08 жовтня 2014 рокусправа № 180/1282/14-а (2а/180/96/14)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.
суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.
за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу міського голови м. Марганець Бідняка Олега Григоровича на постанову Марганецького районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до міського голови м. Марганець Бідняка Олега Григоровича, управління освіти виконавчого комітету Марганецької міької ради про визнання розпорядження та наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,-
ОСОБА_2 звернулась з адміністративним позовом до міського голови м. Марганець Бідняка Олега Григоровича, управління освіти виконавчого комітету Марганецької міької ради в якому просила визнати незаконним та скасувати розпорядження міського голови № 109-р від 07.04.2014 року про звільнення; визнати незаконним та скасувати наказ управління освіти, поновити останню на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та стягнути моральну шкоду.
Постановою Марганецького районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2014 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано розпорядження міського голови м. Марганець № 109-р від 07.04.2014 року про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника управління освіти виконавчого комітету Марганецької міької ради.
Визнано незаконним та скасовано наказ управління освіти виконавчого комітету Марганецької міської раи № 37 від 08.04.2014 року про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника управління освіти виконавчого комітету Марганецької міської ради.
Поновлено ОСОБА_2 на роботі - на посаді начальника управління освіти виконавчого комітету Марганецької міської ради з 08.04.2014 року.
Стягнуто з управління освіти виконавчого комітету Марганецької міької ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі - 5 467 грн. 33 коп.
Стягнуто з міського голови м. Марганець Бідняка Олега Григоровича на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 500 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати по справі.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Позивач в судовому засіданні вважав, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.
Відповідач та його представник в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі, просили останню задовольнити на підставах, що в ній зазначені та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.
Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи за відсутністю останніх.
Заслухавши сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, що відповідно до розпорядження міського голови м. Марганець № 23-р від 26 січня 2011 року позивач була призначена на посаду начальника управління освіти виконавчого комітету Марганецької міської ради, що підтверджується копією відповідного наказу (а.с. 5).
Розпорядженням міського голови м. Марганець № 109-р від 07 квітня 2014 року позивач була звільнена з займаної посади за несумлінне виконання посадових обов'язків згідно ч. 1 ст. 41 КЗпП України, що підтверджується копією відповідного наказу (а.с. 6).
Наказом управління освіти виконавчого комітету Марганецької міської ради від 08 квітня 2014 року було видано наказ № 37 «Про звільнення з посади ОСОБА_2.», що підтверджується копією відповідного наказу (а.с. 7).
З 07 квітня 2014 року по 30 квітня 2014 року позивач знаходилася на лікарняному, що підтверджується копією листка непрацездатності Серія АГН № 656732 від 30 квітня 2014 року (а.с.22).
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці.
Відповідно до абзацу другого п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.
Оскільки в порушення ч. 3 ст. 40 КЗпП України розпорядження міського голови м. Марганець № 109-р від 07 квітня 2014 року яким позивачка була звільнена з займаної посади за несумлінне виконання посадових обов'язків згідно ч.1 ст.41 КЗпП України в день коли останній видано лікарняний листок, наказ управління освіти виконавчого комітету Марганецької міської ради № 37 від 08 квітня 2014 року «Про звільнення з посади ОСОБА_2.», винесено в період непрацездатності ОСОБА_2, суд першої інстанції вірно вважав за необхідне позовні вимоги в частині визнання незаконними та скасування розпорядження міського голови м. Марганець № 109-р від 07 квітня 2014 року про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника управління освіти виконавчого комітету Марганецької міської ради та наказу управління освіти виконавчого комітету Марганецької міської ради № 37 від 08 квітня 2014 року про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника управління освіти виконавчого комітету Марганецької міської ради - задовольнити та поновити позивача на роботі.
Крім того, зміст винесеного розпорядження не містить обґрунтувань та доказів того, у чому полягає несумлінне виконання своїх обов'язків ОСОБА_2
Щорічною оцінкою виконання посадовими особами виконавчих органів Марганецької міської ради посадових обов'язків і завдань підтверджується, що позивач вміє організовувати та планувати свою роботу, встановлює пріоритети, ставить ціль та забезпечує її досягнення, системно аналізує інформацію та здійснює стратегічне планування, розробляє комплексні програми розвитку, аналізує та оцінює ефективність виконання заходів, проводить заходи комунікативного характеру - оцінка безпосереднього керівника - добре.
Відповідачем не надано жодного доказу які б спростували щорічну оцінку та підтвердили обґрунтованість та законність винесеного розпорядження.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 зі змінами та доповненнями при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.
Таким чином, суд першої інстанції вірно задовольнив вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При цьому, колегія суддів зазначає, що його розмір відповідачем не оскаржується.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_2, про зобов'язання міського голови м. Марганець Бідняка О.Г. відшкодувати моральну шкоду, колегія суддів вважає, що задовольнивши останні, суд першої інстанції не врахував наступне.
У відповідності до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, немайнових витрат, які зазнав позивач.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".
Разом з тим, висновки суду першої інстанції про відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі 500 грн. є необґрунтованими, оскільки останньою в порушення вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не доведено передбачених ст.ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди, зокрема матеріали справи не містять жодних свідчень та відповідних доказів про ступінь її моральних чи фізичних страждань або шкоди завданої її здоров'ю.
Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу міського голови м. Марганець Бідняка Олега Григоровича - задовольнити частково.
Постанову Марганецького районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до міського голови м. Марганець Бідняка Олега Григоровича про визнання розпорядження та наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - скасувати в частині стягнення з міського голови м. Марганець Бідняка Олега Григоровича моральної шкоди в розмірі 500 грн. - відмовивши в задоволенні цієї вимоги.
В іншій частині постанову Марганецького районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2014 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: С.М. Іванов
Суддя: С.В. Чабаненко
Суддя: А.В. Шлай