29 жовтня 2014 рокусправа № 808/8839/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.
суддів: Чабаненко С.В., Шлай А.В.,
за участю секретаря судового засідання:Кязимової Д. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Біолайн" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біолайн" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 06.11.2013 № 0001412201, № 0001422201, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Біолайн" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 06.11.2013 № 0001412201, № 0001422201.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Біолайн" задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 06.11.2013 № 0001412201.
Вирішено питання про судові витрати по справі.
В іншій частині позовних вимог позивачу - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач правомірно та належним чином відніс до складу валових витрат, витрати з придбання товарів та отриманих послуг по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами, а тому висновки податкового органу про заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 620 734,00 грн. є необґрунтованими а податкове повідомлення - рішення від 06.11.2013 № 0001412201 протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Однак, суд першої інстанції погодився з твердженням відповідача, що встановлена різниця між сумами службової видачі та сумами, які оприбутковані у касовій книзі підприємства, є несвоєчасним оприбуткуванням готівкових коштів, а тому доводи позивача в цій частині позову не прийняті судом, а позовні вимоги в частині, а саме про скасування податкового повідомлення - рішення від 06.11.2013 № 0001422201 залишені без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданих апеляційних скаргах представники сторін, вказують на невідповідність висновків суду обставинам
справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на необґрунтованість висновків податкової про несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у сумі 8 022 грн. А тому спірне податкове повідомлення - рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник відповідача посилається на те, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами, по яким встановлено нереальність господарських операцій та відсутність поставок товарно - матеріальних цінностей. Зазначене призвело до порушення позивачем п. 3.1. ст. 3, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст.5, з врахуванням вимог п. 1.32, ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" від 28.12.1994 № 334/94-ВР, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 138.8.1 п. 138.8, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п. 144.1 ст. 144, пп. 145.1.5, пп. 145.1.9 п. 145.1 ст. 145, п. 146.2, п. 146.3, п. 146.13 ст. 146 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Біолайн" занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 620 734 грн.
Вважав висновки податкової такими, що ґрунтуються на законодавстві, а спірне податкове повідомлення - рішення є законним та обґрунтованим.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи за відсутністю останнього.
Представник відповідача зазначив, що постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог в частині задоволених позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційних скарг та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останніх, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, в період часу з 01.10.2013 по 14.10.2013 фахівцями Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Біолайн" (код ЄДРПОУ 32474657) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, 2013, за результатами якої складено акт № 105/08-29-22-0109/32474657 від 21.10.2013 (далі - акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення:
- п. 3.1. ст. 3, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5, з врахуванням вимог п. 1.32, ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон України від 28.12.1994 № 334/94-ВР), пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 138.8.1 п. 138.8, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п. 144.1 ст. 144, пп. 145.1.5, пп. 145.1.9 п. 145.1 ст. 145, п. 146.2, п. 146.3, п. 146.13 ст. 146 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Біолайн" занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 620 734,00 грн., у тому числі по періодах:
за 3-4 квартал 2010 року на суму 26 544 грн.;
за 1 квартал 2011 року на суму 28 034 грн.;
за 2-4 квартал 2011 року на суму 207 187 грн.;
за 2012 рік на суму 358 969 грн.
- п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 (із змінами та доповненнями) (далі - Положення № 637) щодо своєчасного оприбуткування готівкових коштів у сумі 8 022 грн.
На підставі встановлених порушень винесені податкові повідомлення - рішення:
- № 0001412201 від 06.11.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток 11021000" у розмірі 717 113 грн. 25 коп., у тому числі - 620 734 грн. - за основним платежем, 96 379 грн. 25 коп. - штрафні (фінансові) санкції;
- № 0001422201 від 06.11.2013, яким на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та згідно абз. 3 ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки" № 436/95 від 12.06.1995 (із змінами та доповненнями), до ТОВ "Біолайн" застосовано суму штрафних санкції в розмірі 40 110 грн.
