичних обставин по справі.

При цьому враховувався характер та обсяг заподіяних сторонам моральних страж­дань, з урахуванням ступеня вини водіїв обох автомашин. Також встановлено, що внаслідок ушкодження автомобілів було обмежено інтереси та порушені права сторін, які були позба­влені можливості користуватись автомобілями, змушені поновлювати порушені права. Та­ким чином, судова колегія визначила розмір заподіяної ОСОБА_2 моральної шкоди у сумі 700 грн., а ОСОБА_1 - 300 грн.

Судова колегія, розглядаючи справу за правилами ст. 303 ЦПК України, у межах до­водів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, погоджується з висно­вками районного суду щодо відмови ОСОБА_3 у задоволенні зустрічного позову про відшкодування моральної шкоди. При цьому, позивачка за зустрічним позовом не оскаржи­ла рішення суду та не послалась у позові, в чому полягала моральна шкода, спричинена їй з боку ОСОБА_2.

У цій частині рішення суду залишається без зміни.

Керуючись ст.ст. 303, 304, ч.1 п. 1, 4 ст. 307, 314, 317, 319 ЦПК УКРАЇНИ, ст. 440 ЦК України ( в редакції 1963 p.), судова колегія , -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2006 року змінити. Час­тково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 1873 грн. 50 коп., 70 грн. за юридичну допомогу, за спла­ту держмита - 35, 70 грн. а разом - 1979, 20 коп.

За моральну шкоду 700 грн. Разом за матеріальну та моральну шкоду - 2679, 20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду - 2320, 24 грн., витрати за юридичну допомогу у сумі 600 грн., за сплату держмита - 15, 30 грн., 9 грн. за витрати на інформаційно - технічне забезпечення. А разом - 2944, 54 коп.

За моральну шкоду 300 грн.

Разом за матеріальну та моральну шкоду - 3244, 54 грн.

За принципом взаємозарахування, остаточно, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 565 грн. 34 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення судової колегії набуває чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий - /підпис/ Судді: - /підписи/

З оригіналом згідно:

Суддя -