Ухвала
26 листопада 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Касьяна О.П.,
суддів: Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О.,
Остапчука Д.О., Савченко В.О.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_3 про стягнення заборгованості
за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2014 року, -
У вересні 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з указаним позовом про стягнення із ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором від 21 липня 2008 року у розмірі 21 297, 64 доларів США, що еквівалентно 170 168 грн 11 коп., та стягнення із публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - ПАТ «Акцент-Банк») та ОСОБА_3 у солідарному порядку 10 тис. грн на підставі договору поруки від 20 жовтня 2010 року № 167.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 335, 91 доларів США, що еквівалентно 114 543 грн 92 коп., з яких: 9 018,12 доларів США, що еквівалентно 72 054 грн 78 коп. - заборгованість за кредитом; 4 190,19 доларів США, що еквівалентно 33 479 грн 62 коп. - заборгованість за процентами; 1 127,6 доларів США, що еквівалентно 9 009 грн 52 коп. - заборгованість із комісії. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ПАТ «Акцент-Банк» на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 10 тис. грн. Вирішено питання про судові витрати. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про стягнення неустойки та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Встановлено, що 21 липня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитно-заставний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 14 515, 20 доларів США на строк до 20 липня 2015 року зі сплатою 15 % річних. Виконання кредитного зобов'язання було забезпечено заставою автомобіля марки Daewoo Lanos, 2008 року випуску, д/н НОМЕР_1, та порукою ПАТ «Акцент-Банк» за договором від 20 жовтня 2010 року.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 серпня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2011 року, у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором у розмірі 16 082, 12 доларів США, із яких 10 800 доларів США - тіло кредиту, 2 328, 73 доларів США - проценти, 651, 81 доларів США - комісія, 2 337, 26 доларів США - пеня, звернуто стягнення на предмет застави (а. с. 43, 44).
На виконання зазначеного рішення суду головним державним виконавцем Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції було складено акт опису й арешту заставного автомобіля від 13 червня 2012 року та згідно договору купівлі-продажу б/н від 27 липня 2012 року, акта приймання-передання предмет застави було продано за 33 500 грн. (а. с. 46-49, 164,165).
Виручені від реалізації заставного автомобіля кошти були спрямовані на часткове погашення заборгованості за кредитним договором: 2074, 63 доларів США за тілом кредиту та 2013, 93 доларів США за пенею, що свідчить про часткове погашення боргу (а. с. 4, 5).
Станом на 21 вересня 2012 року банк просив стягнути із боржника 22 549, 20 доларів США заборгованості за кредитним договором, що відповідно до курсу НБУ становить 180168, 11 грн, із яких: заборгованість за кредитом - 9018,12 доларів США; заборгованість за процентами за користування кредитом - 4190, 19 доларів США, комісія - 1127,60 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 7109,72 доларів США, штраф (фіксована частина) - 31, 29 доларів США, штраф (процентна складова) - 1072, 28 доларів США.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Наслідком порушення виконання кредитного зобов'язання відповідно до умов п. п. 14.2., 14.3., 14.9. кредитного договору є сплата неустойки: пені у розмірі 0, 15 % від суми простроченого платежу (не менше 1 грн) та штрафу (250 грн + 5 % від суми невиконаного зобов'язання, якщо період прострочення становить більше 30 календарних днів).
Згідно п. 14.10. кредитного договору, сплата неустойки здійснюється у гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, штраф сплачується у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.
Відмовляючи у задоволенні вимог банку про стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 7109,72 доларів США, штрафу (фіксована частина) у розмірі 31, 29 доларів США та штрафу (процентна складова) у розмірі 1072, 28 доларів США, апеляційний суд виходив із того, що стягненні пені та штрафних санкцій за порушення умов договору в іноземній валюті не передбачено чинним законодавством.
Із таким висновком погодитися не можна.
Згідно зі ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. ч. 1, 3 ст. 533 ЦК України).
Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього Декрету.
Отже, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність у банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини,- стягнути грошову суму в іноземній валюті (постанова Верховного Суду України № 6-145цс14 від 24 вересня 2014 року).
Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Як вбачається із матеріалів справи, ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснює свою діяльність, у тому числі валютні операції, на підставі генеральної ліцензії Національного Банку України № 22 від 5 жовтня 2011 року (а. с. 20), вимоги про застосування наслідків порушення кредитного зобов'язання у вигляді неустойки заявлені банком у національній валюті України, а умови кредитного договору не визнавалися недійсними, що апеляційний суд не врахував, у зв'язку із чим дійшов передчасного висновку про звільнення боржника від сплати неустойки за порушення грошового зобов'язання, визначеного в іноземній валюті.
Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1 ст. 554 ЦК України).
Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч. ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України).
Розмір солідарної відповідальності ПАТ «Акцент-Банк» із позичальником за договором поруки визначено верхньою межею у 10 000 грн.
У п. п. 8, 13 від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України.
Резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у ст. ст. 215 - 217 ЦПК України.
Такі вимоги щодо змісту судового рішення покладаються й на апеляційний суд в силу вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України.
У порушення наведених норм, резолютивна частина рішення апеляційного суду містить неоднозначні висновки: стягнуто із ОСОБА_3 заявлену у позові суму заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією (тобто 100 % визнаного судом боргу), та при цьому окремо зазначено про стягнення із ОСОБА_3 10 000 грн солідарно із поручителем.
Чіткого висновку про те, що заборгованість за кредитним договором у межах 10 000 грн підлягає стягненню солідарно із позичальника та поручителя, а в іншій частині, яка непокрита обсягом відповідальності ПАТ «Акцент-Банк», - із ОСОБА_3, апеляційний суд не зробив, що може мати наслідком ускладнення виконання рішення суду та подвійного стягнення із ОСОБА_3 однієї й тієї ж суми.
Враховуючи допущені апеляційним порушення норм процесуального та матеріального права, ухвалене ним рішення підлягає скасуванню у повному обсязі з підстав, передбачених ст. ст. 303, 338 ЦПК України, із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
За змістом ст. 348 ЦПК України, яка регламентує порядок розгляду касаційної скарги, що надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає таку скаргу за правилами, встановленими главою 2 розділу 5 ЦПК України. За ч. 2 цієї статті, залежно від обґрунтованості зазначеної в частині першій цієї статті скарги суд постановляє ухвалу або ухвалює рішення відповідно до статей 345 і 346 цього Кодексу. При цьому, за наявності підстав може бути скасовано ухвалу або рішення суду касаційної інстанції.
Таким чином з підстав, передбачених ч. 2 ст. 348 ЦПК України, колегія суддів вбачає за необхідне скасувати ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2014 року, якою на підставі п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України відмовлено у відкритті касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2014 року.
Керуючись ст. ст. 335, 336, 339, 344, 348, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -
Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2014 року на підставі ст.348 ЦПК України скасувати.
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від
18 березня 2014 року задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.П. Касьян
Судді: Т.П. Дербенцева
С.О. Карпенко
Д.О. Остапчук
В.О. Савченко