Не погодившись з винесеними спірними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.
Щодо встановлених перевіркою порушень п. 3.1. ст. 3, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5, з врахуванням вимог п. 1.32, ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон України від 28.12.1994 № 334/94-ВР), пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 138.8.1 п. 138.8, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п. 144.1 ст. 144, пп. 145.1.5, пп. 145.1.9 п. 145.1 ст. 145, п. 146.2, п. 146.3, п. 146.13 ст. 146 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Біолайн" занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 620 734 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Як зазначено в акті перевірки та встановлено матеріалами справи, згідно наданих для перевірки документів встановлено:
1. Між ТОВ "Біолайн" (Покупець) та ПП "Торговий дім Алькор" (Продавець) укладено договір постачання № 31 від 24.03.2011, відповідно до умов якого Продавець зобов'язаний передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити певний Товар, асортимент, кількість та ціна якого зазначені в видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною. Предметом постачання є: вироби медичного призначення. На виконання умов договору в 2011-2012 роках Продавець поставив Покупцю Товар (тест-системи для проведення лабораторних досліджень), загальна вартість постачання якого склала 927 517 грн. (у т.ч. ПДВ 154 586,16 грн.).
2. 28.03.2012 між ТОВ "Біолайн" (Покупець) та ТОВ "Хорст Імпорт" (20.03.2013 змінено назву на ТОВ "НьюБеланс") (Продавець) укладено договір постачання № 52. Відповідно до умов договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити певний Товар, асортимент, кількість та ціна якого, зазначені в видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною. Предметом постачання є наступний товар: вироби медичного призначення. На виконання умов договору Продавець поставив Покупцю Товар (тест-системи для проведення лабораторних досліджень), загальна вартість якого склала 575 323 грн. (у т.ч. ПДВ 95 887,17 грн.).
В акті перевірки зазначено, що по зазначеним господарським операціям первинних документів, що свідчать про транспортування виробів медичного призначення (подорожні листи, товарно-транспортні накладні, тощо), а також довіреності на отримання товару та відповідні заявки до перевірки не надано. Сертифікати якості виробника та копії сертифікатів якості, що засвідчені власною печаткою постачальника на вироби медичного призначення (тест-системи для проведення лабораторних досліджень), які надійшли від ПП "Торговий дім Алькор", або інші документи, що свідчать про якість та походження отриманої продукції - відсутні. Зазначене свідчить про відсутність факту здійснення господарської операції.
3. 04.01.2011 між ТОВ "Біолайн" (Замовник) та ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) укладено договір про падання інформаційних та консультаційних послуг № 04/01.11. Відповідно до умов договору Виконавець зобов'язується надати Замовнику інформаційні та консультаційні послуги з питань поліпшення, оптимізації та пошукового просування веб-сайту Замовника. В рамках вищенаведеного договору Виконавцем були надані Замовнику послуги, загальна вартість яких склала 18 000 грн.
Крім того, між ТОВ "Біолайн" (Замовник) та ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) були позадоговірні зобов'язання щодо надання посередницьких та диспетчерських послуг з організації транспортних перевезень. Загальний обсяг відносин між Сторонами з надання послуг за період з 01.07.2010 по 31.03.2011 складає 95 940 грн.
В акті перевірки зазначено, що документів, що свідчать про обсяг та зміст наданих інформаційно-аналітичних послуг, до перевірки не надано. ТОВ "Біолайн" до складу валових витрат віднесено вартість посередницьких та диспетчерських послуг з організації транспортних перевезень, по яких не доведено зв'язок з господарською діяльністю підприємства. До перевірки надано акти виконаних робіт, по відносинах з ФОП ОСОБА_2 з надання посередницьких та диспетчерських послуг з організації транспортних перевезень. Документів, що свідчать про обсяг та зміст посередницьких та диспетчерських послуг з організації транспортних перевезень до перевірки не надано. Враховуючі відсутність у актах про надання інформаційно-аналітичних послуг інформації про обсяг та зміст наданих послуг неможливо підтвердити зв'язок наданих послуг із господарською діяльністю ТОВ "Біолайн". Внаслідок не доведення доцільності та економічної обґрунтованості використання послуг від нижчезазначених виконавців у власній господарській діяльності ТОВ "Біолайн" та декларування в податковій звітності, не має можливості підтвердити зв'язок даних витрат з господарською діяльністю.
