"24" жовтня 2014 р. справа № 201/3880/14-а (2-а/201/103/2014)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.
суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська про визнання протиправними дій,-
ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районні м. Дніпропетровська, в якому просила визнати протиправними діївідповідача про відмову у поновленні виплати пенсії, що було припинено у зв'язку з виїздом позивачки на постійне місце проживання до Ізраїлю, та зобов'язати відповідача поновити виплату раніше призначеної пенсії за віком.
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2014 року уадміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії за віком.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська поновити виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за віком до виїзду на постійне місце проживання за кордон з 06.03.2014 року.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1. - є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон, дійсного до 12.10.2016 року (а.с. 6-7).
06 березня 2014 року позивач через свого представника за довіреністю ОСОБА_2 звернулась до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська з заявою про нарахування та поновлення виплати пенсії, листом відповідача за вих. № 2451/07/27 від 12 березня 2014 року на що їй було відмовлено (а. с. 4).
Відповідно до ст. 25 Конституції України громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство. Україна гарантує піклування та
захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах
перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною 2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією України, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим законом та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у ст. 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
ОСОБА_1 є громадянкою України та є застрахованою особою в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та має право на отримання пенсії.
Пунктом 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи всі доводи в сукупності, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що діями відповідача порушуються права позивача на пенсійне забезпечення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська - залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: С.М. Іванов
Суддя: С.В. Чабаненко
Суддя: А.В. Шлай