Копія:
Справа № 133/2152/14-ц Провадження № 22-ц/772/3345/2014Головуючий в суді першої інстанції Сєчко В. Л.
Категорія 50 Доповідач Стадник І. М.
Іменем України
09 грудня 2014 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого, судді Стадника І.М.,
Суддів: Войтка Ю.Б., Голоти Л.О.,
при секретарі Куленко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 15 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -
встановила:
В липні 2014 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина. В обґрунтування позову посилалась на те, що відповідач є батьком їх спільного сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебуває на її утриманні. Відповідач проживає окремо, оскільки шлюб між ними розірвано. Добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, а тому вона просила ухвалити рішення, яким стягувати із відповідача аліменти на своє утримання у розмірі 1000 грн. щомісячно до досягнення сином повноліття.
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 15 жовтня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 850 грн., які підлягають індексації відповідно до закону, щомісячно, починаючи з 19.06.2014 року і до повноліття дитини.
Вирішено питання про стягнення судових витрат.
Не погодившись із рішенням, відповідач ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення змінити в частині розміру стягнених аліментів, стягнувши з нього на користь позивача аліменти на утримання сина в розмірі 500 грн.
Сторони, повідомлені про дату час і місце судового засідання, до суду не з'явилися, що відповідно до ст. 305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляції та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Згідно з статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити і як розподілити між сторонами судові витрати.
Статтею 212 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає вказаним вимогам.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Дитина проживає із матір'ю та перебуває на її утриманні, а батько в добровільному порядку відмовляється надавати матеріальну допомогу на утримання сина.
Відповідно до статей 180, 181 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно зі статтею 184 СК України та роз'яснень викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», якщо платних аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до вимог статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Задовольняючи позов частково та стягуючи з відповідача аліменти на утримання сина, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач фізично здоровий, працездатний, інших утриманців не має.
Разом з тим, висновок суду першої інстанції про спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 850 грн. на місяць є поспішним та необґрунтованим.
Судом не прийнято до уваги те, що відповідач згоден сплачувати аліменти на утримання сина, однак в меншому, ніж заявлений позивачкою, розмірі, оскільки він ніде не працює і на обліку в центрі зайнятості не перебуває, має нерегулярний дохід.
Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Натомість позивач не надала суду належних доказів, які б свідчили про спроможність відповідача сплачувати аліменти у заявленому нею розмірі.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач є особою молодого віку, працездатним, колегія суддів приходить до висновку, про те, що розумним і справедливим розміром стягуваних з нього аліментів на неповнолітнього сина буде 500 грн. на місяць, що відповідає інтересам дитини.
Недоведеність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи і порушення норм матеріального права відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставами для зміни рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги і зміну рішення суду першої інстанції в частині розміру стягуваних аліментів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 304, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 15 жовтня 2014 року змінити зменшивши розмір стягуваних з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 до 500 (п'ятсот) гривень щомісячно, починаючи з 01 липня 2014 року і до досягнення ним повноліття та з індексацією цієї суми відповідно до закону.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ.
Головуючий: /підпис/ Стадник І.М.
Судді: З оригіналом вірно: Суддя апеляційного суду /підпис/ Войтко Ю.Б. /підпис/ Голота Л.О. Стадник І.М.