4. 03.01.2010 між ТОВ "Біолайн" (Замовник) та ТОВ "Брайт и К" (Виконавець) укладено договір про надання медичних послуг (лабораторних досліджень) № 1. Відповідно до умов договору Виконавець надає Замовнику послуги з проведення лабораторних досліджень. Так, на підставі договору Виконавцем були надані Замовнику послуги на загальну суму 230 379 грн.
5. 01.02.2011 між ТОВ "Біолайн" (Замовник) та ТОВ "ДНК-Лабораторія" (Виконавець) укладено договір про надання послуг з проведення медичних діагностичних лабораторних досліджень № 14/02, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язаний за завданням Замовника протягом визначеного в договорі строку виконувати медичні діагностичні лабораторні дослідження, а Замовник зобов'язаний прийняти та оплатити надані послуги. Виконавцем були надані Замовнику послуги на загальну суму 578 072,00 грн.
6. 01.08.2011 між ТОВ "Біолайн" (Замовник) та ТОВ "Сінево-Схід" (Виконавець) укладено договір про надання послуг № В/11-23, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язаний надати Замовнику медичні послуги по клінічній лабораторній діагностиці. Виконавцем були надані Замовнику послуги на загальну суму 75 972 грн.
В акті перевірки, з приводу зазначених операцій зазначено, що у ТОВ "Біолайн" є всі необхідні умови для проведення зазначених у актах виконаних робіт лабораторних досліджень, а саме матеріальна-технічна база (приміщення та обладнання), достатня чисельність персоналу та наявність, на момент здійснення послуги, необхідних реактивів. Крім цього до перевірки не надано документів, що свідчать про факт транспортування зразків для досліджень на адресу ТОВ "Брайт и К", ТОВ "ДНК-Лабораторія" та ТОВ "Сінево-Схід" (подорожних листів, або рахунку на оплату транспортування від виконавця послуги), а також рахунки фактури та прайс-листи. Таким чином: наявність у Замовника всіх необхідних умов для проведення зазначених у актах виконаних робіт лабораторних досліджень, а саме матеріальна-технічна база (приміщення та обладнання), достатня чисельність персоналу та наявність, на момент здійснення послуги, необхідних реактивів; відсутність документів, що підтверджують транспортування зразків для досліджень на адресу ТОВ "Брайт и К" (подорожних листів, або рахунку на оплату транспортування від виконавця послуги); неможливість ідентифікації доходів, отриманих від реалізації даного виду послуг свідчить про відсутність факту постачання послуг з клінічного дослідження від ТОВ "Брайт и К" за період, що перевіряється.
7. 13.04.2011 між ТОВ "Біолайн" (Замовник) та ТОВ "К.С.Р." (Постачальник) було укладено договір №13/11 /с, відповідно до умов якого Постачальник передав у власність Замовнику рентгенівську трубку для комп'ютерного томографу HiSpeed СТ/е, вартість якої склала 334 500 грн.
В акті перевірки зазначено, що відповідно до дефектного акту від 08.02.2011, який був складений ТОВ "К.С.Р." та наданий до перевірки, комп'ютерний томограф HiSpeed СТ/е Dual Plus на момент обстеження знаходиться в неробочому стані (встановлено пробої рентгенівської трубки) та підлягає ремонту, а саме - потребує заміни основний компонент устаткування - рентгенівська трубка. Незважаючи на неробочий стан комп'ютерного томографу з 08.02.2011 по 24.04.2011, підприємство ТОВ "Біолайн" надавало послуги з обстежень пацієнтів фізичних осіб, що підтверджено даними бухгалтерського обліку та первинними документами, наданими позивачем до перевірки.
