22 жовтня 2014 рокусправа № 808/8275/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іванова С.М.
суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.
за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Агрофірма Григорівська» до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень - рішень,-
Приватне підприємство «Агрофірма Григорівська» (далі - позивач або ПП «Агрофірма Григорівська») звернулося з адміністративним позовом до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач або Пологівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області) в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення від 27.05.2013 року форми «Р» № 00004615021 та форми «Р» № 0000461503.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення форми "Р" від 27.03.2013 року № 0000461502 та від 27.05.2013 року № 0000461503 Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.
Вирішено питання про судові витрати по справі.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, в період часу з 28.02.2013 року по 06.03.2013 року фахівцями Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (правонаступник - відповідач) проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства "Агрофірма
"Григорівська" (код ЄДРПОУ 03750836) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Донтрансторг" (код ЄДРПОУ 36061529) їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт № 145/2201/03750836 від 13.03.2013 року.
Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення:
1.Відсутність поставок товарів та укладання угод без мети настання реальних наслідків.
Господарські операції ПП "АФ Григорівська" за період з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року щодо придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів - постачальників та продажу товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети та необхідним обсягом цивільної дієздатності.
2.В порушення вимог пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7, та ст.81 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", в результаті чого підприємством ПП "АФ Григорівська" за період з 01.03.2010 по 31.03.2010 занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 60 000 грн. у тому числі за періодами: березень 2010 року на суму 60 000 грн.
На підставі матеріалів перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення форми "Р":
- № 0000461502 від 27.03.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 75 000 грн., у тому числі: 60 000 грн. за основним платежем та 15 000 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 0000461503 від 27.05.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 60 000 грн., у тому числі: 0 грн. за основним платежем та 60 000 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема "господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Отже, господарська діяльність - це передусім діяльність, направлена на отримання доходу.
Згідно п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовуються грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первині документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні": господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР вважається дата здійснення першої з подій:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.
Позивач у позові та додаткових поясненнях зазначає, що до перевірки були надані наступні документи: видаткова накладна (далі - ВН) №250341 від 25.03.2010 на придбання добрива селітри аміачної у кількості 125 тонн загальною вартістю 300 000 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 50 000 грн.; ВН №250342 від 25.03.2010 на придбання добрива селітри аміачної у кількості 25 тонн загальною вартістю 60 000 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 10 000 грн.; податкова накладна (далі - ПН) №250341 від 25.03.2010 на придбання добрива селітри аміачної у кількості 125 тонн загальною вартістю 300 000 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 50 000 грн.; ПН №250342 від 25.03.2010 на придбання добрива селітри аміачної у кількості 25 тонн загальною вартістю 60 000 грн., утому числі ПДВ у розмірі 10 000 грн.; платіжне доручення (далі - ПД) №67 від 30.03.2010 на суму 300 000 грн., у т.ч. ПДВ 50 000 грн.; ПД №68 від 31.03.2010 на суму 60 000 грн., у т.ч. ПДВ 10 000 грн. Зазначені документи надані також до матеріалів справи.
Проте відповідач не відобразив вказаних первинних документів у акті перевірки.
Жодних доказів того, що позивачем придбані товари не були використанні у господарській діяльності відповідачем у акті перевірки також не зазначено.
Крім того, на підтвердження використання придбаного товару за наведеними первинними документами у власній господарській діяльності позивач надав суду наступні документи: акти внесення добрив; облікові листи тракториста-машиніста; подорожні листи трактора; подорожні листи вантажного автомобіля.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, якими фіксують факт їх здійснення.
За ч. 2 ст. 3 цього Закону фінансова, податкова, статистична звітність, які використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Отже, валові витрати підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку. Відповідно до ст. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію і підтверджує її здійснення, назву, дату і місце складання документа, назву підприємства, зміст та обсяг операції, посади та підписи осіб.
Зазначені документи підтверджують рух придбаного товару з підприємства на поле вантажним автомобілем, внесенням на поля згідно подорожніх листів трактора та актів внесення добрив, які також підсумково при нарахуванні заробітної плати знаходять своє відображення у облікових листах тракториста-машиніста.
Щодо наявності/відсутності товарно-транспортних накладних у випадках доставки постачальником своїм транспортом товару покупцю, що здійснюється постачальником в рамках договору поставки (купівлі - продажу) товару слід зазначити наступне.
Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У даному випадку підприємство позивача здійснювало операції з придбання продукції та не виступало в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим неналежне оформлення зазначених документів не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірної операції.
Враховуючи вказане, суд першої інстанції вірно вважав, що в матеріалах справи наявні докази того, що операції по придбанню товарів у контрагента позивача є реальними, фактично відбулися, придбані товари та послуги використані позивачем в його господарської діяльності.
Також суд першої інстанції вірно вважав помилковим і необґрунтованим посилання відповідача і на акт перевірки ДПІ у Київському районі м. Донецька від 27.08.2012 №1811/15-4/36061529, відповідно до висновків якого всі господарські операції ТОВ "Донтрансторг" за період з 01.07.2009 по 31.07.2012 щодо придбання та продажу товарів (робіт, послуг) не мали реального характеру, як на підставу для зменшення позивачу валових витрат та податкового кредиту.
Так, необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного здійснення господарських операцій (їх реальності), здійсненням операції без ділової мети, обліком операцій безвідносно до їх дійсного економічного змісту, необережністю та необачливістю при вчиненні правочинів з контрагентами, що не виконують своїх податкових зобов'язань, укладенням нетипових та разових угод, використанням нетрадиційних форм розрахунків.
Встановлено, що факт виконання спірних операцій з поставки ТОВ "Донтрансторг" товарів та послуг позивачеві підтверджується наявними первинними документами, які містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст та обсяг операцій.
Податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (послуг) постачальником.
Також, чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на позивача не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції (ТОВ "Донтрансторг").
Таким чином, відсутність ТОВ "Донтрансторг" за юридичною адресою, не відображення ними сум податкових зобов'язань та несплата їх до бюджету не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого податкового зобов'язання ТОВ "Донтрансторг" не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди позивачем.
Також встановлено, що акт перевірки не містить інформації про дослідження податковим органом руху придбаного позивачем товару, його оприбуткування, використання та реалізацію.
Крім того, відповідачем не було надано будь-яких матеріалів щодо порушення кримінальної справи за фактом створення (придбання) невстановленими особами зокрема - фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ "Донтрансторг".
Щодо податкового повідомлення - рішення № 0000461503 від 27.05.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 60 000 грн., у тому числі: 0 грн. за основним платежем та 60 000 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Крім вищезазначених підстав для скасування, податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000461503 від 27.05.2013 було винесено з порушенням ст. ст. 114, 102 Податкового кодексу України, за якими контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань врахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Окрім цього, спірним податковим повідомленням-рішенням форми "Р" № 0000461503 від 27.05.2003 застосовані штрафні санкції за одне і те ж саме порушення, що з урахуванням перебування позивача на час проведення спірної операції на спеціальному режимі оподаткування по податку на додану вартість є взаємовиключними видами відповідальності.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи зазначене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність податкового правопорушення з боку позивача, у зв'язку з чим спірні рішення є необґрунтованими та підлягають скасуванню.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Агрофірма Григорівська» до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: С.М. Іванов
Суддя: С.В. Чабаненко
Суддя: А.В. Шлай