Крім того, зазначено, що не надано дозволу санітарної служби (або іншого закладу) на ввід устаткування в експлуатацію після проведення капітального ремонту, а саме заміни основного його елементу - рентгенівської трубки. Таким чином, враховуючи: отримання доходів від надання послуг комп'ютерного томографу у періоді, коли згідно до дефектного акту обладнання знаходилось в неробочому стані (з 08.02.2011 по 24.04.2011); відсутність документів, що підтверджують походження встановленої рентгенівської трубки (технічний паспорт, документація, у яких зазначено виробник товару, серійний номер, реєстраційний номер як об'єкта підвищеної радіологічної небезпеки, сертифікат виданий виробником, тощо); відсутність запису до технічного паспорту комп'ютерного томографу, про факт заміни даного (основного) елементу комп'ютерного томографу; відсутність запису про проведення капітального ремонту у журналі обліку технічного контролю комп'ютерного томографу HiSpeed СТ/е Dual Plus, підприємством ТОВ "Біолайн" в ході перевірки документально не підтверджено операції з придбання та заміни рентгенівської трубки до комп'ютерного томографу HiSpeed СТ/е Dual Plus.
8. 10.08.2012 між ТОВ "Біолайн" (Продавець) та ТОВ "Архимед" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу товару, а саме комп'ютерний томограф HiSpeed СТ/е Dual Plus, вартість якого склала 403 000 грн. і який Продавець передав у власність Покупцю.
В акті перевірки зазначено, що у ТОВ "Біолайн" є всі необхідні умови для проведення зазначених у актах виконаних робіт лабораторних досліджень, а саме матеріальна-технічна база (приміщення та обладнання), достатня чисельність персоналу та наявність, на момент здійснення послуги, необхідних реактивів. Таким чином: наявність у Замовника всіх необхідних умов для проведення зазначених у актах виконаних робіт лабораторних досліджень, а саме матеріальна-технічна база (приміщення та обладнання), достатня чисельність персоналу та наявність, на момент здійснення послуги, необхідних реактивів; відсутність документів, що підтверджують транспортування зразків для досліджень на адресу ТОВ "Брайт и К" (подорожних листів, або рахунку на оплату транспортування від виконавця послуги); неможливість ідентифікації доходів, отриманих від реалізації даного виду послуг, свідчить про відсутність факту постачання послуг з клінічного дослідження від ТОВ "Брайт и К" за період що перевіряється.
Отже, з акту перевірки вбачається, що аналізуючи вищенаведені взаємовідносини ТОВ "Біолайн" з контрагентами, податкова інспекція прийшла до висновку щодо: неможливості підтвердження зв'язку отриманих послуг/придбаних товарів із господарською діяльністю ТОВ "Біолайн"; не підтвердження факту придбання/постачання товарів/отримання послуг у контрагентів ТОВ "Біолайн".
Такі висновки були зроблені у зв'язку з наступним: відсутність товарно-транспортних накладних; відсутність сертифікатів на придбану продукцію; можливістю ТОВ "Біолайн" виконувати отримані послуги власними силами; наявності актів податкових органів про перевірки контрагентів, якими встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг).
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно не погодився з висновками податкової в цій частині з наступних підстав.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР, п. 14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням встановлених законом обмежень. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів.
Зі змісту п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР, ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України вбачається, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в законодавстві, заборонено.
Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР, п. 138.5 ст. 38 ПК України датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
З тексту акту перевірки вбачається, що ТОВ "Біолайн" було укладено ряд договорів з вище переліченими контрагентами, відповідно до яких були поставлені та придбані товарно- матеріальні цінності та надані відповідні послуги.
До суду першої інстанції були надані первинні документи, оформлені на виконання зазначених вище договорів, відповідно до яких зобов'язання за договорами були виконані у повному обсязі, тобто було поставлено та придбано товар та надано послуг за асортиментом, в кількості, за ціною, в строки і на умовах згідно з вказаними правочинами.
Протягом дії угод сторонами були підписано ряд актів виконаних робіт, видаткових та податкових накладних, в яких визначалась номенклатура, перелік, ціна і сума поставки товару, наданих послуг. Розрахунки були здійснені шляхом перерахування грошових коштів.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодекс України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі підприємства.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Фактичність виконання договорів підтверджується наданими позивачем документами: договорами; рахунками-фактурами; видатковими накладними; податковими накладними; актами наданих послуг; платіжними дорученнями, тощо, які знаходяться в матеріалах справи.
В подальшому отримані позивачем товарно-матеріальні цінності та результати наданих послуг від контрагентів були використані ТОВ "Біолайн" у своїй господарській діяльності, що також підтверджується необхідними первинними документами, що надавалися при перевірці.
Щодо твердження представників ДПІ про відсутність під час перевірки у ТОВ "Біолайн" товарно-транспортних накладних в результаті господарських операцій з контрагентами, слід зазначити наступне.
Відповідно до умов наведених вище правочинів, поставка медичного обладнання, що придбавалося, або транспортування зразків для надання послуг, відбувалася за рахунок та силами сторін правочину, без залучення третьої особи - перевізника.
Таким чином, податковим органом не враховані положення постанови КМУ від 25.02.09 № 207, якою затверджений Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні. Адже обов'язкова наявність товарно-транспортних накладних визначена Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Мінтранспорту України від 14.10.97 № 363, за змістом яких дорожні листи та товарно-транспортні накладні є необхідними первинними документами лише в тих випадках, коли доставка товару здійснюється перевізником на договірних умовах, тобто коли в процесі доставки товару приймає участь третя особа - перевізник.
Крім того, статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" зазначено, що документом, на підставі якого виконуються внутрішні перевезення вантажів, може бути товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Отже, відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами товару не є безумовною підставою виникнення сумніву щодо здійснення господарських операцій.
Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а відтак, не є документами з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.
Аналогічної позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 16.04.2013 по справі № К800/9087/13 та від 19.02.2013 по справі № К/9991/64514/11.
Пред'явлені до перевірки документи (договори, накладні, акти виконаних робіт) є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності. Оплата за поставлений товар здійснена у повному обсязі, що не заперечується сторонами.
Згідно з пп. 1.32 ст. 1 закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який був чинним в перевіряємий період та на який посилається відповідач в акті перевірки): господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Як вбачається з правоустановчих документів позивача, його основною господарською діяльністю позивача є провадження медичної практики.
Поняття валових витрат закріплено в п. 5.1. ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та зазначалося вище.
Як вбачається з обставин, викладених в акті перевірки та документів, які надавались під час перевірки, придбані товари та отримані послуги безпосередньо пов'язані з діяльністю ТОВ "Біолайн" та направлені на організацію та забезпечення безумовного провадження медичної практики з метою отримання доходу.
Згідно п. 5.11 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно вважав, що у позивача були відсутні будь-які підстави для не включення вищевказаних сум до складу валових витрат, у зв'язку з отриманням відповідних послуг та медичних виробів.
Крім того, в силу вимог підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України витрати платника податку на проведення реклами є витратами подвійного призначення, що підлягають врахуванню при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток.
Зміст наведених законодавчих приписів свідчить на користь того, що умовою відображення у податковій звітності витрат платника на проведення рекламних та інших передпродажних заходів є фактичне понесення таких витрат у межах реальної господарської діяльності та їх підтвердження необхідними документами первинного обліку.
Податковий кодекс України не містить положень, що дозволяють контролюючому органу оцінювати витрати з точки зору їх доцільності, раціональності та ефективності, та не передбачає можливості врахування при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість витрат в залежності від суб'єкта надання відповідних послуг.
До того ж, наявність або відсутність сертифікату якості на продукцію/товар не підтверджує факт його постачання/отримання, а лише свідчить про якісні характеристики зазначеного товару. Крім того, ТОВ "Біолайн" у жодному правочині з контрагентом не пов'язує момент отримання товару з моментом передачі сертифікату якості.
Як вбачається з актів перевірок контрагентів ТОВ "Біолайн", висновки таких актів були зроблені на підставі висновків актів перевірки контрагентів з третіми особами, які не мають зовсім ніякого відношення до ТОВ "Біолайн", що в черговий раз підтверджує необґрунтованість та безпідставність висновків акту.
Статтями 15, 16 ПК України платника податку визначено як особу, яка зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, відповідає за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, суд першої інстанції вірно вважав, що позивач правомірно та належним чином відніс до складу валових витрат, витрати з придбання товарів та отриманих послуг по взаємовідносинам з зазначеними вище контрагентами, а тому висновки податкового органу про заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 620 734,00 грн. є необґрунтованими а податкове повідомлення - рішення від 06.11.2013 № 0001412201 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а відповідно апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.
ІІ. Щодо встановлених порушень п. 2.6 Положення № 637, колегія суддів зазначає наступне наступне.
Так, при перевірці первинних банківських документів, касових документів, авансових звітів про витрати на відрядження та на господарські потреби, розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, наказів на відрядження, наказів на затвердження ліміту залишку готівки в касі, журналів-ордерів №7 по рахунку 372 за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 перевіркою було становлено наступне.
Підприємством - ТОВ "Біолайн" на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі самостійно установлено ліміт каси, який у перевіряємому періоді становить: з 01.04.2009 - 10621 грн. (Наказ від 01.04.2009 № 4а); з 22.08.2012 - 14426 грн. (Наказ від 22.08.2012 № 30).
Відповідно до п.п. 5.2 та 5.12 Положення № 637, установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі. Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.
Вибірковою перевіркою книг обліку розрахункових операцій (КОРО) до РРО, встановлено: в книзі ОРО № 0829004478-3р (дата реєстрації - 26.03.2010, дата початку - 01.04.2010 по 28.02.2011) встановлено, що згідно фіскальних звітних чеків (таблиця № 1, стор. 65 акту перевірки) була зроблена службова видача готівкових коштів відповідно листів касової книги та прибуткових касових ордерів.
Відповідно до п. 5.12 Положення № 637 затверджені банками до набрання чинності цим Положенням загальні ліміти залишку готівки в касі підприємства та строки здавання виручки чинні до їх перегляду, який здійснюється з метою забезпечення відповідності цих показників чинним вимогам у порядку, визначеному цим Положенням.
Позивач зазначав, що відповідно до п. 5.1 "б" Положення № 637 строки здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством і встановлюються за погодженням з відповідним банком (у якому відкрито рахунок підприємства, на який зараховуються кошти) відповідно до таких вимог: для підприємств, у яких час закінчення робочого дня (зміни), що встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства України, не дає змогу забезпечити здавання готівкової виручки (готівки) в день її надходження, - наступного за днем надходження готівкової виручки (готівки) до каси дня.
Тобто, як зазначив позивач, після проведення інкасації пункти забору крові продовжують працювати, а тому в касі залишаються готівкові кошти.
Проте, відповідно до п. 2.6 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Отже, суд першої інстанції вірно погодився з твердженням відповідача, що встановлена різниця між сумами службової видачі та сумами, які оприбутковані у касовій книзі підприємства, є несвоєчасним оприбуткуванням готівкових коштів.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки" контроль за додержанням особами, зазначеними у статті 1 цього Указу (крім банків), норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками - Національний банк України.
Отже, доводи позивача в цій частині позову вірно не прийняті судом першої інстанції, а позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення - рішення від 06.11.2013 № 0001422201 не підлягають задоволенню, як і відповідно апеляційна скарга позивача..
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Біолайн" - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біолайн" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 06.11.2013 № 0001412201, № 0001422201 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: С.М. Іванов
Суддя: С. В. Чабаненко
Суддя: А. В. Шлай